Антимілітарний дискурс у сучасній українській прозі про російсько-українську війну
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті досліджено специфіку антимілітарної репрезентації російсько-української війни в сучасній українській прозі як цілісного художньо-дискурсивного феномена. Актуальність розвідки зумовлена необхідністю осмислення війни не лише як історико-політичної події, а як складного антропологічного, екзистенційного та гуманітарного явища, що радикально трансформує індивідуальну й колективну свідомість. Метою дослідження є виявлення художніх моделей інтерпретації воєнної реальності в антимілітарній оптиці, а також аналіз функціонування антиколоніального й постколоніального дискурсів у сучасному літературному процесі. Матеріалом дослідження слугували твори сучасних українських письменників (С. Талан, Г. Вдовиченко, Н. Фіалко, Є. Положія), у яких репрезентовано різні моделі художнього осмислення війни. Методологічну основу дослідження становить комплекс антимілітарного, антиколоніального, постколоніального, історико-літературного, герменевтичного, наратологічного та психологічного підходів, що забезпечує багатовимірний аналіз текстів. У результаті наукової розвідки з’ясовано, що антимілітарна проза формує особливу художню систему, у якій війна постає як простір дегуманізації, моральної кризи та руйнування соціальних зв’язків. Виявлено, що ключовими ознаками цієї системи є деконструкція міфів про війну, психологізація травматичного досвіду, критика імперських наративів і репрезентація процесів деформації особистості під впливом насильства. У дослідженні також окреслено типологію персонажів (військові, цивільні, колаборанти, представники окупаційних структур), через яку моделюється багатовимірність воєнного досвіду. Зроблено висновок, що антимілітарна репрезентація війни в сучасній українській прозі функціонує як важливий механізм переосмислення історичної реальності та формування нової гуманістичної парадигми літератури. Перспективи подальших досліджень пов’язані з ґендерним аналізом воєнного наративу, компаративістикою антивоєнної прози та вивченням новітніх форм художньої репрезентації війни.
The article examines the specifics of the antimilitarist representation of the Russian – Ukrainian war in contemporary Ukrainian prose as a holistic artistic and discursive phenomenon. The relevance of this study is determined by the need to interpret war not only as a historical and political event, but also as a complex anthropological, existential, and humanitarian phenomenon that radically transforms both individual and collective consciousness. The aim of the research is to identify artistic models for interpreting wartime reality through an antimilitarist lens, as well as to analyze the functioning of anti-colonial and postcolonial discourses in the contemporary literary process. The research material consists of works by contemporary Ukrainian writers (S. Talan, H. Vdovychenko, N. Fialko, Ye. Polozhii), which represent various models of artistic conceptualization of war. The methodological framework of the study is based on a combination of antimilitarist, anti-colonial, postcolonial, historical-literary, hermeneutic, narratological, and psychological approaches, enabling a multidimensional analysis of the texts. The study reveals that antimilitarist prose forms a distinct artistic system in which war is depicted as a space of dehumanization, moral crisis, and the breakdown of social bonds. It is demonstrated that the key features of this system include the deconstruction of war myths, the psychologization of traumatic experience, the critique of imperial narratives, and the representation of personality deformation under the influence of violence. The study also outlines a typology of characters (military personnel, civilians, collaborators, and representatives of occupying structures) through which the multidimensional nature of wartime experience is modeled. It is concluded that the antimilitarist representation of war in contemporary Ukrainian prose functions as an important mechanism for rethinking historical reality and for shaping a new humanistic paradigm of literature. Prospects for further research include gender analysis of wartime narratives, comparative studies of antiwar prose, and the exploration of emerging forms of literary representation of war.
The article examines the specifics of the antimilitarist representation of the Russian – Ukrainian war in contemporary Ukrainian prose as a holistic artistic and discursive phenomenon. The relevance of this study is determined by the need to interpret war not only as a historical and political event, but also as a complex anthropological, existential, and humanitarian phenomenon that radically transforms both individual and collective consciousness. The aim of the research is to identify artistic models for interpreting wartime reality through an antimilitarist lens, as well as to analyze the functioning of anti-colonial and postcolonial discourses in the contemporary literary process. The research material consists of works by contemporary Ukrainian writers (S. Talan, H. Vdovychenko, N. Fialko, Ye. Polozhii), which represent various models of artistic conceptualization of war. The methodological framework of the study is based on a combination of antimilitarist, anti-colonial, postcolonial, historical-literary, hermeneutic, narratological, and psychological approaches, enabling a multidimensional analysis of the texts. The study reveals that antimilitarist prose forms a distinct artistic system in which war is depicted as a space of dehumanization, moral crisis, and the breakdown of social bonds. It is demonstrated that the key features of this system include the deconstruction of war myths, the psychologization of traumatic experience, the critique of imperial narratives, and the representation of personality deformation under the influence of violence. The study also outlines a typology of characters (military personnel, civilians, collaborators, and representatives of occupying structures) through which the multidimensional nature of wartime experience is modeled. It is concluded that the antimilitarist representation of war in contemporary Ukrainian prose functions as an important mechanism for rethinking historical reality and for shaping a new humanistic paradigm of literature. Prospects for further research include gender analysis of wartime narratives, comparative studies of antiwar prose, and the exploration of emerging forms of literary representation of war.
Опис
Ключові слова
антимілітарний дискурс, воєнна проза, російсько-українська війна, постколоніалізм, дегуманізація, травматичний наратив, психологізм, ідентичність, antimilitarist discourse, war prose, Russian–Ukrainian war, postcolonialism, dehumanization, traumatic narrative, psychologism, identity
Бібліографічний опис
Волосянко І. Антимілітарний дискурс у сучасній українській прозі про російсько-українську війну [Текст] / І. Волосянко // Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України ; Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; гол. ред. О. М. Рудь ; редкол.: Т. О. Алексахіна, О. О. Балабан, Л. М. Горболіс [та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 14. – С. 14–18. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2026.14.3