Біологічні корені соціальності: як еволюція мозку та тіла привела нас від грумінгу до соцмереж
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Видавничий дім «Гельветика»
Анотація
У статті здійснено комплексний теоретичний міждисциплінарний аналіз біологічних та еволюційних витоків людської соціальності, що розглядається як фундаментальна стратегія виживання виду Homo sapiens. Обґрунтовано, що сучасні форми цифрової комунікації та соціальної когезії є прямим продовженням архаїчних біологічних програм, закладених на етапі антропогенезу. Дослідження базується на трирівневій моделі детермінації соціальної поведінки: анатомічній, нейрофізіологічній та ендокринній. Анатомічний рівень аналізу сфокусований на «акушерській дилемі», що виникла внаслідок переходу до прямоходіння. Доведено, що народження біологічно незрілого потомства зробило алопарентинг (колективний догляд) та високу групову згуртованість обов’язковою умовою збереження виду. Нейрофізіологічний рівень дослідження розкриває роль енцефалізації та розвитку неокортексу як «соціального органа». Особливу увагу приділено системі дзеркальних нейронів та зонам мовлення (Брока і Верніке), які дозволили трансформувати обмежений тактильний грумінг у дистанційні форми когнітивного зв’язку, що зробило можливим масштабування людських спільнот. Ендокринний рівень описує нейрогуморальну регуляцію афіліації, де окситоцинова та ендорфінова системи виступають «хімічним клеєм», який забезпечує внутрішню винагороду за соціальну взаємодію та виступає природним антидотом стресу. У заключній частині роботи проаналізовано феномен «цифрового грумінгу» в епоху соціальних мереж. Виявлено еволюційний розрив (mismatch) між сучасними технологічними інтерфейсами, що стимулюють дофамінову систему винагороди, та архаїчним «залізом» людської психіки, яке потребує окситоцинового підкріплення через реальний контакт. Стаття доводить, що розуміння зоопсихологічних підвалин еволюції центральної нервової системи (ЦНС) є ключовим для подолання кризи «цифрової самотності» та гармонізації сучасного соціального середовища.
The article provides a comprehensive theoretical interdisciplinary analysis of the biological and evolutionary origins of human sociality, which is considered a fundamental survival strategy for the Homo sapiens species. It is argued that modern forms of digital communication and social cohesion are a direct continuation of archaic biological programs laid down at the stage of anthropogenesis. The study is based on a three-level model of social behavior determination: anatomical, neurophysiological, and endocrine. The anatomical level of analysis focuses on the “obstetric dilemma” that arose as a result of the transition to bipedalism. It has been proven that the birth of biologically immature offspring made alloparenting (collective care) and high group cohesion a prerequisite for the preservation of the species. The neurophysiological level of the study reveals the role of encephalization and the development of the neocortex as a “social organ.” Particular attention is paid to the mirror neuron system and speech areas (Broca’s and Wernicke’s areas), which allowed the transformation of limited tactile grooming into remote forms of cognitive communication, making it possible to scale human communities. The endocrine level describes the neurohumoral regulation of affiliation, where the oxytocin and endorphin systems act as a “chemical glue” that provides internal rewards for social interaction and acts as a natural antidote to stress. The final part of the work analyzes the phenomenon of “digital grooming” in the era of social networks. An evolutionary mismatch is revealed between modern technological interfaces that stimulate the dopamine reward system and the archaic “hardware” of the human psyche, which requires oxytocin reinforcement through real contact. The article argues that understanding the zoopsychological foundations of the evolution of the central nervous system (CNS) is key to overcoming the crisis of “digital loneliness” and harmonizing the modern social environment.
The article provides a comprehensive theoretical interdisciplinary analysis of the biological and evolutionary origins of human sociality, which is considered a fundamental survival strategy for the Homo sapiens species. It is argued that modern forms of digital communication and social cohesion are a direct continuation of archaic biological programs laid down at the stage of anthropogenesis. The study is based on a three-level model of social behavior determination: anatomical, neurophysiological, and endocrine. The anatomical level of analysis focuses on the “obstetric dilemma” that arose as a result of the transition to bipedalism. It has been proven that the birth of biologically immature offspring made alloparenting (collective care) and high group cohesion a prerequisite for the preservation of the species. The neurophysiological level of the study reveals the role of encephalization and the development of the neocortex as a “social organ.” Particular attention is paid to the mirror neuron system and speech areas (Broca’s and Wernicke’s areas), which allowed the transformation of limited tactile grooming into remote forms of cognitive communication, making it possible to scale human communities. The endocrine level describes the neurohumoral regulation of affiliation, where the oxytocin and endorphin systems act as a “chemical glue” that provides internal rewards for social interaction and acts as a natural antidote to stress. The final part of the work analyzes the phenomenon of “digital grooming” in the era of social networks. An evolutionary mismatch is revealed between modern technological interfaces that stimulate the dopamine reward system and the archaic “hardware” of the human psyche, which requires oxytocin reinforcement through real contact. The article argues that understanding the zoopsychological foundations of the evolution of the central nervous system (CNS) is key to overcoming the crisis of “digital loneliness” and harmonizing the modern social environment.
Опис
Ключові слова
соціальна когезія, афіліація, акушерська дилема, еволюція ЦНС, зоопсихологія, неокортекс, грумінг, окситоцинова система, цифрова самотність, еволюційна психологія, алопарентинг, social cohesion, affiliation, obstetric dilemma, CNS evolution, zoopsychology, neocortex, grooming, oxytocin system, digital loneliness, evolutionary psychology, alloparenting
Бібліографічний опис
Філоненко, В. М. Біологічні корені соціальності: як еволюція мозку та тіла привела нас від грумінгу до соцмереж [Текст] / В. М. Філоненко, Л. О. Солохіна // Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол: С. Б. Кузікова (гол. ред.), А. В. Вертель, А. Н. Гірняк, І. А. Гуляс та ін.]. – Суми : ВД «Гельветика», 2026. – Вип. 1. – С. 167–171. – DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2026.1.26