Industry and Workforce of the Ukrainian SSR During the Postwar Years (1946-1965): the Genesis of the Historiosophical Concept of Ukrainian-Centered Historiography
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The article highlights the key milestones in the formation of the historiosophical concept of Ukraine-centered historiography of the 1990s in the context of the study of industrial development and workforce in the Ukrainian SSR during the postwar years (1946-1965).It has been noted that the significant and positive changes in the theoretical, methodological, conceptual and historiosophical fields of Ukrainian history, which began in the perestroika period, were further developed during the 1990s. Furthermore, it is worth mentioning that the unexpectedly powerful impetus for a thorough reconsideration of Ukraine’s entire history as well as the postwar twentieth century and the role of Ukrainian workforce and industry during this time was not the result of the internal logic of the historical science development. The transformation of national historiography was notably propelled by a robust external political motivation in 1991, which, along with the groundwork that had been laid, initiated a thorough reconsideration of the field.The development of an independent national historical science has led to numerous conceptual and fundamental questions for its scholars. These questions focus on the perspectives and contexts from which Ukrainian history should be the studied and written (and frequently rewritten). For the sake of real, not just paper, independence and, at the same time, for integration into the world historical community, a course of Ukraine-centeredness was chosen on the basis of theoretical and methodological principles generally accepted by the world scientific community and modern methods and technologies of historical epistemology. In the context of renewal, the only possible solution was to find comprehensive, integrated approaches to the object of study and to combine the methodological and methodical principles of historical knowledge, proven through years of practical application, with new ones. The main conclusion of the early 1990s was the understanding that researchers should focus on people (humanity, communities, social groups), that is, the history of the Ukrainian postwar industry and workforce should be studied from a historical and anthropocentric perspectives.
Стаття присвячена висвітленню ключових віх становлення історіософської концепціїукраїноцентричної історіографії 1990-хрр. в контексті дослідження промислового розвитку та робітництва УРСР у повоєнний період (1946-1965). Зазначено, що розпочаті в перебудовчу добу помітні й позитивні зрушення в теоретико-методологічній, концептуальній та історіософській областях історії України отримали активне продовження в 1990-ті рр. Водночас слід зазначити, що неочікувано потужний поштовх до радикального переосмислення як усієї історії України, так і повоєнного двадцятиріччя і місця українського робітництва та промисловості в цей період став наслідком не внутрішньої логіки розвитку безпосередньо історичної науки. Оновлення поступу вітчизняного історіописання зазнало потужного зовнішнього політичного імпульсу 1991р., який, у сполученні з підготовленим ґрунтом, сприяв започаткуванню радикального переосмислення вітчизняного історіописання. З’ясовано, що формування незалежної вітчизняної історичної науки поставило перед її представниками ряд концептуальних, фундаментальних, засадничих питань: з яких позицій та в якому контексті, під яким кутом зору слід вивчати і писати (а часто – і переписувати) українську історію. Задля реального, а не паперового унезалежнення та водночас для інтеграції в світову історичну спільноту обрано курс на україноцентризм на загальноприйнятих світовим науковим товариством теоретико-методологічних засадах і сучасних методиках і технологіях історичної гносеології. В умовах оновлення єдино можливим стало рішення про необхідність віднайдення комплексних інтегральних підходів до об’єкта дослідження та поєднання вже опанованих й апробованих багаторічною практикою методологічних і методичних засад історичного пізнання з новими. Головним умовиводом початку 1990-хрр. стало розуміння того, що в фокусі уваги дослідників має перебувати людина (людність, спільноти, соціальні групи), тобто вивчати історію української повоєнної промисловості та робітництва слід з історико-антропоцентричних позицій.Ключові слова:історіографія,
Стаття присвячена висвітленню ключових віх становлення історіософської концепціїукраїноцентричної історіографії 1990-хрр. в контексті дослідження промислового розвитку та робітництва УРСР у повоєнний період (1946-1965). Зазначено, що розпочаті в перебудовчу добу помітні й позитивні зрушення в теоретико-методологічній, концептуальній та історіософській областях історії України отримали активне продовження в 1990-ті рр. Водночас слід зазначити, що неочікувано потужний поштовх до радикального переосмислення як усієї історії України, так і повоєнного двадцятиріччя і місця українського робітництва та промисловості в цей період став наслідком не внутрішньої логіки розвитку безпосередньо історичної науки. Оновлення поступу вітчизняного історіописання зазнало потужного зовнішнього політичного імпульсу 1991р., який, у сполученні з підготовленим ґрунтом, сприяв започаткуванню радикального переосмислення вітчизняного історіописання. З’ясовано, що формування незалежної вітчизняної історичної науки поставило перед її представниками ряд концептуальних, фундаментальних, засадничих питань: з яких позицій та в якому контексті, під яким кутом зору слід вивчати і писати (а часто – і переписувати) українську історію. Задля реального, а не паперового унезалежнення та водночас для інтеграції в світову історичну спільноту обрано курс на україноцентризм на загальноприйнятих світовим науковим товариством теоретико-методологічних засадах і сучасних методиках і технологіях історичної гносеології. В умовах оновлення єдино можливим стало рішення про необхідність віднайдення комплексних інтегральних підходів до об’єкта дослідження та поєднання вже опанованих й апробованих багаторічною практикою методологічних і методичних засад історичного пізнання з новими. Головним умовиводом початку 1990-хрр. стало розуміння того, що в фокусі уваги дослідників має перебувати людина (людність, спільноти, соціальні групи), тобто вивчати історію української повоєнної промисловості та робітництва слід з історико-антропоцентричних позицій.Ключові слова:історіографія,
Опис
Ключові слова
historiography, enterprise, postwar reconstruction, industry, workforce, Ukrainian SSR, підприємство, повоєнна відбудова, промисловість, робітництво, УРСР
Бібліографічний опис
Nefodov D. Industry and Workforce of the Ukrainian SSR During the Postwar Years (1946-1965): the Genesis of the Historiosophical Concept of Ukrainian-Centered Historiography [Теxt] / D. Nefodov // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 2. – С. 52–59. – DOI: 10.31110/consensus/2025-02/052-059