Фортепіанна соната в національному музичному просторі: вектори інтерпретації жанрової моделі
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті виявлено провідні спрямування національної інтерпретації жанрової моделі фортепіанної сонати, яка демонструє специфічне «стискання» онтосу при історико-культурній та ментальній детермінованості феноменологічних вимірів. Обґрунтовано тяжіння жанрової моделі сонати в в XVIII–XIX ст. від його класицистичного композиційно-структурного варіанту з інтонаційними маркерами національної природи до індивідуалізованих романтичних модифікацій із інтенсифікацією значущості національних рис музичного мислення, мовлення та виразовості. Констатовано, що інтерпретації жанрової моделі сонати в фортепіанному мистецтві України в XX ст. позначені спрямованістю на посилення значущості композиційно-структурної варіабельності, національного інтонаційного тезаурусу, стильового різноманіття, жанрової дифузії, демонструють семантичну концентрованість, апелювання до стильових настанов романтизму та символізму, експерименталізм мовних параметрів. Виявлено, що зі сер. XX ст. спрямування інтерпретації жанрової моделі фортепіанної сонати (у творах В. Годзяцького, В. Сильвестрова, В. Птушкіна, Ю. Шамо, Є. Станковича, К. Цепколенко) пов’язані з: індивідуалізацією концептуальних та композиційно-структурних вимірів; трансформацією лексичного «фонду» в параметрах серійності, алеаторики, сонорики, атонального мислення; емансипацією дисонансу, динаміки, репететивності; позиціонуванням як концентрованого символу культурної пам’яті, масштабного у синхронії та діахронії синтезу культур; застосуванням розширених фортепіанних технік. Hа межі XX–XXI ст. провідними спрямуваннями в інтерпретації жанрової моделі фортепіанної сонати (у творчості Л. Шукайло, В. Рунчака, С. Луньова, В. Польової) є: структурна дестабілізація, яка абсолютизується зокрема у спростуванні жанрових настанов та інструментальної природи; жанрова дифузія; емансипація звуку як провідного носія сенсу; експерименталізм мовно-виразових параметрів; макроциклічність; актуалізація крокультурної алюзійності, «пам’яті» жанру в діахронії та синхронії; тенденції інтертекстуальності, меморіальності та «hommage»-традиції; активізація трансформування звукового образу фортепіано, виявлена зокрема в активному задіянні розширених фортепіанних технік.
The article reveals the leading trends in the national interpretation of the genre model of the piano sonata, which demonstrated a specific “compression” of ontos in the historical, cultural, and mental determinism of phenomenological dimensions. It substantiates the gravitation of the genre model of the sonata in the 18th–19th centuries from its classic compositional and structural variant with intonational markers of a national nature to individualized romantic modifications with an intensification of the significance of national features of musical thinking, speech and expressiveness. It has been established that interpretations of the genre model of the sonata in Ukrainian piano art in the 20th century are marked by a tendency to emphasise the importance of compositional and structural variability, national intonational thesaurus, stylistic diversity, and genre diffusion, demonstrating semantic concentration, appeal to the stylistic principles of Romanticism and Symbolism, and experimentalism in linguistic parameters. It has been found that since the mid-20th century, there has been a trend towards interpreting the genre model of the piano sonata (in the works by V. Godziatsky, V. Silvestrov, V. Ptushkin, Yu. Shamo, Ye. Stankovich, K. Tsepkolenko) has been assoсiated with: the individualization of conceptual and compositional-structural dimensions; the transformation of the lexical “fund” in terms of ceriality, aleatoric, sonority and atonal thinking; the emancipation of dissonance, dynamics, and repetitiveness; positioning as a concentrated symbol of cultural memory, large-scale in synchronicity and diachronicity of cultural synthesis; the use of extended piano techniques.At the turn of 20th and 21th centuries, the leading trends in the interpretation of the genre model of the piano sonata (in works by L. Shukailo, V. Runchak, S. Lunov, V. Poliova) were: structural destabilisation, which is particularly evident in the rejection of genre conventions and instrumental nature; genre diffusion; the emancipation of sound as the primary carrier of meaning; experimentalism in linguistic and expressive parameters; macrocyclicity; actualization of cross-cultural allusiveness, the “memory” of genre in diachrony and synchrony; trends of intertextuality, memoriality and the “hommage” tradition; activation of the transformation of the sound image of the piano, manifested in particular in the active use of extended piano techniques.
The article reveals the leading trends in the national interpretation of the genre model of the piano sonata, which demonstrated a specific “compression” of ontos in the historical, cultural, and mental determinism of phenomenological dimensions. It substantiates the gravitation of the genre model of the sonata in the 18th–19th centuries from its classic compositional and structural variant with intonational markers of a national nature to individualized romantic modifications with an intensification of the significance of national features of musical thinking, speech and expressiveness. It has been established that interpretations of the genre model of the sonata in Ukrainian piano art in the 20th century are marked by a tendency to emphasise the importance of compositional and structural variability, national intonational thesaurus, stylistic diversity, and genre diffusion, demonstrating semantic concentration, appeal to the stylistic principles of Romanticism and Symbolism, and experimentalism in linguistic parameters. It has been found that since the mid-20th century, there has been a trend towards interpreting the genre model of the piano sonata (in the works by V. Godziatsky, V. Silvestrov, V. Ptushkin, Yu. Shamo, Ye. Stankovich, K. Tsepkolenko) has been assoсiated with: the individualization of conceptual and compositional-structural dimensions; the transformation of the lexical “fund” in terms of ceriality, aleatoric, sonority and atonal thinking; the emancipation of dissonance, dynamics, and repetitiveness; positioning as a concentrated symbol of cultural memory, large-scale in synchronicity and diachronicity of cultural synthesis; the use of extended piano techniques.At the turn of 20th and 21th centuries, the leading trends in the interpretation of the genre model of the piano sonata (in works by L. Shukailo, V. Runchak, S. Lunov, V. Poliova) were: structural destabilisation, which is particularly evident in the rejection of genre conventions and instrumental nature; genre diffusion; the emancipation of sound as the primary carrier of meaning; experimentalism in linguistic and expressive parameters; macrocyclicity; actualization of cross-cultural allusiveness, the “memory” of genre in diachrony and synchrony; trends of intertextuality, memoriality and the “hommage” tradition; activation of the transformation of the sound image of the piano, manifested in particular in the active use of extended piano techniques.
Опис
Ключові слова
українська музика, фортепіанне мистецтво, жанр, жанрова модель, фортепіанна соната, інтерпретація, Ukrainian music, piano art, genre, genre model, piano sonata, interpretation
Бібліографічний опис
Уманець О. Фортепіанна соната в національному музичному просторі: вектори інтерпретації жанрової моделі [Текст] / О. Уманець // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, І. Л. Бермес, Льоос Гельмут та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 1 (10). – С. 108–114. – DOI: https://doi.org/10.32782/art/2026.1.19