Статтю присвячено вивченню засобів вербалізації адресант-адресатних відносин у медійному дискурсі. Категорія адресованості трактується як наскрізна лінгвопрагматична ознака усіх структурних
компонентів лінгвосеміотичного простору жіночих глянцевих журналів. Адресатність як латентну діалогічність текстових утворень розглянуто на синтаксичному та лексико-семантичному мовних рівнях.