Primary Parish Education in Kherson Gubernia After the K. Pobedonostsev’s Reform (1884-1900)
Ескіз недоступний
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The purpose of the paper is to determine the place and role of parish education, which was formed as a result of K. Pobedonostsev’s reforms, highlighting its strengths and weaknesses (the level of youth education, teacher training issues, material condition of schools, etc.), using a regional approach – the territory of the Kherson gubernia/eparchy.
Conclusions. The reforms of the Ober-Prosecutor of the Holy Synod, Konstantin Pobedonostsev, had a significant impact on the development of parish education both throughout the Russian Empire and specifically in Ukrainian gubernias. The essence of his reforms was directed towards strengthening the Church’s role in teaching and upbringing, which, as evidenced by existing materials, had both positive and negative consequences. As a result, there was a rapid expansion of the network of parish schools, with complete subordination to the Holy Synod. By the end of 1884, there were 96 parish schools and literacy schools in the Kherson gubernia/eparchy, and by 1900, their number reached 657, with over 32,000 students. The main components of the educational process were the Law of God, reading church texts, writing, and arithmetic, with a focus on religious education. At the same time, as indicated by reports from the Kherson eparchy, agricultural, craft, and handicraft subjects began to be taught in the parish schools. On the other hand, parish education had to compete with zemstvo schools, which led to the scattering of financial resources, as the Kherson eparchy was one of those where the zemstvos financially supported this type of elementary school. However, the state funded parish schools more actively than the zemstvo schools. Unfortunately, despite the increase in the number of schools, the quality of education remained low due to the narrow curriculum. Illiteracy remained widespread, with more than 80% of peasants illiterate by 1897, as many children either did not attend school or left early. Furthermore, many peasant families preferred children’s labor at home or in the fields to providing education. Thus, Pobedonostsev’s reforms made parish schools the main tool for elementary education for peasants. They helped spread basic literacy, but at the same time limited secular education and contributed to the preservation of a traditional, religiously conservative approach to education.
Метою статті є визначення місця та ролі церковнопарафіяльної освіти, яка сформувалася у результаті реформ К. Побєдоносцева, висвітлення її сильних і слабких сторін (рівень охоплення молоді навчанням, проблеми вчительських кадрів, матеріальний стан шкіл тощо), використовуючи регіональний підхід – територію Херсонської губернії/єпархії. Висновки. Реформи обер-прокурора Св. Синоду Костянтина Побєдоносцева мали значний вплив на розвиток церковнопарафіяльної освіти як загалом у Російській імперії, так і, зокрема, в українських губерніях. Реформаторська сутність його діяльності була спрямована на посилення ролі церкви у навчанні та вихованні, що, як видно із наявних матеріалів, мало як позитивні, так і негативні наслідки. У результаті відбулося стрімке розширення мережі церковнопарафіяльних шкіл з їх повним підпорядкуванням Св. Синоду. Якщо у кінці 1884 р. у Херсонській єпархії було 96 церковнопарафіяльних шкіл і шкіл грамоти, то у 1900 р. їх кількість сягнула 657, де навчалося близько більше 32 тис. учнів. Основу навчального процесу складали Закон Божий, читання церковних текстів, письмо та арифметика із зосередженням на релігійному вихованні. Разом з тим, як свідчать матеріали звітів по Херсонській єпархії, у парафіяльних школах почали викладати сільськогосподарські, ремісничі та рукодільні предмети. З іншого боку, парафіяльна освіта змушена була конкурувати із земською, що призводило до розпилення фінансових ресурсів, адже Херсонська єпархія відносилася до тих, де земства матеріально підтримували цей тип початкових шкіл. При цьому держава фінансувала церковнопарафіяльні школи активніше, ніж земські. На жаль, незважаючи на збільшення кількості шкіл, якість освіти залишалася низькою через вузьку навчальну програму. Продовжував зберігатися високий рівень безграмотності, адже до 1897 р. рівень безграмотності серед селян перевищував 80%, оскільки багато дітей або не відвідували школи, або швидко їх покидали. Окрім того, велика кількість батьків у селянських родинах віддавала перевагу домашній праці дітей (чи навіть роботі у полі) ніж наданню освіти. Отже, реформи Побєдоносцева зробили церковнопарафіяльні школи основним інструментом початкової освіти для селян. Вони допомогли поширити базову грамотність, але водночас обмежили світську освіту та сприяли збереженню традиційного, релігійно- консервативного підходу до навчання.
Метою статті є визначення місця та ролі церковнопарафіяльної освіти, яка сформувалася у результаті реформ К. Побєдоносцева, висвітлення її сильних і слабких сторін (рівень охоплення молоді навчанням, проблеми вчительських кадрів, матеріальний стан шкіл тощо), використовуючи регіональний підхід – територію Херсонської губернії/єпархії. Висновки. Реформи обер-прокурора Св. Синоду Костянтина Побєдоносцева мали значний вплив на розвиток церковнопарафіяльної освіти як загалом у Російській імперії, так і, зокрема, в українських губерніях. Реформаторська сутність його діяльності була спрямована на посилення ролі церкви у навчанні та вихованні, що, як видно із наявних матеріалів, мало як позитивні, так і негативні наслідки. У результаті відбулося стрімке розширення мережі церковнопарафіяльних шкіл з їх повним підпорядкуванням Св. Синоду. Якщо у кінці 1884 р. у Херсонській єпархії було 96 церковнопарафіяльних шкіл і шкіл грамоти, то у 1900 р. їх кількість сягнула 657, де навчалося близько більше 32 тис. учнів. Основу навчального процесу складали Закон Божий, читання церковних текстів, письмо та арифметика із зосередженням на релігійному вихованні. Разом з тим, як свідчать матеріали звітів по Херсонській єпархії, у парафіяльних школах почали викладати сільськогосподарські, ремісничі та рукодільні предмети. З іншого боку, парафіяльна освіта змушена була конкурувати із земською, що призводило до розпилення фінансових ресурсів, адже Херсонська єпархія відносилася до тих, де земства матеріально підтримували цей тип початкових шкіл. При цьому держава фінансувала церковнопарафіяльні школи активніше, ніж земські. На жаль, незважаючи на збільшення кількості шкіл, якість освіти залишалася низькою через вузьку навчальну програму. Продовжував зберігатися високий рівень безграмотності, адже до 1897 р. рівень безграмотності серед селян перевищував 80%, оскільки багато дітей або не відвідували школи, або швидко їх покидали. Окрім того, велика кількість батьків у селянських родинах віддавала перевагу домашній праці дітей (чи навіть роботі у полі) ніж наданню освіти. Отже, реформи Побєдоносцева зробили церковнопарафіяльні школи основним інструментом початкової освіти для селян. Вони допомогли поширити базову грамотність, але водночас обмежили світську освіту та сприяли збереженню традиційного, релігійно- консервативного підходу до навчання.
Опис
Ключові слова
Pobedonostsev, educational reforms, education, Orthodox Church, Kherson eparchy, parish schools, clergy, Southern Ukraine, 19th century, Побєдоносцев, освітні реформи, освіта, православна церква, Херсонська єпархія, церковнопарафіяльні школи, духовенство, Південь України, 19 століття
Бібліографічний опис
Tryhub O. Primary Parish Education in Kherson Gubernia After the K. Pobedonostsev’s Reform (1884-1900) [Теxt] / O. Tryhub // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 1. – С. 97–111. – DOI:10.31110/consensus/2025-01/097-111