У статті розглядаються способи творення можливих світів засобами інтертекстуальності на прикладі роману Пола Остера“City of Glass”. Проведено аналіз інтертекстуальних зв’язків зазначеного твору та доведено, що інтертекстуальність слугує ефективним прийомом творення можливих світів у межах текстового простору літературного твору.