Права дитини як критерій державно-правового режиму
Вантажиться...
Файли
Дата
2022
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Актуальність дослідження обумовлюється недостатньою дослідженістю проблеми діяльності держави щодо забезпечення прав дитини як критерію державно-правовий режиму. Інтенція дослідників зосереджена на правах людини, поза увагою науковців залишаються тематика місця прав дитини серед ознак, що характеризують державно-правовий режим.
Вказується на використання у науковій правничій літературі різних термінів, що позначають досліджуване явище – сукупність способів, методів і прийомів здійснення державної влади: «політичний режим», «державний режим», «державно-правовий режим», «державно-політичний режим». Відзначається, що кардинально протилежним буде спосіб здійснення публічної влади за умов, коли визнаються/ не визнаються державою людські права та основний обов’язок держави їх забезпечувати.
Акцентується увага, що права дитини мають розглядатися у їх зв’язку з правами людини: дитина, будучи людською істотою, наділена усіма правами людини. У недемократичному суспільстві права дитини розуміються як щось відмінне від людських прав людини, як їх еквівалент. За демократичного державно-правового режиму права дитини сприймаються як субсидіарний елемент правового статусу дитини (на додаток до притаманних дитині людських прав), через психічні та соматичні особливості сприйняття дитиною навколишнього світу, обмежені можливості дитини. захистити свої права (в деяких випадках і фактична неможливість останнього).
Резюмується, що відношення органів державної влади до прав дитини є додатковою ознакою, яка характеризує державно-правовий режим. В демократичних державах права дитини інтерпретуються як такі можливості, що належать дитині поряд з правами людини; їх наявність обумовлюється необхідністю додаткового захисту дитини через психосоматичні особливості розвитку. При цьому дитина розглядається як суб’єкт соціальних відносин з властивими йому інтересами та потребами. В країнах з антидемократичним державно-правовим режимом дитина розглядається суто як «об’єкт виховного впливу» (у першу чергу ідеологічного), який самостійно не розуміє власних інтересів та не може їх висловити. Права дитини носять декларативний характер та закріплюються переважно з пропагандистською метою (створення гуманістичного образу публічної влади тощо).
Insufficient research of the state activities concerning the rights of a child provision as a criterion of state and legal regime issues stipulated for the urgency of the study. The researchers’ intention is focused on human rights and at the same time the place of the rights of a child among the features describing the state and legal regime is left beyond the scientists’ attention. The use of various terms denoting the phenomenon under study - a set of modes, methods and techniques of exercising state power: “political regime”, “state regime”, “state and legal regime”, “state and political regime” in the literature is indicated. The way in which public power is exercised under the conditions when human rights are recognized or are not recognized by the state and the state’s main duty to ensure human rights will be radically opposite. Attention is paid to the fact that the rights of a child must be considered in their connection with human rights: a child, as a human being, is endowed with all human rights. In a non-democratic society, children’s rights are understood as something different from human rights, as a kind of “substitute” for human rights. Under a democratic state and legal regime, children’s rights are perceived as a “subsidiary” element of the child’s legal status (in addition to the child’s inherent human rights), due to the child’s psychic and somatic perceptions of the environment, less abilities of their rights protection (and in some cases de facto of impossibility of the latter). It is summarized that the attitude of public authorities to the rights of a child is an additional feature describing the state and legal regime. In democracies, children’s rights are interpreted as opportunities that belong to the child along with human rights; their presence is conditioned by the need for additional protection of the child due to psychic and somatic features of development. In this case, the child is seen as a subject of social relations with his own interests and needs. In countries with anti-democratic state and legal regimes, the child is seen as a purely “object of educational influence” (primarily ideological), who does not understand his own interests and cannot express them autonomously. The rights of the child are declarative in nature and are enshrined mainly for propaganda purposes (creation of a humanistic image of public authority, etc.).
Insufficient research of the state activities concerning the rights of a child provision as a criterion of state and legal regime issues stipulated for the urgency of the study. The researchers’ intention is focused on human rights and at the same time the place of the rights of a child among the features describing the state and legal regime is left beyond the scientists’ attention. The use of various terms denoting the phenomenon under study - a set of modes, methods and techniques of exercising state power: “political regime”, “state regime”, “state and legal regime”, “state and political regime” in the literature is indicated. The way in which public power is exercised under the conditions when human rights are recognized or are not recognized by the state and the state’s main duty to ensure human rights will be radically opposite. Attention is paid to the fact that the rights of a child must be considered in their connection with human rights: a child, as a human being, is endowed with all human rights. In a non-democratic society, children’s rights are understood as something different from human rights, as a kind of “substitute” for human rights. Under a democratic state and legal regime, children’s rights are perceived as a “subsidiary” element of the child’s legal status (in addition to the child’s inherent human rights), due to the child’s psychic and somatic perceptions of the environment, less abilities of their rights protection (and in some cases de facto of impossibility of the latter). It is summarized that the attitude of public authorities to the rights of a child is an additional feature describing the state and legal regime. In democracies, children’s rights are interpreted as opportunities that belong to the child along with human rights; their presence is conditioned by the need for additional protection of the child due to psychic and somatic features of development. In this case, the child is seen as a subject of social relations with his own interests and needs. In countries with anti-democratic state and legal regimes, the child is seen as a purely “object of educational influence” (primarily ideological), who does not understand his own interests and cannot express them autonomously. The rights of the child are declarative in nature and are enshrined mainly for propaganda purposes (creation of a humanistic image of public authority, etc.).
Опис
Ключові слова
право, авторитаризм, демократія, права людини, публічна влада, форма держави, law, authoritarianism, democracy, human rights, public authority, form of state
Бібліографічний опис
Кучук, А. М. Права дитини як критерій державно-правового режиму [Текст] / А. М. Кучук, Ю. С. Завгородня // Науковий вісник публічного та приватного права. – 2022. – Вип. 1. – С. 3–7. – DOI: 10.32844/2618-1258.2022.1.1