Правовий статус українського населення в Польщі у 1944-1953 рр.
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Метою статті є історико-правовий аналіз трансформації правового статусу українського населення в Польщі у 1944-1953 рр. крізь призму співвідношення формально-юридичних гарантій і фактичних можливостей реалізації особистих, майнових, релігійних та культурних прав. Методологія. Дослідження ґрунтується на історико-правовому, проблемно-хронологічному, системному, інституційному та порівняльному підходах. Розмежування de jure і de facto дає змогу зіставити формальний громадянський статус українців із реальним обсягом їхніх прав. Джерельну основу становлять міждержавні угоди, нормативно-правові акти, документи польських органів влади та безпеки, матеріали Інституту національної пам’яті Польщі, документальні збірники, українська і польська історіографія та сучасні судові й прокурорські матеріали. Наукова новизна. Правове становище українського населення розглянуто як цілісний процес трансформації правового статусу, а не як сукупність окремих переселенських чи репресивних заходів. Виявлено перехід від договірного регулювання до військово-адміністративного примусу, внутрішньої депортації, територіального розосередження, позасудового інтернування та посиленого адміністративного контролю. Обґрунтовано, що фактичний обсяг прав визначався не лише нормами, а й практикою їх застосування, у якій колективна презумпція «нелояльності» витісняла принцип індивідуальної відповідальності. Висновки. У 1944-1953 рр. формальне збереження громадянського статусу українців не забезпечувало рівнозначної реалізації фундаментальних прав. Примусове переселення, обмеження свободи пересування, інтернування, майнові втрати, територіальне розосередження та обмеження релігійного і культурного життя становили взаємопов’язані елементи адміністративно-репресивного механізму, кульмінацією якого стала акція «Вісла». Сучасна польська дискусія щодо її юридичної оцінки та законодавче визнання Україною примусово переселених українців депортованими засвідчують актуальність історико-правового осмислення цих подій.
The article aims to provide a historical and legal analysis of the transformation of the legal status of the Ukrainian population in Poland in 1944-1953, focusing on the relationship between formal legal guarantees and the actual capacity to exercise personal, property, religious, and cultural rights. Methodology. The study employs a combination of historical-legal, problem-chronological, systemic, institutional, and comparative approaches. The distinction between de jure and de facto status makes it possible to compare the formal citizenship status of Ukrainians with the actual scope of their rights. The source base comprises interstate agreements, statutory and regulatory acts, documents of Polish state and security authorities, materials of the Institute of National Remembrance (IPN), documentary collections, Ukrainian and Polish historiography, as well as contemporary judicial and prosecutorial materials. Originality. The legal position of the Ukrainian population is examined as an integrated process of transformation of legal status rather than as a set of isolated resettlement or repressive measures. The study identifies a transition from treaty-based regulation to military-administrative coercion, internal deportation, territorial dispersal, extrajudicial internment, and intensified administrative control. It demonstrates that the actual scope of rights was determined not only by legal norms but also by their implementation, in which a collective presumption of ‘disloyalty’ increasingly displaced the principle of individual responsibility. Conclusions. In 1944-1953, the formal preservation of Ukrainian citizenship did not ensure an equivalent exercise of fundamental rights. Forced resettlement, restrictions on freedom of movement, internment, property losses, territorial dispersal, and constraints on religious and cultural life constituted interconnected elements of an administrative-repressive mechanism, culminating in Operation ‘Vistula’. The contemporary Polish debate over its legal assessment, together with Ukraine’s legislative recognition of Ukrainians forcibly resettled from Poland as deportees, demonstrates the continuing relevance of a historical and legal reassessment of these events.
The article aims to provide a historical and legal analysis of the transformation of the legal status of the Ukrainian population in Poland in 1944-1953, focusing on the relationship between formal legal guarantees and the actual capacity to exercise personal, property, religious, and cultural rights. Methodology. The study employs a combination of historical-legal, problem-chronological, systemic, institutional, and comparative approaches. The distinction between de jure and de facto status makes it possible to compare the formal citizenship status of Ukrainians with the actual scope of their rights. The source base comprises interstate agreements, statutory and regulatory acts, documents of Polish state and security authorities, materials of the Institute of National Remembrance (IPN), documentary collections, Ukrainian and Polish historiography, as well as contemporary judicial and prosecutorial materials. Originality. The legal position of the Ukrainian population is examined as an integrated process of transformation of legal status rather than as a set of isolated resettlement or repressive measures. The study identifies a transition from treaty-based regulation to military-administrative coercion, internal deportation, territorial dispersal, extrajudicial internment, and intensified administrative control. It demonstrates that the actual scope of rights was determined not only by legal norms but also by their implementation, in which a collective presumption of ‘disloyalty’ increasingly displaced the principle of individual responsibility. Conclusions. In 1944-1953, the formal preservation of Ukrainian citizenship did not ensure an equivalent exercise of fundamental rights. Forced resettlement, restrictions on freedom of movement, internment, property losses, territorial dispersal, and constraints on religious and cultural life constituted interconnected elements of an administrative-repressive mechanism, culminating in Operation ‘Vistula’. The contemporary Polish debate over its legal assessment, together with Ukraine’s legislative recognition of Ukrainians forcibly resettled from Poland as deportees, demonstrates the continuing relevance of a historical and legal reassessment of these events.
Опис
Ключові слова
українське населення Польщі, правовий статус, повоєнна Польща, примусове переселення, депортація, акція «Вісла», Явожно, адміністративний примус, майнові права, релігійні права, культурні права, національна меншина, Ukrainian population in Poland, legal status, post-war Poland, forced resettlement, deportation, Operation ‘Vistula’, Jaworzno, administrative coercion, property rights, religious rights, cultural rights, national minority
Бібліографічний опис
Кіцак В. Правовий статус українського населення в Польщі у 1944-1953 рр. [Текст] / В. Кіцак // Консенсус : електронний історичний журнал / МОН України, СумДПу імені А. С. Макаренка ; редкол.: Д. Кудінов (гол ред.), М. Ангелова, М. Каркоча, І. Крупеня та ін. – Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026. – № 3. – С. 92–103. – DOI: 10.31110/consensus/2026-03/092-103