Репертуарна політика як проєкція творчого світогляду диригента-хормейстера: методика аналізу індивідуальних пріоритетів
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті запропоновано методику аналізу репертуарної політики диригента-хормейстера як проєкції його творчого світогляду, естетичних орієнтирів і стійких культурних пріоритетів. Актуальність теми зумовлена тим, що у вітчизняному музикознавстві репертуар здебільшого розглядається або як педагогічно доцільний набір творів, або як наслідок інституційних обставин, тоді як його структурна повторюваність, жанрово-стильові домінанти й національно-культурні акценти створюють підстави для реконструкції окремих домінант індивідуального творчого методу диригента. Мета статті – розробити методику аналізу репертуару як аналітичної “карти” індивідуальних пріоритетів диригента-хормейстера. У дослідженні поєднано параметричний, діахронний та інтерпретаційний підходи. Джерельну основу методики становлять документовані концертні програми, афіші, буклети, відео- та фонозаписи, партитури з диригентськими позначками, репетиційні плани, а також матеріали про прем’єри, нові аранжування й авторські замовлення. Запропоновано кодувати репертуар за чотирма блоками параметрів: жанрово-стильовим, національно-культурним, блоком повторюваності/новизни та інтерпретаційним. Обґрунтовано доцільність поєднання цих блоків для цілісного прочитання репертуару не як випадкової сукупності творів, а як цілісної системи художнього вибору. Описано три масштаби аналізу: макрорівень сезонного профілю, мезорівень драматургії конкретної програми та мікрорівень співвіднесення репертуарних домінант з інваріантами диригентської манери. Як мінімальний набір кількісних індикаторів запропоновано: К1 – індекс національного пріоритету, К2 – індекс стильової різноманітності, К3 – показник повторюваності, К4 – показник новизни. Обґрунтовано, що їх застосування не підміняє музикознавчого тлумачення, а надає йому емпіричної опори, фіксуючи стійкість або змінність репертуарних орієнтирів у часі. Наукова новизна статті полягає у концептуалізації світоглядного виміру репертуарної політики диригента-хормейстера та в обґрунтуванні методики «репертуарного картографування», яка поєднує опис репертуарної структури з аналізом виконавських інваріантів. Практичне значення полягає у можливості застосування запропонованої моделі до діяльності професійних, навчальних і аматорських хорових колективів, а також у перспективі порівняльного вивчення індивідуальних репертуарних стратегій у сучасному хоровому мистецтві.
The article proposes a methodology for analysing the repertoire policy of a conductor-choirmaster as a projection of his creative worldview, aesthetic orientations, and stable cultural priorities. The relevance of the topic lies in the fact that repertoire in Ukrainian musicology is still most often interpreted either as a pedagogically expedient selection of works or as a result of institutional circumstances, whereas its structural recurrence, genre and stylistic dominants, and national-cultural accents make it possible to reconstruct the conductor's individual creative method. The purpose of the article is to develop a reproducible methodology for reading repertoire as a “map” of the conductor-choirmaster's individuality. The study combines parametric, diachronic, and interpretative approaches. The source base of the proposed method includes documented concert programmes, posters, booklets, audio and video recordings, scores with conducting markings, rehearsal plans, and materials on premieres, new arrangements, and commissioned works. The repertoire is coded according to four analytical blocks: genre-stylistic, national-cultural, recurrence/novelty, and interpretative. It is proved that only the combination of these blocks allows repertoire to be interpreted not as a random set of compositions but as an integral system of artistic choice. Three analytical scales are described: the macro-level of the seasonal profile, the meso-level of the dramaturgy of a particular programme, and the micro-level of correlating repertoire dominants with the invariants of the conductor's manner. As a minimum set of quantitative indicators, the article proposes: K1 – the index of national priority, K2 – the index of stylistic diversity, K3 – the recurrence indicator, and K4 – the novelty indicator. Their use does not replace musicological interpretation; rather, it provides it with an empirical basis by fixing the stability or variability of repertoire orientations over time. The scientific novelty of the article lies in operationalising the worldview dimension of the conductor-choirmaster's repertoire policy and in creating a methodology of “repertoire mapping” that combines the description of repertoire structure with the analysis of performance invariants. The practical value of the proposed model lies in the possibility of applying it to professional, educational, and amateur choirs, as well as in the prospects for comparative study of individual repertoire strategies in contemporary choral art.
The article proposes a methodology for analysing the repertoire policy of a conductor-choirmaster as a projection of his creative worldview, aesthetic orientations, and stable cultural priorities. The relevance of the topic lies in the fact that repertoire in Ukrainian musicology is still most often interpreted either as a pedagogically expedient selection of works or as a result of institutional circumstances, whereas its structural recurrence, genre and stylistic dominants, and national-cultural accents make it possible to reconstruct the conductor's individual creative method. The purpose of the article is to develop a reproducible methodology for reading repertoire as a “map” of the conductor-choirmaster's individuality. The study combines parametric, diachronic, and interpretative approaches. The source base of the proposed method includes documented concert programmes, posters, booklets, audio and video recordings, scores with conducting markings, rehearsal plans, and materials on premieres, new arrangements, and commissioned works. The repertoire is coded according to four analytical blocks: genre-stylistic, national-cultural, recurrence/novelty, and interpretative. It is proved that only the combination of these blocks allows repertoire to be interpreted not as a random set of compositions but as an integral system of artistic choice. Three analytical scales are described: the macro-level of the seasonal profile, the meso-level of the dramaturgy of a particular programme, and the micro-level of correlating repertoire dominants with the invariants of the conductor's manner. As a minimum set of quantitative indicators, the article proposes: K1 – the index of national priority, K2 – the index of stylistic diversity, K3 – the recurrence indicator, and K4 – the novelty indicator. Their use does not replace musicological interpretation; rather, it provides it with an empirical basis by fixing the stability or variability of repertoire orientations over time. The scientific novelty of the article lies in operationalising the worldview dimension of the conductor-choirmaster's repertoire policy and in creating a methodology of “repertoire mapping” that combines the description of repertoire structure with the analysis of performance invariants. The practical value of the proposed model lies in the possibility of applying it to professional, educational, and amateur choirs, as well as in the prospects for comparative study of individual repertoire strategies in contemporary choral art.
Опис
Ключові слова
хорове мистецтво, диригент-хормейстер, репертуарна політика, репертуарний аналіз, творчий метод, інтерпретація, національні пріоритети, кількісні індикатори, choral art, conductor-choirmaster, repertoire policy, repertoire analysis, creative method, interpretation, national priorities, quantitative indicators
Бібліографічний опис
Віла-Боцман О. Репертуарна політика як проєкція творчого світогляду диригента-хормейстера: методика аналізу індивідуальних пріоритетів [Текст] / О. Віла-Боцман // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, С. Бєдарєва, Л. Вікаріуш та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 2 (11). – С. 37–42. – DOI: https://doi.org/10.32782/art/2026.2.6