Перегляд за Автор "Stakhevych Oleksandr Hryhorovych"
Зараз показуємо 1 - 12 з 12
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Взаємозв’язок виконавської інтерпретації та орфоепії у вокальній музиці Клода Дебюссі (на прикладі романсу «Місячне сяйво»)(Гельветика, 2024) Туліс Валерія Юріївна; Tulis Valeriia Yuriivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychУ статті розглядається вокальна мініатюра К. Дебюссі «Місячне сяйво» (Clair de lune) з погляду взаємозв’язку виконав-ської інтерпретації та орфоепії. Цей романс на вірші Поля Верлена – один із знакових творів Дебюссі, інспірованих образами місяця та місячного сяйва, що завжди пов’язувались із символічним змістом і слугували для композитора невичерпним дже-релом натхнення. Дебюссі надавав їм унікального звучання, віддзеркалюючи в музиці їхню багатоаспектність і загадковість. Інтерпретація вокальних творів із поетичним текстом французькою мовою потребує досягнення виваженого балансу між розумінням поетичного тексту, відтворенням авторського задуму й індивідуальною творчою манерою виконавця. Цей процес потребує глибокого розуміння і поетичного, і музичного тексту. Потрібно ретельно аналізувати структуру тексту, розуміти всі його смислові відтінки, емоційний зміст. Важливо знайти відповідні музичні засоби, щоб передати поетичну красу й емо-ційну сутність тексту: темп, динаміка, фразування, артикуляція та смислові акценти, які допоможуть відтворити сутність поетичного тексту засобами музичної виразності. Здійснений порівняльний аналіз виконавських інтерпретацій романсу К. Дебюссі виявив різний результат втілення компо-зиторського задуму. Французька співачка Наталі Дессей і кореянка Анна Зон вражають високим професіоналізмом, здатні-стю передати сенс та емоційну глибину твору. Безумовно, національна приналежність співачок – вихованок різних вокальних шкіл – відбивається в манері виконання. Глибоке й всеосяжне розуміння стилю К. Дебюссі, безперечно, демонструє Наталі Дессей, і одну з визначальних позицій займає в цьому природне звучання її французької, що бездоганно передає «музику слова» П. Верлена і характерну для Дебюссі легкість і прозорість звучання. Анна Зон, для якої французька – це іноземна мова, під-свідомо контролює процес вимовляння тексту, деталі вокальної орфоепії. Прагнучи все «виспівати», вона старанно вокалізує кожну ноту, і звучання виходить більш «ґрунтовним», подекуди ваговитим.Документ Композиція та імпровізація у джазі: особливості взаємодії як музикознавча проблема(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychПрояв та усвідомлення сутнісних ознак співвідношень імпровізаційного та композиційного начал в джазі, закономірності їх еволюції, визначення структурних моделей стають предметом наукового інтересу, починаючи з початку ХХІ століття. Розгляд питань взаємодії та співвідношень цих явищ обумовлений їх дуалістичною природою: імпровізації - як безпосереднього виконання, композиції – як продуманого і зафіксованого твору. Іманентно притаманний джазу взаємозв’язок імпровізації та композиції обумовлює внутрішні співвідношення мобільного і стабільного у творі. Отже, головною метою автора було розглянути особливості взаємодії імпровізації та композиції у джазі як наукової проблеми, висвітлити стан її розробленості в музикознавстві на сучасному етапі. Методологічною основою статті є: комплекс прийомів музикознавчого аналізу з урахуванням джазової специфіки. Його основними складовими є: історико-культурологічний метод (для осмислення різних стилів джазу на різних етапах розвитку); музично-теоретичний аналіз (для виявлення сутнісних ознак взаємодії імпровізації та композиції в творах різних авторів); порівняльний аналіз (для характеристики суттєвих параметрів різного типу джазових творів) та ін. Наукова новизна. У статті розглядаються питання прояву, сутнісних ознак і співвідношень імпровізаційного та композиційного начал в джазі, а також закономірності їх еволюції в різні періоди розвитку з позицій теоретичного усвідомлення та висвітлення в музикознавстві. Висновки роботи. В музикознавстві існують різні тлумачення взаємодії імпровізаційного та композиційного начал в джазі. Від початку теоретичні концепції будувались на певному, органічному «протистоянні» імпровізації та композиції (Л. Переверзев). Далі дослідники намагались виявити первісно іманентне нероздільне співіснування імпровізації та композиції джазової творчості (Ю. Кінус). В останні роки спостерігається тенденція розкриття різних аспектів цього питання, зокрема особливостей прояву імпровізаційного та композиційного в жанрі джазової обробки української народної пісні (А. Соловйов).Документ Музичний театр Китаю та європейська опера:музикознавчий дискурс в аспекті синтезу мистецтв(2023) Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr Hryhorovych; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна; Ustymenko-Kosorich Olena AnatoliivnaМета статті – здійснити музикознавчий дискурс щодо синтезу мистецтв і національних особливостей пекінської музичної опери, її тематики,драматургії, сценічного й вокального втілення у компаративному аналізі з традиціями європейського оперного театру.Методологія статті спирається на комплексний огляд, заснований на історико‐культурологічному та музично‐ теоретичному підходах. Основними методами роботи є: історико‐компаративний, жанрово‐стильовий,музикознавчий, систематизації та теоретичного узагальнення.Висновки. Висвітлено феномен пекінської опери, що є унікальним у світовій культурі. Розглянуто напрацювання українського музикознавства цієї ланкимузичного мистецтва Китаю. Виявлено, що для вітчизняної науки великий інтерес становили історичні аспекти розвитку музичного театру цієї країни, аналіз певних конкретних творів, фольклорних витоків, художніх і виконавських принципів, особливостей сценічного та вокального відтворення тощо. Всі це постало основою синтезу національних співацьких традицій театральної культури Китаю з європейським оперним досвідом, але й донині не отримало належного вивчення. Вищезазначене визначає перспективи дослідження в українському музикознавстві проблематики «схід‐захід» та її проявів як в музичному театрі Китаю, так і в європейському оперному мистецтві.Документ Народно-інструментальне виконавство Китаю(Гельветика, 2024) Єрьоменко Наталія Олександрівна; Yeromenko Nataliia Oleksandrivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychСтаття присвячена вивченню різновидів народних китайських інструментів і особливостей національного музично-інструментального виконавства. Прагнення зберегти своєрідність національної культури (особливо в часи глобалізації) є однією з основних рис у менталітеті китайського народу. Повага китайців до традицій і звичаїв, історії та мистецтва проявляється й у прихильному ставленні до національного інструментарію, а також ознайомлення молоді з особливостями гри на різних видах народних інструментів. Тому китайське народно-інструментальне мистецтво сьогодні становить значний пласт мистецької діяльності людства, який можна відстежити ще до нашої ери. Осмислення основ традиційного національного інструментарію Китаю, його виконавських аспектів, а також деяких питань китайської культури визначає актуальність матеріалів даного дослідження. У статті висвітлюються питання походження та класифікації типових китайських народних інструментів, надається аналіз типології національних інструментів у співвіднесенні із системою «баінь» та інших, більш пізніх класифікацій, прийнятих у сучасному мистецтвознавстві. Автори надають огляд інструментарію хань як основи інструментарію нації, а також стисло розкривають аспекти регіональних різновидів інструментарію національних меншин. У статті відстежується хронологія становлення традиційного інструментарію Китаю та презентується його класифікація відповідно до способу звуковидобування та матеріалів виготовлення. Характеризуючи народно-інструментальне мистецтво, конкретизується, що більшість національних інструментів із багатовіковою історією дотепер використовуються в сучасному виконавстві, як у побутовому, так і у професійному. Так, китайський народ хань застосовує більше трьохсот видів національних музичних інструментів, а в культурній практиці меншин Китаю спостерігається виконавство на двохсот інструментах. Це засвідчує значний попит на народні інструменти в Китаї та високий рівень розвитку традиційної музичної культури. Базуючись на дослідницьких принципах українських фольклористів-китаєзнавців, представлених у вітчизняному мистецтвознавстві, а також з урахуванням науково-культурних надбань Української асоціації китаєзнавців, публікація представляє авторські думки щодо розуміння традиційних основ ідентичності етнічного розмаїття китайського народно-інструментального виконавства.Документ Ранньокласичний концерт для труби з оркестром у музичному просторі Німеччини(Гельветика, 2024) Чжан Цзіньцю; Chzhan Tszintsiu; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychМета статті – узагальнити розвиток ранньокласичного концерту для труби з оркестром у Німеччині, з’ясувати шляхи становлення класичної моделі жанру в другій половині XVIII століття. Методологія дослідження заснована на комплексному підході щодо вивчення трубного концерту у творчості композиторів Німеччині, спираючись на історико-культурологічний, герменевтичний, семантичний методи дослідження. Основними теоретичними методами роботи є: компаративний, біогра-фічний, жанрово-стильовий, музично-теоретичний аналіз, систематизація, узагальнення. Друга половина XVIII століття – період поступового занепаду трубного мистецтва кларіно. Попри це, у творчості компо-зиторів Німеччини у цей час відзначаються певні досягнення в жанрі концерту для труби з оркестром. До нового класичного стилю належить концерт для труби з оркестром (близько 1740) Й. Б. Г. Неруди, що засвідчує його структура, тематизм, гармонічний план, уведення каденцій, інструментальне викладення оркестрової та сольної партій. А в концерті для труби з оркестром D-dur Ф. К. Ріхтера хоча й використано бароковий тип тематизму та принципи інструментального викладення, однак його форма має більш вільні, розімкнені структури та характерну нову стилістику. У класицистському дусі вирішені тематизм та інструментальний супровід концерту для труби D-dur (1762) Л. Моцарта, попри те, що тональний план і форма твору є свідченням барокових традицій. Спирався на барокові структури та інструментальне викладення у своєму концерті для труби з оркестром D-dur (1764) і Міхаель Гайдн. Однак інтонаційному строю його музики загалом притаманний класи-цистський характер. У зазначений період у Німеччині ранньокласичний концерт для труби з оркестром представлений у твор-чості ще багатьох митців (Й. Е. Альтенбург, Й. В. Гертель, Г. Рейттер-молодший та ін.). Але це був уже період занепаду блискучого жанру трубного концерту. The second half of the 18th century is the period of gradual decline of the clarino trumpet art. Despite this, certain achievements in the genre of Trumpet Concerto with Orchestra are noted in the work of German composers at this time.The purpose of the article is to summarize the development of the early classical Trumpet Concerto with Orchestra in Germany, to find out the ways of the formation of the classical model of the genre in the second half of the 18th century.The research methodology is based on a comprehensive approach to the study of the Trumpet Concerto in the works of German composers, based on historical-cultural, hermeneutic, semantic research methods. The main theoretical methods of work are: comparative, biographical, genre-style, music-theoretical analysis, systematization, generalization.Research results, conclusions. The new classical style includes the Trumpet Concerto with Orchestra (about 1740) by J. B. G. Neruda, which is evidenced by its structure, themes, harmonic plan, introduction of cadences, and instrumental presentation of the orchestral and solo parts. And in the Concerto for Trumpet with Orchestra in D-dur by F. X. Richter, although the baroque type of thematism and principles of instrumental exposition are used, its form has freer, open structures and a characteristic new style. The theme and instrumental accompaniment of L. Mozart’s trumpet concerto in D-dur (1762) were decided in the classicist spirit, despite the fact that the tonal plan and form of the work are evidence of baroque traditions. Michael Haydn also drew on Baroque structures and instrumentation in his Trumpet Concerto with Orchestra in D major (1764). However, the intonation structure of his music generally has a classicist character. During the mentioned period in Germany, the early classical concerto for trumpet with orchestra was presented in the work of many more artists (J. E. Altenburg, J. W. Hertel, G. Reiter Jr. and others). But this was already the period of decline of the brilliant genre of the trumpet concerto.Документ Світоглядні ретроспекції українського музикознавства: до пам’ятних дат 2019(2020) Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Стахевич Олександр Григорович; Zavialova Olha Kostiantynivna; Stakhevych Oleksandr HryhorovychУ статті здійснено спробу узагальнити теоретичний доробок видатних представників української музичної науки, пам’ятні дати яких відзначались у 2019 році. Розглянуто світоглядні позиції І.Ф. Белзи, Г.Г. Гесса де Кальве, М. Дилецького, С.П. Людкевича, Ю.В. Малишева, О.С. Оголевця, О.В. Сокола, що знайшли відображення у їх теоретичних пошуках і здобутках. Відзначено, що напрями діяльності цих митців були прямо пов’язані із світоглядними тенденціями свого часу й визначали провідні дослідницькі вектори, за якими відбувався розвиток музикознавства в Україні.Документ Симфонізація музики і танцю у європейському балеті ХІХ століття як взаємодія мистецтв(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychРозкрито специфіку музичного супроводу балетних вистав, з’ясовано, що до межі XVIII–ХІХ ст. ‐ в першій половині ХІХ ст. музика в балеті була збірною, тобто компонувалась з різних творів різних авторів. З початку ХІХ ст. опанування нової сюжетної та образної сфери романтичного мистецтва позначилось на оновленні хореографічної та музичної стилістики та сприяло єдності музики, драматичної дії і танцю в балеті. З 1840‐х років музика для балетних вистав створювалась вже спеціально, але зберігала свою «прикладну» функцію для супроводу танців і створення загального настрою у виставі. У творчості визнаних композиторів т. зв. «легкого» жанру – А. Адана, Л. Деліба, Л. Мінкуса та ін. ‐ посилення ролі музичної складової та надання оркестровому супроводу самостійного драматургічного значення вплинули на становлення симфонічного танцю в європейському балеті в другій половині ХІХ ст. Балетна творчість П. Чайковського завдяки основному акценту на драматургію музичного розвитку завершила процес симфонізації балету як взаємодії музики і танцю.Документ Синтез мистецтв у фокусі музичного тезауруса виконавця(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Калашник Марія; Kalashnyk Mariia; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychУ сучасній культурній ситуації граничного розширення інформаційного простору нагальним постає питання систематизації і зберігання знань, що здійснюється у тезаурусі, котрий містить системні уявлення про світ у цілому та його окремі складові, про певну галузь знань і види діяльності. Вивчення музичного тезауруса у різноманітті відгалужень, зокрема, тезауруса виконавця є актуальним і новаційним в контексті музикознавчих досліджень сьогодення. Особливої гостроти тема музичного тезауруса набуває у зв’язку з інтерпретацією синтетичних творів, що розгортає її також у площину музичної педагогіки. Отже, метою статті є обґрунтування ролі музичного тезауруса, зокрема професійно‐творчого тезауруса виконавця як особливого фокусу сприйняття і трансляції музичних творів синтетичного типу;систематизування каналів формування професійно‐творчого тезауруса виконавця. У статті застосовано аналітичний, історичний, семантичний,жанровий, комплексний методи дослідження. У висновках наголошується, що проблематизація тезауруса виконавця зумовлена потенційною складністю репертуарного фонду, в якому можуть міститись синтетичні твори (на основі синтезу жанрів, синтезу мистецтв та ін. видів синтезу), що вимагають більшого обсягу знань для вибудовування виконавської інтерпретації. Разом з тим це зумовлює важливість системи підготовки грамотних фахівців, які мусять мати знання, вміння і навички, необхідні для здійснення професійної діяльності. Отримані результати можуть бути корисними для практиків‐виконавців, педагогів, науковців. Перспективами дослідження є вивчення музичного тезауруса в аспекті вузької спеціалізації.Документ Сценічно‐вокальне мистецтво та цикли фортепіанних мініатюр в Україні та Китаї ХХ ‐ початку ХХІ століття: порівняльно‐стильовий аналіз(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна; Ustymenko-Kosorich Olena Anatoliivna; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychНа основі аналізу джерельної бази дослідження встановлено стан розробленості проблеми розвитку сценічно‐вокального мистецтва та жанру циклу фортепіанних мініатюр в Україні та Китаї ХХ початку ХХІ століття у розрізі порівняльно‐стильового аналізу. встановлено, що означені мистецькі явища розвивались під впливом культурно‐історичних чинників, національних та європейських впливів; формування композиторського та виконавського стилю, творчих традицій авторів тощо. Зазначено інтонаційно‐стильові ознаки та письмові знаки, які розкривають музичні традиції в контексті розвитку мистецтві України та Китаю; наведено приклади музичних творів в контексті еволюції зазначених жанрів. Представлені результати дослідження можуть бути використані в подальших дослідженнях для вивчення стилів, жанрів та композиторських шкіл в контексті розвитку музичного мистецтва України та Китаю.Документ Фортепіанна музика Китаю: жанрово‐стильові конотації(2023) Афоніна Олена Олексіївна; Afonina Olena Oleksiivna; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychМета статті – висвітлити жанрово‐стильові конотації китайської фортепіанної музики шляхом аналізу фортепіанних творів китайських композиторів. Методологія роботи включає наукові методи (аналізу, синтезу,узагальнення), музикознавчий аналіз, прийоми порівняльного аналізу для розкриття специфіки жанрово‐стильових конотацій. Наукова новизна полягає в музикознавчому аналізі фортепіанних творів китайських композиторів.Висвітлено жанрово‐стильові конотації фортепіанних творів (Дін Шанде, Он Лютінг, Сунь Іцян, Ван Цзяньчжун) за наявністю в тексті характерних мелодичних, метроритмічних, фактурних побудов, які відповідають національним рисам і європейським традиціям у музичному мистецтві.Висновки. Відзначено, що китайські композитори глибоко занурюються в образно‐змістовну сферу твору з виразною назвою, що виявляє зв’язки з іншими видами мистецтва (живопис, поезія, каліграфія). Для втілення змісту відповідної назви композитори поєднують засоби музичної виразності,притаманні культурі Китаю та європейським культурам. На прикладі аналізу творів визначено, що для композиторської творчості характерні: близькість до народної творчості Китаю (Он Лютінга «Колискова»), специфіка мелодійно‐інтонаційного розвитку (Дін Шанде «Сіньцзянський танець 1»; Сунь Іцян «Весняний танок»); колористичні, звукозображальні прийоми від народного інструментарію (Ван Цзяньчжун «Птахи злітаються до Фенікса»). Вплив європейських традицій і композиторської освіти відчутний у структурно‐композиційних формах, гармонічних послідовностях, фактурі (Ван Цзяньчжун«Варіації на тему маленької сосни», Дін Шанде «Сіньцзянський танець 1»).Документ Фортепіанні цикли Рейнгольда Глієра як чинник формування піаністичної майстерності в учнів дитячих музичних шкіл(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychРозглянуто фортепіанні цикли Р. М. Глієра крізь призму інструктивних завдань з формування піаністичних навичок в учнів дитячих музичних шкіл. Констатовано, що композитор звертався до створення циклів фортепіанних мініатюр впродовж творчого життя, загальна кількість окремих фортепіанних композицій сягає понад 150. Цикли формувалися за принципом простого об’єднання п’єс різного характеру і настрою (Двадцять чотири характеристичних п’єси для юнацтва, Вісім легких п’єс, Дванадцять дитячих п’єс та ін.) або одножанрових творів (ескізи, прелюдії, мазурки). Певної драматургічної концепції митець в них не вибудовував. Фоpтепіанний доробок Р. М. Глієрa дуже різноманітний за тематикою. Композитор звертався переважно до романтичних жанрів - поеми, балади, пісні без слів, інтермецо, а також до танцювальних п’єс - мазурки, полонезу, менуету, вальсу, крім того, до ескізу та пасторалі. Така різножанровість музики допомагає учням освоїти стильову специфіку творів і відпрацювати належні виконавські прийоми. Поряд з тим, наявне у циклах Р. М. Глієра різноманіття характерних та ліричних образів сприяє особливій навчальній функції його п’єс – зверненню до внутрішнього світу юних музикантів. Фортепіанна творчість Р. М. Глієра сприяла не тільки поповненню педагогічного репертуару музичних шкіл, а й надала важливе методичне підґрунтя для виховання виконавських навичок у юних піаністів. Інструктивні завдання для освоєння піаністичних навичок розглянуто на прикладах творів з «Альбому фортепіанних п’єс» та «Двадцяти чотирьох характеристичних п’єс для юнацтва» ор. 34. Проаналізовано технічні і художні складнощі, які вирішують учні-піаністи під час вивчення та виконання глієрівських опусів. На цих творах учні виховують художній смак, набувають необхідних професійних навичок і вчаться просто любити музику. На сьогодні актуальним є вивчення та аналіз інших циклів фортепіанних п’єс Р. М. Глієра. На сучасному етапі розвитку музикознавства та фортепіанної педагогіки чекають на подальше дослідження факти творчого спілкування композитора з виконавцями та викладачами, а також з особами, яким присвячені ці опуси, особливості композиторського стилю та прийоми фортепіанної техніки його творів, методологічні підходи щодо їх вивчення учнями дитячих музичних шкіл тощо.Документ Європейське сценічно‐вокальне мистецтво та фортепіанне виконавство ХХ – початку ХХІ століття: стильовий аспект(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна; Ustymenko-Kosorich Olena Anatoliivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr Hryhorovych; Єрьоменко Андрій Юрійович; Yeromenko Andrii YuriiovychНа основі аналізу історико‐культурного та музикознавчого доробку визначено стан розробленості проблеми розвитку сценічно‐вокального мистецтва та фортепіанного виконавства ХХ початку ХХІ століття в аспекті стильового аналізу. встановлено, що означені музичні явища розвивались під впливом європейсько‐історичних чинників, національних та сакрально‐релігійних впливів; розквіт композиторської школи та виконавського мистецтва, культурних традицій певного етносу тощо. Зазначено інтерпретаційні, стильові та жанрові ознаки сценічно‐вокального мистецтва та фортепіанного виконавства означеного періоду, які розкривають зміст та тенденції розвитку музичної культури; наведено приклади музичних творів в конексті семантичного та музикознавчого аналізу. Представлені результати робот можуть бути запровадженні в подальші наукові розвідки, присвячені дослідженню стильових аспектів музики ХХІ століття в контексті національних та європейських домінант.