Reaction of the Ukrainian Historical Community to Academic Plagiarism:High-Profile Casesof the First Quarter of the 21stcentury
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The purpose. The purpose of the study is to characterize key manifestations of the Ukrainian historical scholarly community’s response to resonant cases of plagiarism in historical research during the first quarter of the 21stcentury. Special attention is paid to the activities of professional historians in detecting and counteracting plagiarism, as well as their role in shaping public opinion regarding the problem of academic dishonesty in Ukrainian scholarship. Methodology. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity. The comparative-historical method is applied to compare different forms of the scholarly community’s response to violations of academic integrity. The classification method is used to systematize typical manifestations of the academic environment’s reactions. The activities of professional historians in detecting plagiarism are analysed considering both institutional and personal dimensions. Scientific novelty. The scientific novelty lies in the first comprehensive study of the Ukrainian historical scholarly community’s response to cases of plagiarism in academic works. Conclusions. Public statements by historians about detecting plagiarism in colleagues’ works are characterized by high professionalism. Historians apply detailed textual analysis compare quotations, examine source bases and reference systems, identifying both textual borrowings and falsifications in working with archival materials, transformations and distortions of borrowed texts. Researchers also analyse chains of borrowings, structural plagiarism, and appropriation of concepts. The causes of plagiarism in historical research include: status enhancement, lack of professional competence, and pursuit of commercial gain. Institutional response manifests through official appeals to the National Agency for Higher Education Quality Assurance and the Ministry of Education and Science to revoke academic degrees from violators, and involvement of state institutions. Collective appeals by professional historians and lawsuits regarding copyright protection have been documented. Cases of plagiarism are discussed in academic and journalistic publications and on social media, contributing to the formation of public opinion about the unacceptability of plagiarism. An important aspect is the consistent positioning of researchers regarding the unacceptability of plagiarism regardless of the violator’s status.
Мета статті полягає у характеристиці ключових проявів реакції наукової спільноти істориків на резонансні випадки плагіату в історичних дослідженнях в Україні першої чверті 21 ст. Особлива увага приділяється діяльності професійних істориків з виявлення та протидії плагіату, а також їхній ролі у формуванні громадської думки щодо проблеми академічної недоброчесності в українській науці. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Застосовано порівняльно-історичний метод для зіставлення різних форм реагування наукової спільноти на порушення академічної доброчесності. Для систематизації типових проявів реакції наукового середовища використано метод класифікації. Діяльність професійних істориків щодо виявлення плагіату проаналізовано з урахуванням інституційного та особистісного вимірів. Наукова новизна полягає в першому комплексному дослідженні реакції української наукової спільноти істориків на випадки плагіату в академічних працях. Висновки. Публічні заяви істориків про виявлення плагіату в працях колег відзначаються високим професіоналізмом. Історики застосовують детальний текстологічний аналіз, порівнюють цитати, досліджують джерельну базу та систему посилань, виявляючи як текстуальні запозичення, так і фальсифікації в роботі з архівними матеріалами, трансформації та спотворення запозичених текстів. Дослідники також аналізують ланцюжки запозичень, структурний плагіат та запозичення концепцій. Причини плагіату в історичних дослідженнях включають: підвищення статусу, брак фахового рівня та пошук комерційної вигоди. Інституційне реагування проявляється через офіційні звернення до НАЗЯВО та МОН для позбавлення порушників наукових ступенів, залучення державних установ. Зафіксовано колективні звернення професійних істориків та судові позови щодо захисту авторських прав. Випадки плагіату обговорюють в академічних і публіцистичних виданнях й у соціальних мережах, що сприяє формуванню громадської думки про неприпустимість плагіату. Важливим є послідовне позиціонування дослідників щодо неприйнятності плагіату незалежно від статусу порушника.
Мета статті полягає у характеристиці ключових проявів реакції наукової спільноти істориків на резонансні випадки плагіату в історичних дослідженнях в Україні першої чверті 21 ст. Особлива увага приділяється діяльності професійних істориків з виявлення та протидії плагіату, а також їхній ролі у формуванні громадської думки щодо проблеми академічної недоброчесності в українській науці. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Застосовано порівняльно-історичний метод для зіставлення різних форм реагування наукової спільноти на порушення академічної доброчесності. Для систематизації типових проявів реакції наукового середовища використано метод класифікації. Діяльність професійних істориків щодо виявлення плагіату проаналізовано з урахуванням інституційного та особистісного вимірів. Наукова новизна полягає в першому комплексному дослідженні реакції української наукової спільноти істориків на випадки плагіату в академічних працях. Висновки. Публічні заяви істориків про виявлення плагіату в працях колег відзначаються високим професіоналізмом. Історики застосовують детальний текстологічний аналіз, порівнюють цитати, досліджують джерельну базу та систему посилань, виявляючи як текстуальні запозичення, так і фальсифікації в роботі з архівними матеріалами, трансформації та спотворення запозичених текстів. Дослідники також аналізують ланцюжки запозичень, структурний плагіат та запозичення концепцій. Причини плагіату в історичних дослідженнях включають: підвищення статусу, брак фахового рівня та пошук комерційної вигоди. Інституційне реагування проявляється через офіційні звернення до НАЗЯВО та МОН для позбавлення порушників наукових ступенів, залучення державних установ. Зафіксовано колективні звернення професійних істориків та судові позови щодо захисту авторських прав. Випадки плагіату обговорюють в академічних і публіцистичних виданнях й у соціальних мережах, що сприяє формуванню громадської думки про неприпустимість плагіату. Важливим є послідовне позиціонування дослідників щодо неприйнятності плагіату незалежно від статусу порушника.
Опис
Ключові слова
academic integrity, plagiarism, historical research, scholarly community, scholarly ethics, textual analysis, intellectual property, Ukrainian historiography, академічна доброчесність, плагіат, історичне дослідження, наукова спільнота, наукова етика, текстологічний аналіз, інтелектуальна власність, українська історіографія
Бібліографічний опис
Zhovta І. Reaction of the Ukrainian Historical Community to Academic Plagiarism: High-Profile Casesof the First Quarter of the 21stcentury [Теxt] / І. Zhovta, А. Kizlova // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 1. – С. 293–309. – DOI:10.31110/consensus/2025-01/293-309