Wood-and-Earth Materials in the Military Architecture of Forest-Steppe Saltovo-Mayaki Hillforts
Ескіз недоступний
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С.Макаренка
Анотація
The article presents the main results of a study on forest-steppe Saltovo-Mayaki hillforts, whose defensive structures show no evidence of the use of building stone or its substitute, fired brick, and feature only wood-and-earth fortifications. An analysis of their locations reveals certain areas where they quantitatively predominate or are the sole type compared to those with masonry defensive structures. The article presents various viewpoints of researchers and the authors' explanations regarding the origins of such construction and the role of hillforts with wood-and-earth fortifications, as well as the purpose of their construction.The aim of the article is to highlight the main results of the study of forest-steppe Saltovo-Mayaki hillforts and to summarize the current state of knowledge about them. The authors also intended to explain the role of these hillforts in the forest-steppe region, which was settled by the carriers of the Saltovo-Mayaki cultural and historical community, based on the current state of knowledge about this group of sites.The methodological basis of the study was the principles of objectivity, historicism, and systematic analysis, using general scientific methods to study phenomena in specific historical conditions. The analysis of natural and geographical conditions helped to determine the main available building materials used by ancient builders. Historical geography and geology data were used to identify locations with a concentration of defensive structures made from different types ofbuilding materials.Scientific novelty of the publication. For the first time, forest-steppe Saltovo-Mayaki hillforts with exclusively wood-and-earth defensive structures have been subjected to a specialized comprehensive analysis. The overall state of their research has been revealed, and possible explanations for this type of defensive architecture are provided.Conclusions. Due to their solitary and sporadic location across the forest-steppe (in the adjacent zone of the middle course of the Seversky Donets River, they are, according to current data, the exclusive type) against the backdrop of the general cartography of Saltovo-Mayaki forest-steppe fortifications, wood-and-earth forest-steppe Saltovo-Mayaki hillforts are most likely shelter sites for the Saltovo-Mayaki population during the initial (more probable) or final stages of their stay in the colonization zone. This may also indicate the limited resources of certain communities in the specified territory, which could not afford to allocate significant labor. However, it is not excluded that such fortifications could have been considered sufficient for the Oskil microregion in the upper reaches of the river, where a large ferrous metallurgy center was archaeologically discovered. Here, such hillforts predominate.Wood-and-earth fortifications were attempted to be created with minimal costs, using the most accessible building materials, which were wood and soil excavated during the digging of moats.
У статті наведено основні результати дослідження лісостепових салтівсько-маяцьких городищ, в оборонних спорудах яких не зафіксовано застосування будівельного каміння та його замінника – обпаленої цегли, з виключно деревно-земляними укріпленнями. Аналіз їх розташування виявляє певні локації, де вони кількісно переважають чи є єдиним різновидом у відношенні до тих, що мають муровані оборонні споруди. Наведені різні точки зору дослідників та пояснення авторів щодо витоків такого будівництва і ролі городищ з деревно-земляними фортифікаціями, мети їх побудови.Метою статті є висвітлення основних результатів дослідження лісостепових салтівсько-маяцьких городищ, підведення підсумків сучасного стану знань про них. Також автори мали намір пояснити роль цих городищ у лісостеповому регіоні, який був освоєний носіями салтівсько-маяцької культурно-історичної спільності, опираючись на сучасний стан знань про це коло пам’яток.Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів аналізу, вивчення явищ у конкретно-історичних умовах. Аналіз природно-географічних умов дозволив з’ясувати наявні основні будівельні матеріали, які використовувалися давніми будівельниками. З урахуванням даних історичної географії та геології виявлялися локації з концентрацією оборонних споруд із різними застосованими різновидами будівельних матеріалів.Наукова новизна публікації. Уперше лісостепові салтівсько-маяцькі городища з виключно деревно-земляними оборонними спорудами піддані спеціальному комплексному аналізу, виявлено загальний стан їх дослідженості і наведені можливі пояснення цьому виду оборонної архітектури Висновки. Деревно-земляні лісостепові салтівсько-маяцькі городища внаслідок їх поодинокого і спорадичного розташування по території лісостепу (у прилеглій до нього зоні середньої течії Сіверського Дінця вони є, за сучасними даними, виключним видом) на фоні загальної картографії салтівсько-маяцьких лісостепових фортифікацій являють собою, скоріш за все, місця сховищ салтівсько-маяцького населення на перших (що більш можливо) чи останніх етапах перебування його в зоні колонізації. Також вона може свідчити про незначні ресурси окремих спільностей означеної території, які не могли дозволити собі відчуження значних працевитрат. Хоча не виключено, що такі укріплення могли вважатися задовільними як такі для того ж оскільського мікрорегіону в верхів’ях течії річки, де археологічно виявлений великий чорнометалургійний центр. Тут такі городища переважають.Деревно-земляні укріплення намагалися створювати з найменшими затратами, використовуючи найдоступніші будівельні матеріали, якими були дерево та ґрунт, вивільнений у процесі риття ровів.
У статті наведено основні результати дослідження лісостепових салтівсько-маяцьких городищ, в оборонних спорудах яких не зафіксовано застосування будівельного каміння та його замінника – обпаленої цегли, з виключно деревно-земляними укріпленнями. Аналіз їх розташування виявляє певні локації, де вони кількісно переважають чи є єдиним різновидом у відношенні до тих, що мають муровані оборонні споруди. Наведені різні точки зору дослідників та пояснення авторів щодо витоків такого будівництва і ролі городищ з деревно-земляними фортифікаціями, мети їх побудови.Метою статті є висвітлення основних результатів дослідження лісостепових салтівсько-маяцьких городищ, підведення підсумків сучасного стану знань про них. Також автори мали намір пояснити роль цих городищ у лісостеповому регіоні, який був освоєний носіями салтівсько-маяцької культурно-історичної спільності, опираючись на сучасний стан знань про це коло пам’яток.Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів аналізу, вивчення явищ у конкретно-історичних умовах. Аналіз природно-географічних умов дозволив з’ясувати наявні основні будівельні матеріали, які використовувалися давніми будівельниками. З урахуванням даних історичної географії та геології виявлялися локації з концентрацією оборонних споруд із різними застосованими різновидами будівельних матеріалів.Наукова новизна публікації. Уперше лісостепові салтівсько-маяцькі городища з виключно деревно-земляними оборонними спорудами піддані спеціальному комплексному аналізу, виявлено загальний стан їх дослідженості і наведені можливі пояснення цьому виду оборонної архітектури Висновки. Деревно-земляні лісостепові салтівсько-маяцькі городища внаслідок їх поодинокого і спорадичного розташування по території лісостепу (у прилеглій до нього зоні середньої течії Сіверського Дінця вони є, за сучасними даними, виключним видом) на фоні загальної картографії салтівсько-маяцьких лісостепових фортифікацій являють собою, скоріш за все, місця сховищ салтівсько-маяцького населення на перших (що більш можливо) чи останніх етапах перебування його в зоні колонізації. Також вона може свідчити про незначні ресурси окремих спільностей означеної території, які не могли дозволити собі відчуження значних працевитрат. Хоча не виключено, що такі укріплення могли вважатися задовільними як такі для того ж оскільського мікрорегіону в верхів’ях течії річки, де археологічно виявлений великий чорнометалургійний центр. Тут такі городища переважають.Деревно-земляні укріплення намагалися створювати з найменшими затратами, використовуючи найдоступніші будівельні матеріали, якими були дерево та ґрунт, вивільнений у процесі риття ровів.
Опис
Ключові слова
fortification, wood-and-earth materials, Saltovo-Mayaki cultural and historical community, hillfort, Early Middle Ages, фортифікація, деревно-земляні матеріали, салтівсько-маяцька культурно-історична спільність, городище, раннє середньовіччя
Бібліографічний опис
Svystun H. Wood-and-Earth Materials in the Military Architecture of Forest-Steppe Saltovo-Mayaki Hillforts [Теxt] / H. Svystun, V. Kvitkovskyi // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 2. – С. 27–38. – DOI: 10.31110/consensus/2025-03/027-038