Development of Local History Tourism in Chernihiv Region After 1991: Historical Background, Transformations and Challenges
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Гельветика
Анотація
The purpose of this study is to comprehensively analyze the formation, development and transformation of local history tourism in the Chernihiv region after 1991, and to identify the historical, sociocultural and political factors that have influenced tourism activities in the region amid Ukraine’s independence, digitalization processes, and external aggression. Methodology. The research employs an interdisciplinary approach, combining historical-genetic, comparative-analytical, and problem-chronological methods. The analysis is based on primary sources such as official statistics, regional tourism development programs, museum and archival materials, as well as academic and local history publications. In order to highlight modernchallenges, elements of content analysis of digital tourism platforms and public reports from regional cultural authorities are used. Scientific novelty. The scientific novelty of the article lies in the comprehensive coverage of the stages of development of local history tourism in Chernihiv Oblast in the post-Soviet period –from the early initiatives of local heritage communities to its institutionalization through national reserves and tourism routes. For the first time in scholarly literature, the impact of external factors such as the COVID-19 pandemic and the full-scale Russian invasion has been analyzed in relation to tourism infrastructure, including the destruction of heritage sites, the decline of visitor flows, and the increased importance of digital preservation and representation of historical memory. Conclusions. Chernihiv region is one of Ukraine’s richest territories in terms of historical and cultural heritage, maintaining tourism appeal even in times of crisis. The main stages of development include: the emergence of cultural and educational initiatives in the 19th century, mass school and trade union tourism in the Soviet era, post-Soviet commercialization, and the current digital transformation. Despite significant losses caused by war, the region retains a network of museums, reserves, and natural heritage sites, which may serve as a foundation for renewed routes, including memorial tourism. In the near future, key success factors will include the implementation of innovative digital navigation tools, the engagement of domestic tourists, and the development of partnerships between local communities and cultural institutions.
Мета дослідження полягає в аналізі процесів формування, розвитку та трансформації краєзнавчого туризму на Чернігівщині після 1991року, а також виявленні історичних, соціокультурних та політичних чинників, які впливали на туристичну діяльність у регіоні в умовах державної незалежності, цифровізації суспільства та зовнішньої агресії. Методологія. У процесі дослідження застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-генетичний, порівняльно-аналітичний та проблемно-хронологічний методи. В основі дослідження – джерельний аналіз офіційної статистики, регіональних туристичних програм, музейних та архівних матеріалів, а також публікацій у наукових і краєзнавчих виданнях. Для висвітлення сучасних викликів використано елементи контент-аналізу цифрових туристичних платформ і публічних звітів регіональних управлінь культури. Наукова новизна роботи полягає в комплексному висвітленні етапів становлення краєзнавчого туризму Чернігівської області в пострадянський період – від первинної ініціативи локальних краєзнавчих осередків до інституціоналізації у вигляді національних заповідників та туристичних маршрутів. Уперше в науковій літературі проаналізовано вплив таких зовнішніх факторів, як пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення РФ на туристичну сферу регіону, зокрема у вимірах руйнації пам’яток, падіння турпотоку та актуалізації цифрових форм збереження й репрезентації спадщини. Висновки.Високий рівень концентрації історико-культурного потенціалу визначає Чернігівщину як один ізпровідних регіонів України в даному аспекті, що обумовило збереження її туристичної атрактивності навіть у періоди кризових явищ. Основними етапами розвитку краєзнавчого туризму стали: формування в XIXст. культурно-просвітницьких ініціатив, радянський період масових шкільних та профспілкових подорожей, пострадянська комерціалізація та сучасна цифрова трансформація. Попри значні втрати, спричинені війною, в області зберігається мережа заповідників, музеїв і природоохоронних територій, які можуть слугувати основою для оновлених маршрутів, зокрема меморіального туризму. На перспективу визначальними чинниками стане впровадження інноваційних інструментів цифрової навігації, залучення внутрішніх туристів і розвиток партнерств між місцевими громадами та культурними інституціями.
Мета дослідження полягає в аналізі процесів формування, розвитку та трансформації краєзнавчого туризму на Чернігівщині після 1991року, а також виявленні історичних, соціокультурних та політичних чинників, які впливали на туристичну діяльність у регіоні в умовах державної незалежності, цифровізації суспільства та зовнішньої агресії. Методологія. У процесі дослідження застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує історико-генетичний, порівняльно-аналітичний та проблемно-хронологічний методи. В основі дослідження – джерельний аналіз офіційної статистики, регіональних туристичних програм, музейних та архівних матеріалів, а також публікацій у наукових і краєзнавчих виданнях. Для висвітлення сучасних викликів використано елементи контент-аналізу цифрових туристичних платформ і публічних звітів регіональних управлінь культури. Наукова новизна роботи полягає в комплексному висвітленні етапів становлення краєзнавчого туризму Чернігівської області в пострадянський період – від первинної ініціативи локальних краєзнавчих осередків до інституціоналізації у вигляді національних заповідників та туристичних маршрутів. Уперше в науковій літературі проаналізовано вплив таких зовнішніх факторів, як пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення РФ на туристичну сферу регіону, зокрема у вимірах руйнації пам’яток, падіння турпотоку та актуалізації цифрових форм збереження й репрезентації спадщини. Висновки.Високий рівень концентрації історико-культурного потенціалу визначає Чернігівщину як один ізпровідних регіонів України в даному аспекті, що обумовило збереження її туристичної атрактивності навіть у періоди кризових явищ. Основними етапами розвитку краєзнавчого туризму стали: формування в XIXст. культурно-просвітницьких ініціатив, радянський період масових шкільних та профспілкових подорожей, пострадянська комерціалізація та сучасна цифрова трансформація. Попри значні втрати, спричинені війною, в області зберігається мережа заповідників, музеїв і природоохоронних територій, які можуть слугувати основою для оновлених маршрутів, зокрема меморіального туризму. На перспективу визначальними чинниками стане впровадження інноваційних інструментів цифрової навігації, залучення внутрішніх туристів і розвиток партнерств між місцевими громадами та культурними інституціями.
Опис
Ключові слова
local history tourism, Chernihiv region, post-Soviet period, historical heritage, transformations, challenges, краєзнавчий туризм, Чернігівщина, пострадянський період, історична спадщина, трансформації, виклики
Бібліографічний опис
Lozytskyi O. Development of Local History Tourism in Chernihiv Region After 1991: Historical Background, Transformations and Challenges [Теxt] / О. Lozytskyi // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 2. – С. 201–212. – DOI: 10.31110/consensus/2025-02/201-212