Мовні стратегії осмислення голодомору на Сумщині 1932–1933 років в усних наративах очевидців

dc.contributor.authorСухенко Вікторія Григорівна
dc.contributor.authorSukhenko Viktoriia Hryhorivna
dc.contributor.authorХарчук Лілія Валеріївна
dc.contributor.authorKharchuk Liliia Valeriivna
dc.date.accessioned2026-07-06T07:38:22Z
dc.date.available2026-07-06T07:38:22Z
dc.date.issued2026
dc.description.abstractУ статті здійснено дискурсивний аналіз усних наративів очевидців Голодомору 1932–1933 років на території Сумщини. Метою дослідження є виявлення та систематизація мовних стратегій репрезентації травматичного історичного досвіду, зафіксованого у спогадах селян регіону. У результаті аналізу встановлено, що усні свідчення формують специфічний тип травматичного дискурсу, для якого характерні стратегії замовчування й евфемізації, фрагментації пам’яті та емоційної інтенсифікації. Виявлено, що уникнення прямого номінування трагедії поєднує елементи психологічного захисту, вплив політичної цензури, культурні норми мовчання та особливості колективної пам’яті; за допомогою евфемізмів передається не лише сам факт історичної катастрофи, а й внутрішній світ людини, яка боролася за виживання. Нелінійна організація наративу і фрагментарність виступають ознаками автентичності свідчення, відображають афективну структуру травматичної пам’яті. Повтори, експресивні форми та тілесні метафори вербалізують трагічний досвід, який виходить за межі звичайної раціональної комунікації, стають природним способом відображення екстремальних життєвих випробувань. Проаналізовані усні свідчення очевидців Голодомору 1932–1933 років на Сумщині демонструють, що специфіка регіону, зокрема його аграрний характер, локальні мовні відмінності та родинні традиції передавання спогадів, має значний вплив на способи вербалізації травматичного досвіду. Регіональний контекст дає змогу точніше простежити варіативність мовних механізмів осмислення трагедії. Доведено, що мовні стратегії виступають не лише засобом вербалізації пережитого, а й механізмом когнітивної та психологічної організації екстремального досвіду. Усні наративи засвідчують, що пам’ять про трагедію структурується переважно афективно, а не хронологічно, що й визначає особливості її мовного оформлення
dc.description.abstractThe article conducts a discursive analysis of oral narratives of eyewitnesses to the Holodomor of 1932–1933 in the Sumy region. The aim of the study is to identify and systematize linguistic strategies for representing traumatic historical experience recorded in the memories of the region’s peasants. The analysis found that oral testimonies form a specific type of traumatic discourse, which is characterized by strategies of silencing and euphemization, fragmentation of memory, and emotional intensification. It was found that avoiding direct nomination of the tragedy combines elements of psychological protection, the influence of political censorship, cultural norms of silence, and the peculiarities of collective memory; with the help of euphemisms, not only the fact of the historical catastrophe itself is conveyed, but also the inner world of a person who fought for survival. The nonlinear organization of the narrative and fragmentation are a sign of the authenticity of the testimony, reflecting the affective structure of traumatic memory. Repetitions, expressive forms and bodily metaphors verbalize the tragic experience, which goes beyond the limits of ordinary rational communication, becoming a natural way of reflecting extreme life trials. The analyzed oral testimonies of eyewitnesses to the Holodomor of 1932–1933 in the Sumy region demonstrate that the specific characteristics of the region, in particular its agrarian nature, local linguistic variation, and family traditions of memory transmission, have a significant impact on the ways traumatic experience is verbalized. The regional context allows for a more precise understanding of the variability of linguistic mechanisms for interpreting the tragedy. It has been proven that linguistic strategies act not only as a means of verbalizing the experienced, but also as a mechanism for cognitive and psychological organization of extreme experience. Oral narratives indicate that the memory of the tragedy is structured mainly affectively, rather than chronologically, which determines the features of its linguistic design
dc.identifier.citationСухенко В. Мовні стратегії осмислення голодомору на Сумщині 1932–1933 років в усних наративах очевидців [Текст] / В. Сухенко, Л. Харчук // Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України ; Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; гол. ред. О. М. Рудь ; редкол.: Т. О. Алексахіна, О. О. Балабан, Л. М. Горболіс [та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 13. – С. 49–55. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2026.13.7
dc.identifier.doi10.32782/philspu/2026.13.7
dc.identifier.orcid0000-0002-8775-6999
dc.identifier.orcid0000-0003-0063-1956
dc.identifier.urihttps://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/18547
dc.language.isouk
dc.publisherГельветика
dc.subjectГолодомор 1932–1933 років
dc.subjectусні наративи
dc.subjectмовні стратегії
dc.subjectтравматичний дискурс
dc.subjectафективна пам’ять
dc.subjectСумщина
dc.subjectHolodomor of 1932–1933
dc.subjectoral narratives
dc.subjectlanguage strategies
dc.subjecttraumatic discourse
dc.subjectaffective memory
dc.subjectSumy region
dc.titleМовні стратегії осмислення голодомору на Сумщині 1932–1933 років в усних наративах очевидців
dc.title.alternativeLanguage Strategies for Understanding the Holodomor in the Sumy Region (1932–1933) in Oral Narratives of Eyewitnesses
dc.typeArticle
dc.udc.udc811.161.2'42:94(477.52)"1932/1933"
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
Sukhenko.pdf
Розмір:
468.71 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
2.9 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис: