Similarities and Differences Between US Strategic Approaches to Syria and Ukraine
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С.Макаренка
Анотація
The aim of the article. The article is devoted to a comparative analysis of the strategic approaches of the United States and the European Union towards conflict resolution in Syria and Ukraine. The principles of objectivity, historicism and systematicity, using general scientific methods of analysis, synthesis, generalization and comparative have become the methodological foundation of the research. Scientific novelty of the publication. The research focuses on the main parameters that define the nature of foreign policy: the level of involvement, the legal status of partnerships, military and economic assistance, the energy and geopolitical dimensions, as well as the conditionality of support. Special attention is paid to the ways in which global actors adapt their strategies depending on the international recognition of the state, the scope of security threats, and the strategic significance of the region for their national interests. The findings demonstrate that the United States approach towards Ukraine is systemic and long-term, combining military, economic, energy, and political support aimed at integration into the Euro-Atlantic community and strengthening institutional resilience. In the case of Syria, the United States strategy is tactical and situational, focusing on counterterrorism, containing Russian and Iranian influence, and providing limited humanitarian assistance. Similarly, the European Union follows a differentiated strategy: Ukraine receives comprehensive political, economic, and institutional support, including macro- financial aid, energy diversification programs, and conditional reforms, while Syria remains the target of humanitarian assistance, diplomatic mediation, and limited stabilization initiatives without direct military engagement. It was concluded that the European Union’s approach to Ukraine and Syria differs significantly depending on the legal status, strategic importance and security priorities of each country. Conclusions. The overall conclusion is that both the United States and the EU pursue context-driven, differentiated approaches: long-term and systemic in strategically important regions, and limited, situational involvement where the stakes are lower. The practical significance of the study lies in its contribution to forecasting future scenarios of international support for crisis regions, as well as in assessing the adaptability of United States and EU foreign policies under conditions of increasing global instability.
Мета статті. Стаття присвячена порівняльному аналізу стратегічних підходів Сполучених штатів Америки та Європейського Союзу до врегулювання конфліктів у Сирії та Україні. Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння. Наукова новизна публікації. У роботі розглянуто ключові параметри, що визначають характер зовнішньої політики обох акторів: рівень залучення, правовий статус партнерства, військову та економічну допомогу, енергетичний та геополітичний вимір, а також умовність підтримки. Особлива увага в дослідженні приділяється тому, як міжнародні гравці адаптують власні стратегії залежно від правового статусу держави, масштабів загроз та стратегічної ваги регіону для їхніх національних інтересів. Результати наведеного дослідження показують, що підхід США до України є системним і довгостроковим, поєднуючи військову, економічну, енергетичну та політичну підтримку, спрямовану на інтеграцію країни до євроатлантичного простору та зміцнення її державної стійкості. У випадку Сирії стратегія США носить тактичний і ситуативний характер, зосереджуючись на боротьбі з тероризмом, протидії впливу Росії та Ірану, а також на гуманітарних аспектах. ЄС, своєю чергою, демонструє схожу логіку диференціації: для України застосовується модель довгострокової політичної, економічної та інституційної підтримки, що включає макрофінансову допомогу, енергетичну інтеграцію та прив’язку допомоги до реформ. Водночас для Сирії підтримка ЄС обмежується гуманітарними програмами, дипломатичними ініціативами та контрольованим залученням у врегулювання кризи без прямої військової участі. Висновки. Загальний висновок дослідження полягає в тому, що США та ЄС реалізують диференційований підхід, який поєднує комплексність і довгостроковість у випадку стратегічно важливих держав та ситуативність і локальність у відносинах із регіонами, що мають обмежене значення для їхньої безпеки. Практична значущість роботи полягає у можливості застосування результатів дослідження для прогнозування майбутніх сценаріїв міжнародної підтримки кризових регіонів, а також для оцінки гнучкості зовнішньополітичних стратегій США та ЄС в умовах зростаючої глобальної нестабільності.
Мета статті. Стаття присвячена порівняльному аналізу стратегічних підходів Сполучених штатів Америки та Європейського Союзу до врегулювання конфліктів у Сирії та Україні. Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння. Наукова новизна публікації. У роботі розглянуто ключові параметри, що визначають характер зовнішньої політики обох акторів: рівень залучення, правовий статус партнерства, військову та економічну допомогу, енергетичний та геополітичний вимір, а також умовність підтримки. Особлива увага в дослідженні приділяється тому, як міжнародні гравці адаптують власні стратегії залежно від правового статусу держави, масштабів загроз та стратегічної ваги регіону для їхніх національних інтересів. Результати наведеного дослідження показують, що підхід США до України є системним і довгостроковим, поєднуючи військову, економічну, енергетичну та політичну підтримку, спрямовану на інтеграцію країни до євроатлантичного простору та зміцнення її державної стійкості. У випадку Сирії стратегія США носить тактичний і ситуативний характер, зосереджуючись на боротьбі з тероризмом, протидії впливу Росії та Ірану, а також на гуманітарних аспектах. ЄС, своєю чергою, демонструє схожу логіку диференціації: для України застосовується модель довгострокової політичної, економічної та інституційної підтримки, що включає макрофінансову допомогу, енергетичну інтеграцію та прив’язку допомоги до реформ. Водночас для Сирії підтримка ЄС обмежується гуманітарними програмами, дипломатичними ініціативами та контрольованим залученням у врегулювання кризи без прямої військової участі. Висновки. Загальний висновок дослідження полягає в тому, що США та ЄС реалізують диференційований підхід, який поєднує комплексність і довгостроковість у випадку стратегічно важливих держав та ситуативність і локальність у відносинах із регіонами, що мають обмежене значення для їхньої безпеки. Практична значущість роботи полягає у можливості застосування результатів дослідження для прогнозування майбутніх сценаріїв міжнародної підтримки кризових регіонів, а також для оцінки гнучкості зовнішньополітичних стратегій США та ЄС в умовах зростаючої глобальної нестабільності.
Опис
Ключові слова
strategic approach, United States, European Union, Ukraine, Syria, стратегічний підхід, США, Європейський Союз, Україна, Сирія
Бібліографічний опис
Motsak S. Similarities and Differences Between US Strategic Approaches to Syria and Ukraine [Теxt] / S. Motsak, I. Cherkes // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 3. – С. 201–210. – DOI: 10.31110/consensus/2025-03/201-210