Environmental Self-Awareness as a Value-Semantic Component of the Personal Resource Potential
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Видавничий дім «Гельветика»
Анотація
The article presents a theoretical and empirical study of environmental self-awareness as a value-semantic component of an individual’s resource potential. The relevance of the study is determined by the growing scale of global environmental challenges and the need to identify psychological mechanisms underlying the formation of pro-environmental behavior. The aim of the study is to conceptualize environmental self-awareness as an integrative personal resource and to empirically examine its relationships with psychological resourcefulness and self-reflection. The methodology is based on a cross-sectional correlational research design. The sample consisted of 142 higher education students of Bogdan Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University. Data were collected using validated psychometric instruments, including the New Ecological Paradigm (NEP) scale, the Pro-environmental Social Responsibility (PSR) scale, the Self-Reflection and Insight Scale (SRIS), and a psychological resourcefulness questionnaire. The internal consistency of the instruments was confirmed (Cronbach’s α = 0.78–0.84). The results indicate that medium and high levels of environmental beliefs, environmental responsibility, self-reflection, and psychological resourcefulness prevail in the sample. Statistically significant positive correlations were found between environmental beliefs and environmental responsibility (r = 0.42; p < 0.01), psychological resourcefulness (r = 0.35; p < 0.01), as well as between self-reflection and resourcefulness (r = 0.47; p < 0.01). A relative asymmetry between the cognitive-worldview and value-normative components was identified, manifested in the higher development of normative orientations compared to the depth of their cognitive internalization. The scientific novelty lies in the interpretation of environmental self-awareness as an integrative value-semantic resource that combines cognitive, normative, and reflexive components into a unified system of self-regulation. The practical significance of the findings is associated with their potential application in the development of environmental education programs and psychological interventions aimed at enhancing personal resourcefulness and promoting pro-environmental behavior.
У статті представлено теоретико-емпіричне дослідження екологічної самосвідомості як ціннісно-смислового компонента ресурсного потенціалу особистості. Актуальність дослідження зумовлена зростанням глобальних екологічних викликів та необхідністю виявлення психологічних механізмів формування екологічно орієнтованої поведінки. Метою роботи є концептуалізація екологічної самосвідомості як інтегративного особистісного ресурсу та емпіричне визначення її взаємозв’язків із психологічною ресурсністю і рефлексивністю. Методологія дослідження ґрунтується на кроссекційному кореляційному дизайні. У дослідженні взяли участь 142 здобувачі вищої освіти Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Для збору даних використано валідизовані психодіагностичні методики: шкалу New Ecological Paradigm (NEP), шкалу проекологічної соціальної відповідальності (PSR), шкалу саморефлексії та інсайту (SRIS) та опитувальник психологічної ресурсності. Надійність інструментів підтверджено показниками внутрішньої узгодженості (α = 0.78–0.84). Результати засвідчили, що у вибірці домінують середні та високі рівні екологічних переконань, екологічної відповідальності, саморефлексії та психологічної ресурсності. Виявлено статистично значущі позитивні кореляції між екологічними переконаннями та екологічною відповідальністю (r = 0.42; p < 0.01), психологічною ресурсністю (r = 0.35; p < 0.01), а також між саморефлексією та ресурсністю (r = 0.47; p < 0.01). Встановлено відносну асиметрію між когнітивно-світоглядним і ціннісно-нормативним компонентами, що проявляється у більш високій вираженості нормативних орієнтацій порівняно з глибиною їх когнітивної інтеріоризації. Наукова новизна полягає у трактуванні екологічної самосвідомості як інтегративного ціннісно-смислового ресурсу, що поєднує когнітивні, нормативні та рефлексивні компоненти у єдину систему саморегуляції. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при розробленні програм екологічної освіти та психологічних інтервенцій, спрямованих на розвиток ресурсності та екологічно відповідальної поведінки.
У статті представлено теоретико-емпіричне дослідження екологічної самосвідомості як ціннісно-смислового компонента ресурсного потенціалу особистості. Актуальність дослідження зумовлена зростанням глобальних екологічних викликів та необхідністю виявлення психологічних механізмів формування екологічно орієнтованої поведінки. Метою роботи є концептуалізація екологічної самосвідомості як інтегративного особистісного ресурсу та емпіричне визначення її взаємозв’язків із психологічною ресурсністю і рефлексивністю. Методологія дослідження ґрунтується на кроссекційному кореляційному дизайні. У дослідженні взяли участь 142 здобувачі вищої освіти Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Для збору даних використано валідизовані психодіагностичні методики: шкалу New Ecological Paradigm (NEP), шкалу проекологічної соціальної відповідальності (PSR), шкалу саморефлексії та інсайту (SRIS) та опитувальник психологічної ресурсності. Надійність інструментів підтверджено показниками внутрішньої узгодженості (α = 0.78–0.84). Результати засвідчили, що у вибірці домінують середні та високі рівні екологічних переконань, екологічної відповідальності, саморефлексії та психологічної ресурсності. Виявлено статистично значущі позитивні кореляції між екологічними переконаннями та екологічною відповідальністю (r = 0.42; p < 0.01), психологічною ресурсністю (r = 0.35; p < 0.01), а також між саморефлексією та ресурсністю (r = 0.47; p < 0.01). Встановлено відносну асиметрію між когнітивно-світоглядним і ціннісно-нормативним компонентами, що проявляється у більш високій вираженості нормативних орієнтацій порівняно з глибиною їх когнітивної інтеріоризації. Наукова новизна полягає у трактуванні екологічної самосвідомості як інтегративного ціннісно-смислового ресурсу, що поєднує когнітивні, нормативні та рефлексивні компоненти у єдину систему саморегуляції. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при розробленні програм екологічної освіти та психологічних інтервенцій, спрямованих на розвиток ресурсності та екологічно відповідальної поведінки.
Опис
Ключові слова
environmental self-awareness, personal resource potential, psychological resourcefulness, self-reflection, environmental beliefs, environmental responsibility, environmental psychology, екологічна самосвідомість, ресурсний потенціал особистості, психологічна ресурсність, саморефлексія, екологічні переконання, екологічна відповідальність, екологічна психологія
Бібліографічний опис
Varina, H. Environmental Self-Awareness as a Value-Semantic Component of the Personal Resource Potential [Text] / H. Varina, K. Molozhon, O. Burtseva // Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол: С. Б. Кузікова (гол. ред.), А. В. Вертель, А. Н. Гірняк, І. А. Гуляс та ін.]. – Суми : ВД «Гельветика», 2026. – Вип. 1. – С. 11–18. – DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2026.1.2