Композиційні особливості й засоби вираження художнього діалогу
Вантажиться...
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Гельветика
Анотація
У статті розглядається важливий аспект художнього тексту – діалог – і досліджуються його композиційні особли-вості та засоби виразності. Автор аналізує, як діалог впливає на структуру художнього твору та його загальний контекст. У статті також проаналізовано, як автори використовують діалог для розкриття персонажів, вираження конфліктів і роз-витку сюжету. У статті досліджуються мовні та стилістичні прийоми, які допомагають авторам досягти певних ефектів у діалозі. Дослідження допомагає краще зрозуміти роль діалогу в художній літературі і сприяє розвитку літературознавчих підходів до аналізу художніх текстів.Основним засобом структурування художнього твору є конкретний семантико-стилістичний склад, який визначає органі-зацію його змісту. Важливо відзначити, що «ієрархічна» структура у художньому тексті відрізняється від тих, що властиві структурі офіційно-ділових або наукових текстів. У останніх внутрішня композиція зазвичай визначається логікою та послі-довністю, тоді як у художньому тексті ця структура є індивідуальною та неповторною.Для досягнення виразності в художньому тексті активно використовуються різні стилістичні прийоми синтаксису. Серед них можна виділити особливі випадки використання головних та другорядних членів речення, використання послідовності однорідних членів, порядок слів, вживання неповних та еліптичних речень, антиеліпсис, усікання, позиційно-лексичний повтор, парцеляція. Крім того, лексико-граматичне різноманіття, яке притаманне мові художньої літератури, дозволяє використо-вувати елементи інших стилів. У цьому контексті композиція відіграє важливу роль.Композиція нарівні з архітектонікою, прийомами організації ритму, фоніки та інтонації являє собою один з проявів симе-трії, який є характерним для традиційного мистецтва. В рамках композиції художнього твору розвивається динамічний зміст, що виявляється в зміні та чергуванні різних форм і типів мовлення, а також різних стилів, які синтезуються в автор-ському образі та утворюють цілісну систему виразних мовних засобів. Саме у цій особливості мовної структури образу автора виявляється стилістична єдність композиційного цілого на більш глибокому і виразному рівні.
The article explores an important aspect of literary text – dialogue – and investigates its compositional features and expressive means. The author analyzes how dialogue influences the structure of a literary work and its overall context. The article also examines how authors use dialogue to develop characters, express conflicts, and advance the plot. The study delves into linguistic and stylistic techniques that assist authors in achieving certain effects in dialogue. It contributes to a better understanding of the role of dialogue in literary literature and advances literary analytical approaches to texts.The primary means of structuring a literary work is the specific semantic and stylistic composition, which dictates the organization of its content. It’s essential to note that the “hierarchical” structure in a literary text differs from that found in official or scientific texts. In the latter, internal composition is typically determined by logic and sequence, while in a literary text, this structure is individual and unique.To achieve expressiveness in a literary text, various syntactic stylistic techniques are actively used. These include special cases of using main and subordinate sentence elements, employing a sequence of homogeneous members, word order, the use of incomplete and elliptical sentences, positional-lexical repetition, and parceling. Furthermore, the lexical and grammatical diversity inherent in literary language allows the incorporation of elements from other styles. In this context, composition plays a crucial role.Composition, alongside architectural elements, rhythm organization techniques, phonetics, and intonation, represents one of the manifestations of symmetry characteristic of traditional art. Within the composition of a literary work, dynamic content unfolds, manifesting itself in the alteration and interplay of different forms and types of discourse, as well as various styles that synthesize into an author’s image, forming a cohesive system of expressive linguistic means. This uniqueness in the linguistic structure of the author’s image best demonstrates the stylistic unity of the compositional whole on a deeper and more expressive level.
The article explores an important aspect of literary text – dialogue – and investigates its compositional features and expressive means. The author analyzes how dialogue influences the structure of a literary work and its overall context. The article also examines how authors use dialogue to develop characters, express conflicts, and advance the plot. The study delves into linguistic and stylistic techniques that assist authors in achieving certain effects in dialogue. It contributes to a better understanding of the role of dialogue in literary literature and advances literary analytical approaches to texts.The primary means of structuring a literary work is the specific semantic and stylistic composition, which dictates the organization of its content. It’s essential to note that the “hierarchical” structure in a literary text differs from that found in official or scientific texts. In the latter, internal composition is typically determined by logic and sequence, while in a literary text, this structure is individual and unique.To achieve expressiveness in a literary text, various syntactic stylistic techniques are actively used. These include special cases of using main and subordinate sentence elements, employing a sequence of homogeneous members, word order, the use of incomplete and elliptical sentences, positional-lexical repetition, and parceling. Furthermore, the lexical and grammatical diversity inherent in literary language allows the incorporation of elements from other styles. In this context, composition plays a crucial role.Composition, alongside architectural elements, rhythm organization techniques, phonetics, and intonation, represents one of the manifestations of symmetry characteristic of traditional art. Within the composition of a literary work, dynamic content unfolds, manifesting itself in the alteration and interplay of different forms and types of discourse, as well as various styles that synthesize into an author’s image, forming a cohesive system of expressive linguistic means. This uniqueness in the linguistic structure of the author’s image best demonstrates the stylistic unity of the compositional whole on a deeper and more expressive level.
Опис
Ключові слова
композиція, діалог, художній текст, структура, художній діалог, composition, dialogue, literary text, structure, artistic dialogue
Бібліографічний опис
Сосницький І. Композиційні особливості й засоби вираження художнього діалогу [Текст] / І. Сосницький // Слобожанський науковий вiсник. Серiя Філологічні науки : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [гол. ред. О. М. Семеног ; редкол.: А. М. Архангельська, Л. В. Барановська, Н. М. Бідюк та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2023. – Вип. 3. – С. 87–90. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2023.3.16