Перегляд за Автор "Konovalov Mykyta Heorhiiovych"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Modern State of Preschool Education in Different Parts of Ukraine(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2022) Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Коновалов Микита Георгійович; Konovalov Mykyta Heorhiiovych; Король Олена Миколаївна; Korol Olena Mykolaivna; Скиба Ольга Олександрівна; Skyba Olha OleksandrivnaУ сучасному суспільстві значно зросла роль соціальних факторів. Освіта необхідна для підвищення інтелектуального та культурного рівня жителів будь-якої країни. Мета статті – проаналізувати сучасний стан дошкільної освіти в різних регіонах України та вказати на регіональні відмінності в доступності послуг дошкільної освіти. У статті аналізується сучасний стан дошкільної освіти в різних регіонах України. Дослідження базувалося на кількох показниках, таких як кількість дітей, охоплених дошкільною освітою, кількість дошкільних закладів у різних регіонах України, рівень охоплення дошкільними закладами та кількість дітей, які фактично відвідують дошкільні заклади, на 100 наявних місць. У регіональному розрізі України досліджено рівень розвитку дошкільної освіти в містах і селі. Також розраховано соціальну щільність дошкільних закладів та індекси як територіальної концентрації, так і локалізації дошкільних закладів у країні. У дослідженні також було проаналізовано соціальну щільність дошкільних закладів. Найбільша соціальна щільність дошкільних закладів характерна для столиці України – міста Києва. Найнижча соціальна щільність послуг дошкільної сфери характерна для Полтавської, Сумської, Чернігівської та Луганської областей. Найбільша концентрація дошкільних закладів спостерігається у м. Києві, а низький індекс територіальної концентрації – у Сумській, Запорізькій, Донецькій та Кіровоградській областях, Херсонській, Чернігівській та Луганській областях. Високі значення індексу локалізації спостерігались у Хмельницькій та Тернопільській областях, Житомирській та Черкаській областях, Вінницькій області, Миколаївській, Закарпатській, Рівненській, Кіровоградській та Волинській областях, а найнижчі значення індексу локалізації – у місті Києві, Харківській області, Луганській та Донецькій областях. Регіони України проранжовано та згруповано за типами за рівнем розвитку дошкільної освіти. За результатами дослідження виділено три типи регіонів. Черкаська, Хмельницька, Вінницька, Київська, Тернопільська та Закарпатська області віднесені до тиру першого типу (високий рівень розвитку дошкільної освіти). Другий тип (середній рівень розвитку дошкільної освіти) включає м. Київ та Житомирську, Рівненську, Миколаївську, Дніпропетровську, Чернівецьку, Сонячну, Херсонську, Кіровоградську, Полтавську та Харківську області. До третього типу (низький рівень розвитку дошкільної освіти) віднесені Волинська, Івано-Франківська, Чернігівська, Львівська, Одеська, Запорізька, Донецька та Луганська області.Документ Traditional and New in the Content and Technique of Ukrainian Regional Nosogeographic Mapping(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2021) Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna; Коновалов Микита Георгійович; Konovalov Mykyta Heorhiiovych; Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna; Король Олена Миколаївна; Korol Olena MykolaivnaМетою статті є викласти традиційну класифікацію нозогеографічних карт і запропонувати доповнення до неї. Зазначені доповнення сформульовані з урахуванням змін, що відбулися в класифікації нозологій, джерельній базі і технічних можливостях картографування, а також в організації системи медичної допомоги населенню. Основний матеріал. У статті показано місце нозогеографічного картографування в сучасній структурі загального медико-географічного картографування. Проаналізовано особливості змісту й укладання нозогеографічних карт. Встановлено, що розвиток комп’ютеризації медичних установ, у т. ч. ланки первинної медицини, дозволяє проводити дуже детальні види нозогеографічного картографування з урахуванням більш досконалих методів обробки медико-статистичних даних, які є джерелами інформації при складанні таких карт. З’являється можливість створення нових нозогеографічних карт, у т. ч. з використанням даних індивідуального адресного обліку, з можливістю гнучкого вибору територіальних одиниць, за якими проводиться усереднення. Це дозволяє отримувати характеристики не тільки для адміністративних одиниць, а й для окремих будинків, їх груп, мікрорайонів тощо. Висновки і подальші дослідження. Картографічний метод має надзвичайно широкі можливості при проведенні нозогеографічного аналізу, оскільки кожна група хвороб має свою хорологічну і хронологічну специфіку. Його використання дозволяє прогнозувати наявність конкретних факторів (показників екологічної ситуації, рівня надання медичної допомоги, соціально-демографічних показників та ін.), що визначають рівень захворюваності. Картографічні моделі можуть бути використані при розробці стратегій соціально-економічного розвитку регіонів, проведення спеціальних заходів, спрямованих на зниження рівня окремих видів захворювань, раціональну територіальну організацію системи надання медичної допомоги населенню. На наш погляд, класифікацію нозогеографічних карт і, відповідно, їх структуру, а також тематику картографічних сюжетів слід доповнити такими трьома різновидами. По-перше, це демографічні та нозогеографічні карти, які відображають відмінності захворюваності людей у зв’язку з демографічними і соціально-демографічними показниками населення. Ці карти призначені для аналізу статевої, вікової, національної та іншої сприйнятливості населення до певних захворювань. По-друге, це фізіолого-нозогеографічні карти, які, крім захворюваності жителів країни або регіону, передають окремі показники фізичного розвитку і здоров’я певних груп населення. І, по-третє, до числа нозогеографічних карт мають входити і карти дорожньо-транспортних пригод.Документ Особливості структури та змісту географічної освіти в старшій школі в Україні та Норвегії(2020) Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna; Коновалов Микита Георгійович; Konovalov Mykyta Heorhiiovych; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Сюткін Сергій Іванович; Siutkin Serhii Ivanovych; Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna; Нешатаєв Борис Миколайович; Neshataiev Borys MykolaiovychУ статті фіксуються особливості шкільного освітнього процесу в Норвегії та Україні, що стосуються навчання географії. Основна увага при цьому зосереджується на порівнянні описових моделей географічної освіти в старшій школі України та Норвегії. Зібраний та проаналізований фактичний матеріал дозволяє стверджувати, що у Норвегії основний акцент робиться на вивченні природних та соціально-економічних умов країни та їхнього впливу на життєдіяльність населення. Значна увага при цьому приділяється вивченню та поясненню місцевих (норвезьких) умов життя у порівнянні з іншими країнами та формуванню в учнів уміння аналізувати й обґрунтовувати ці особливості. Українська навчальна програма спрямована на формування в учнів географічної картини світу на прикладі вивчення систем розселення та просторової організації економічної діяльності в окремих регіонах і країнах з урахуванням сучасних геополітичних, соціальних, економічних та екологічних аспектів. Це, на нашу думку, дає значно більше інформації для розуміння специфіки і динаміки сучасного світу.