On the Border Between Hetman Ukraine and Sloboda Ukraine: Gadyach Road in the Second Half of the 17th - 18th Centuries
Ескіз недоступний
Файли
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The purpose of the research. The article analyzes the passage of one of the regional communication routes that connected the territory of Hetman’s Ukraine with Sloboda Ukraine. The Hadiach Way is a watershed road with a minimum number of crossings. It is almost never mentioned in written sources, but is well depicted on maps of the first half of the eighteenth and nineteenth centuries. The purpose of the article is to obtain data on the route of this road, to find out the reasons that influenced the change of its route and to identify the stages of its development. The methodology of the study is to apply a comprehensive approach to the tasks at hand. We have scattered data contained in documents of the seventeenth to eighteenth centuries, maps of the eighteenth to nineteenth centuries, and general data on the development of the region on the border of the Hetman’s Ukraine and Sloboda Ukraine. Comparing these data on the basis of modern maps allows us to create a holistic picture of the functioning of the Hadiach Way. This is facilitated by the involvement of archaeological data, which gives us a basis for the data on mounds mentioned in documents from the seventeenth century. As a result, we get several layers of information that complement the data on the relief of the territory using remote scanning. Thus, we get markers that allow us to operate with both historical and natural data. The scientific novelty of the work lies in determining the main route of the Hadiach Way in different chronological segments. These routes are the result of the economic development of the region under study. The Hadiach Way is a reflection of the economic ties between Hetman’s Ukraine and Sloboda Ukraine, and its mapping allows us to clarify one of the important aspects of the economy of the Cossack era, namely the development of transport links. Conclusions. During its existence, the route of this road has changed several times. It depended on the emergence of new settlements in the region. At the first stage, the Hadiach Way connected Hadiach with the Azak fortress. This route was used for interstate border traffic between the Polish-Lithuanian Commonwealth and the Moskovia. The second route went through the villages of Kapustyntsi and Vasylivka to Mykhailivka and Lebedyn. At that time, the Hadiach Way was a significant economic road that connected the city of Hadiach with large villages and yeoman estates. During this period, the road was most in demand and had an important impact on the economic development of the region. The third route ran from Hadiach to Mykhailivka and Lebedyn and was intended to connect two major roads leading to Romny and Sumy.
Мета статті Стаття присвячена аналізу проходження одного з регіональних шляхів сполучення, який зв’язував територію Гетьманської України зі Слобожанщиною. Гадяцький шлях – це вододільна дорога з мінімальною кількістю переправ. Вона майже не згадується у писемних джерелах, але досить добре відображена на картах першої половини 18 – 19 ст. Метою статті є отримання даних щодо проходження маршруту цієї дороги, з’ясування причин, які впливали на зміну його маршруту та виділення етапів його розвитку. Методологія дослідження полягає у застосуванні комплексного підходу до поставлених завдань. Ми маємо розрізнені дані, які містяться у документах 17 – 18 століть, картах 18-19 ст. і загальних даних щодо розвитку регіону на межі Гетьманщини і Слобожанщини. Співставлення цих даних на основі сучасних карт дозволяє створити цілісну картину функціонування Гадяцького шляху. Цьому сприяє залучення даних археологічних розвідок, які дають нам опору на дані про кургани, що згадуються у документах 17 ст. В результаті ми отримуємо кілька шарів інформації, які доповнюють дані щодо рельєфу території за допомогою дистанційного сканування. Таким чином ми отримуємо маркери які дозволяють нам оперувати як даними історичного характеру так і природничого. Наукова новизна роботи полягає у визначенні основного маршруту Гадяцького шляху на різних хронологічних відрізках. Ці маршрути є результатом економічного розвитку досліджуваного регіону. Гадяцький шлях є віддзеркаленням економічних зв’язків між Гетьманською Україною та Слобожанщиною, а його картографування дозволяє уточнити один з важливих аспектів економіки козацької доби, а саме розвитку транспортного сполучення. Висновки За час свого існування маршрут цієї дороги кілька разів змінювався. Це залежало від появи нових населених пунктів в регіоні. На першому етапі Гадяцький шлях з’єднував Гадяч з Азацьким острогом. Цей маршрут використовувався для міждержавного прикордонного руху між Річчю Посполитою та Московським царством. На другому – прямував через села Капустинці та Василівка до Михайлівки і Лебедина. У цей час Гадяцький шлях був значною економічною дорогою, яка з’єднувала місто Гадяч з крупними селами та старшинськими садибами. У цей період дорога була найбільш затребуваною і мала важливий вплив на економічний розвиток регіону. На третьому маршрут проходив з Гадяча на Михайлівку і Лебедин і мав на меті поєднати дві крупні дороги, що вели на Ромни та Суми.
Мета статті Стаття присвячена аналізу проходження одного з регіональних шляхів сполучення, який зв’язував територію Гетьманської України зі Слобожанщиною. Гадяцький шлях – це вододільна дорога з мінімальною кількістю переправ. Вона майже не згадується у писемних джерелах, але досить добре відображена на картах першої половини 18 – 19 ст. Метою статті є отримання даних щодо проходження маршруту цієї дороги, з’ясування причин, які впливали на зміну його маршруту та виділення етапів його розвитку. Методологія дослідження полягає у застосуванні комплексного підходу до поставлених завдань. Ми маємо розрізнені дані, які містяться у документах 17 – 18 століть, картах 18-19 ст. і загальних даних щодо розвитку регіону на межі Гетьманщини і Слобожанщини. Співставлення цих даних на основі сучасних карт дозволяє створити цілісну картину функціонування Гадяцького шляху. Цьому сприяє залучення даних археологічних розвідок, які дають нам опору на дані про кургани, що згадуються у документах 17 ст. В результаті ми отримуємо кілька шарів інформації, які доповнюють дані щодо рельєфу території за допомогою дистанційного сканування. Таким чином ми отримуємо маркери які дозволяють нам оперувати як даними історичного характеру так і природничого. Наукова новизна роботи полягає у визначенні основного маршруту Гадяцького шляху на різних хронологічних відрізках. Ці маршрути є результатом економічного розвитку досліджуваного регіону. Гадяцький шлях є віддзеркаленням економічних зв’язків між Гетьманською Україною та Слобожанщиною, а його картографування дозволяє уточнити один з важливих аспектів економіки козацької доби, а саме розвитку транспортного сполучення. Висновки За час свого існування маршрут цієї дороги кілька разів змінювався. Це залежало від появи нових населених пунктів в регіоні. На першому етапі Гадяцький шлях з’єднував Гадяч з Азацьким острогом. Цей маршрут використовувався для міждержавного прикордонного руху між Річчю Посполитою та Московським царством. На другому – прямував через села Капустинці та Василівка до Михайлівки і Лебедина. У цей час Гадяцький шлях був значною економічною дорогою, яка з’єднувала місто Гадяч з крупними селами та старшинськими садибами. У цей період дорога була найбільш затребуваною і мала важливий вплив на економічний розвиток регіону. На третьому маршрут проходив з Гадяча на Михайлівку і Лебедин і мав на меті поєднати дві крупні дороги, що вели на Ромни та Суми.
Опис
Ключові слова
Hadiach Way, cartography, Hadiach, Lebedyn, crossing, 17-18 centuries, Гадяцький шлях, картографія, Гадяч, Лебедин, переправа, 17-18 ст.
Бібліографічний опис
Osadchyi Y. On the Border Between Hetman Ukraine and Sloboda Ukraine: Gadyach Road in the Second Half of the 17th - 18th Centuries [Теxt] / Y. Osadchyi // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 1. – С. 57–74. – DOI:10.31110/consensus/2025-01/057-074