Наука танцювального руху: синергетичний підхід в хореографічній освіті
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С. Макаренка
Анотація
У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз синергетичного підходу в системі хореографічної освіти. Обґрунтовано його значення як інструмента переосмислення природи танцювального руху та професійної підготовки майбутніх хореографів у контексті сучасних освітніх трансформацій. Визначено міждисциплінарний потенціал синергетики як методологічної платформи, що інтегрує мистецький, педагогічний, біомеханічний і культурологічний виміри формування фахівця. Доведено, що синергетична парадигма уможливлює розгляд танцю як відкритої багаторівневої системи, у межах якої технічні, когнітивні, емоційні, тілесні та культурні складники перебувають у постійній взаємодії та взаємозумовленості, формуючи динамічну структуру рухового досвіду. Увагу зосереджено на феноменах тілесної усвідомленості, імпровізаційності, художнього образотворення та творчої самоорганізації як ключових чинниках становлення індивідуального виконавського стилю й розвитку пластичної ідентичності здобувача освіти. Розкрито роль педагога як проєктувальника освітнього середовища та організатора умов для рухового пошуку, експериментування й свідомого осмислення тілесного досвіду, що забезпечує перехід від репродуктивної моделі навчання до партнерської взаємодії та суб’єкт-суб’єктної комунікації. Окреслено трансформацію хореографічної освіти від технократичної парадигми до системи варіативної інтегративної взаємодії, у якій навчальний процес постає як відкрите поле можливостей для саморозвитку та індивідуалізації професійного становлення. Обґрунтовано доцільність упровадження методичних механізмів, що сприяють інтеграції технічної майстерності з художньо-образним мисленням. Зроблено висновок, що синергетична парадигма виступає ефективним теоретико-практичним підґрунтям формування професійної автономії, адаптивності та творчої суб’єктності майбутнього хореографа, відповідає актуальним вимогам сучасної мистецької освіти й орієнтує її на розвиток цілісної, рефлексивної та творчо активної особистості.
The article provides a theoretical and methodological analysis of the synergistic approach in the system of choreographic education and its justification as a tool for rethinking the nature of dance movement and the professional training of future choreographers in the context of modern educational transformations. The interdisciplinary potential of synergetics as a methodological platform that integrates artistic, pedagogical, biomechanical, and cultural dimensions of the formation of a specialist is determined. The synergistic paradigm makes it possible to consider dance as an open, multi-level system in which technical, cognitive, emotional, bodily, and cultural components are in constant interaction and interdependence, forming a dynamic structure of motor experience. Attention is focused on the phenomena of bodily awareness, improvisation, artistic image formation, and creative self-organization as key factors in the formation of an individual performing style and in the development of the student's plastic identity. The role of the teacher as a designer of the educational environment and an organizer of conditions for motor search, experimentation, and conscious comprehension of bodily experience, which ensures the transition from a normative-reproductive model of learning to partner interaction and subject-subject communication, is revealed. The transformation of choreographic education from a technocratic paradigm to a system of variable integrative interaction, in which the educational process appears as an open field of opportunities for self-development and individualization of professional formation, is outlined. The feasibility of introducing methodological mechanisms to integrate technical skill with artistic-figurative thinking is substantiated. It is concluded that the synergistic paradigm serves as an effective theoretical and practical basis for the formation of professional autonomy, adaptability, and creative subjectivity of the future choreographer, meets the current requirements of modern art education, and orients it towards the development of a holistic, reflective, and creatively active personality.
The article provides a theoretical and methodological analysis of the synergistic approach in the system of choreographic education and its justification as a tool for rethinking the nature of dance movement and the professional training of future choreographers in the context of modern educational transformations. The interdisciplinary potential of synergetics as a methodological platform that integrates artistic, pedagogical, biomechanical, and cultural dimensions of the formation of a specialist is determined. The synergistic paradigm makes it possible to consider dance as an open, multi-level system in which technical, cognitive, emotional, bodily, and cultural components are in constant interaction and interdependence, forming a dynamic structure of motor experience. Attention is focused on the phenomena of bodily awareness, improvisation, artistic image formation, and creative self-organization as key factors in the formation of an individual performing style and in the development of the student's plastic identity. The role of the teacher as a designer of the educational environment and an organizer of conditions for motor search, experimentation, and conscious comprehension of bodily experience, which ensures the transition from a normative-reproductive model of learning to partner interaction and subject-subject communication, is revealed. The transformation of choreographic education from a technocratic paradigm to a system of variable integrative interaction, in which the educational process appears as an open field of opportunities for self-development and individualization of professional formation, is outlined. The feasibility of introducing methodological mechanisms to integrate technical skill with artistic-figurative thinking is substantiated. It is concluded that the synergistic paradigm serves as an effective theoretical and practical basis for the formation of professional autonomy, adaptability, and creative subjectivity of the future choreographer, meets the current requirements of modern art education, and orients it towards the development of a holistic, reflective, and creatively active personality.
Опис
Ключові слова
синергетичний підхід, хореографічна освіта, танцювальний рух, імпровізація, рухова варіативність, майбутній хореограф, професійна підготовка, творчий розвиток, synergistic approach, choreographic education, dance movement, improvisation, movement variability, future choreographer, professional training, creative development
Бібліографічний опис
Куценко, С. Наука танцювального руху: синергетичний підхід в хореографічній освіті [Текст] / С. Куценко // Освіта. Інноватика. Практика : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; редкол.: М. Г. Друшляк (гол. ред.), Francis Kwadwo Awuah, Natalia Demeshkant, Artur Fabi [та ін.]. – Суми : [СумДПУ ім. А. С. Макаренка], 2026. – Том 14, № 3. – С. 80–87. – DOI: https://doi.org/10.31110/2616-650X-vol14i3-011