Theoretical and Historical Aspects of Universal Declaration of Human Rights Adoption
Вантажиться...
Дата
2021
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The article is dedicated to covering certain aspects of the Universal Declaration of Human Rights adoption. Emphasis is placed on different interpretations of human rights by states that was reflected in the process of adopting the Universal Declaration of Human Rights (in the context of non-support of this international act by a number of states due to different perceptions of human rights essence and content). It is noted that although the Human Rights Commission, which was set up to draft the Universal Declaration of Human Rights and consisted of 18 members representing various cultural, political and religious groups, this did not prevent different interpretations of both the Human Rights and the Universal Declaration of Human Rights in particular. It is noted that since the second half of the twentieth century a number of international acts the subject of which is human rights have been adopted. Perhaps the Universal Declaration of Human Rights adopted in 1948, is the first and the most important of them in the interregional aspect and became a kind of response of the international community to World War II.
There is a lack of attention of lawyers to the adoption of the Universal Declaration of Human Rights as that that allows a better understanding of the human rights nature through their properties such as universality and relativism. One of the reasons for the insufficient study of this issue is the affiliation of the Universal Declaration of Human Rights to soft law. However, international judicial institutions have repeatedly pointed to the binding nature of the provisions of this Declaration.
Various factors of the Universal Declaration of Human Rights ambiguous perception are analyzed, among them are the following: 1) religious (Universal Declaration of Human Rights reproduces the theory of human rights based on human priority, the human right to free development of one’s personality, including the ability to change one’s beliefs, religion, and equality in the rights of women and men); 2) political (in accordance with the “spirit” of this international soft law act, the person is the main value, not the state or the collective; incompatibility of the Declaration with apartheid.)
It is concluded that the Universal Declaration of Human Rights preparation and adoption is hardly covered in the legal literature that does not contribute to a comprehensive understanding of the Western concept of human rights and relativism in human rights as a phenomenon within different legal cultures interpretation.
. Висвітлено окремі аспекти прийняття Загальної декларації прав людини. Акцентується увага на різних тлумаченнях людських прав державами, що відобразилось на процесі прийняття Загальної декларації прав людини (у контексті непідтримання цього міжнародного акта низкою держав через різне сприйняття сутності та змісту людських прав). Зазначається, що хоча Комісії з людських прав, яка була створена для розробки Загальної декларації людських прав і складалася з 18 членів, що презентували різних культурні, політичні та релігійні групи, однак це не запобігло різним тлумаченням як людських прав, так і Загальної декларації прав людини, зокрема. Наголошується, що починаючи з другої половини ХХ століття було прийнято низку міжнародних актів, предметом регулювання яких є людські права. Чи не найпершим з них та найбільш вагомим у міжрегіональному аспекті є Загальна декларація прав людини, яка була прийнята у 1948 році та стала своєрідною відповіддю міжнародного співтовариства на Другу світову війну Відзначається недостатня увага правників до проблематики прийняття Загальної декларації прав людини як такої, що дозволяє краще зрозуміти природу людських прав через такі їх властивості як універсальність та релятивізм. Одним з чинників недостатнього вивчення цього питання є належність Загальної декларації прав людини до м‟якого права. Хоча міжнародні судові інституції вже неодноразово вказували на зобов‟язальний характер норм цієї Декларації. Аналізуються різні чинники неоднозначного сприйняття Загальної декларації прав людини: 1) релігійний (Загальна декларація прав людини відтворює теорію людських прав, засновану на пріоритеті людини, на праві людини на вільний розвиток своєї особистості, що включає і можливість змінювати свої переконання, релігію, а також на рівності у правах жінки та чоловіка); 2) політичний (відповідно до «духу» цього міжнародного акта soft law, основною цінністю є людина, а не держава чи колектив; несумісність Декларації з апартеїдом). Зроблено висновок, що підготовка та прийняття Загальної декларації прав людини майже не висвітлюється у навчальній правничій літературі, що не сприяє всебічному розумінню західного концепту людських прав та релятивізму в інтерпретації людських прав як явища в межах різних правових культур.
. Висвітлено окремі аспекти прийняття Загальної декларації прав людини. Акцентується увага на різних тлумаченнях людських прав державами, що відобразилось на процесі прийняття Загальної декларації прав людини (у контексті непідтримання цього міжнародного акта низкою держав через різне сприйняття сутності та змісту людських прав). Зазначається, що хоча Комісії з людських прав, яка була створена для розробки Загальної декларації людських прав і складалася з 18 членів, що презентували різних культурні, політичні та релігійні групи, однак це не запобігло різним тлумаченням як людських прав, так і Загальної декларації прав людини, зокрема. Наголошується, що починаючи з другої половини ХХ століття було прийнято низку міжнародних актів, предметом регулювання яких є людські права. Чи не найпершим з них та найбільш вагомим у міжрегіональному аспекті є Загальна декларація прав людини, яка була прийнята у 1948 році та стала своєрідною відповіддю міжнародного співтовариства на Другу світову війну Відзначається недостатня увага правників до проблематики прийняття Загальної декларації прав людини як такої, що дозволяє краще зрозуміти природу людських прав через такі їх властивості як універсальність та релятивізм. Одним з чинників недостатнього вивчення цього питання є належність Загальної декларації прав людини до м‟якого права. Хоча міжнародні судові інституції вже неодноразово вказували на зобов‟язальний характер норм цієї Декларації. Аналізуються різні чинники неоднозначного сприйняття Загальної декларації прав людини: 1) релігійний (Загальна декларація прав людини відтворює теорію людських прав, засновану на пріоритеті людини, на праві людини на вільний розвиток своєї особистості, що включає і можливість змінювати свої переконання, релігію, а також на рівності у правах жінки та чоловіка); 2) політичний (відповідно до «духу» цього міжнародного акта soft law, основною цінністю є людина, а не держава чи колектив; несумісність Декларації з апартеїдом). Зроблено висновок, що підготовка та прийняття Загальної декларації прав людини майже не висвітлюється у навчальній правничій літературі, що не сприяє всебічному розумінню західного концепту людських прав та релятивізму в інтерпретації людських прав як явища в межах різних правових культур.
Опис
Ключові слова
Загальна декларація прав людини, людські права, прийняття Загальної декларації прав людини, релятивізм людських прав, універсальність людських прав, Universal Declaration of Human Rights, human rights, adoption of the Universal Declaration of Human Rights, relativism of human rights, universality of human rights
Бібліографічний опис
Kuchuk, A. M. Theoretical and Historical Aspects of Universal Declaration of Human Rights Adoption / A. M. Kuchuk [Text] // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2021. –Спеціальний випуск № 2. – С. 131–136. – DOI: 10.31733/2078-3566-2021-6-131-136