Теоретичні основи дослідження особливостей рухової активності учнів у позанавчальний час
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті здійснено аналіз особливостей рухової активності учнів у позанавчальний час – ключового аспекту сучасної здоров’язберігаючої освіти, що втрачає інтенсивність на тлі цифрової трансформації, зростанні сидячого способу життя та фрагментарності організаційних механізмів позашкільного простору. Автори статті формулюють інтегративну модель рухової активності як багатофакторного феномену, що включає біофізичні, когнітивно-мотиваційні, соціокультурні та середовищні виміри. Під час написання статті було використано концептуальні рамки теорії самовизначення (Deci & Ryan), моделей поведінкової регуляції фізичної активності (Brehm, Bandura, Fishbein-Ajzen), що дозволило розкрити механізми формування внутрішньої мотивації до руху та ролі зовнішніх стимулів у її підтримці.
У даній статті детально розглянуто детермінанти рухової активності: доступність інфраструктури, гендерні та вікові особливості учнів, роль школи як механізму формування норм та цінностей, вплив цифрових платформ та медіасередовища. Зокрема, доведено, що вікові періоди (молодший, середній, старший шкільний вік) вимагають різних підходів до організації руху: від ігрової спонтанності до цілеспрямованої саморегуляції. Гендерні відмінності проявляються не лише в уподобаннях до певних видів рухової активності, а й у рівні самооцінки та страху соціальної оцінки, що впливає на залученість до рухової діяльності.
Авторами статті встановлено, що ефективне підвищення рівня рухової активності учнів в позанавчальний час неможливе без системної взаємодії між школою, родиною, місцевими органами влади та спортивними організаціями; саме інституціональна інтеграція рухової активності в структуру позанавчальної діяльності, а не її фрагментарне впровадження, забезпечує тривалий позитивний ефект. Рух у позанавчальний час має стати невід’ємною, вимірюваною, педагогічно супроводжуваною складовою освітнього процесу, орієнтованого на формування здоров’язбережувальної особистості.
Результати дослідження мають високу практичну значущість: вони формують базу для розробки рекомендацій щодо організації позанавчального рухового простору, стандартизації моніторингових процедур, модернізації програм фахової підготовки вчителів фізичної культури.
The article analyzes the features of motor activity of students in extracurricular time - a key aspect of modern health-preserving education, which is losing intensity against the background of digital transformation, the growth of a sedentary lifestyle and the fragmentation of organizational mechanisms of extracurricular space. The authors of the article formulate an integrative model of motor activity as a multifactorial phenomenon, including biophysical, cognitive-motivational, sociocultural and environmental dimensions. When writing the article, the conceptual framework of the theory of self-determination (Deci & Ryan), models of behavioral regulation of physical activity (Brehm, Bandura, Fishbein-Ajzen) was used, which allowed to reveal the mechanisms of formation of internal motivation for movement and the role of external stimuli in its support. This article examines in detail the determinants of physical activity: accessibility of infrastructure, gender and age characteristics of students, the role of school as a mechanism for the formation of norms and values, the influence of digital platforms and the media environment. In particular, it is proven that age periods (junior, middle, senior school age) require different approaches to the organization of movement: from playful spontaneity to purposeful self-regulation. Gender differences are manifested not only in preferences for certain types of physical activity, but also in the level of self-esteem and fear of social evaluation, which affects involvement in physical activity. The authors of the article found that an effective increase in the level of physical activity of students in extracurricular time is impossible without systematic interaction between school, family, local authorities and sports organizations; it is the institutional integration of physical activity into the structure of extracurricular activities, rather than its fragmentary implementation, that provides a long-term positive effect. Movement in extracurricular time should become an integral, measurable, pedagogically supported component of the educational process focused on the formation of a health-preserving personality. The results of the study have high practical significance: they form the basis for developing recommendations for organizing extracurricular movement space, standardizing monitoring procedures, and modernizing professional training programs for physical education teachers.
The article analyzes the features of motor activity of students in extracurricular time - a key aspect of modern health-preserving education, which is losing intensity against the background of digital transformation, the growth of a sedentary lifestyle and the fragmentation of organizational mechanisms of extracurricular space. The authors of the article formulate an integrative model of motor activity as a multifactorial phenomenon, including biophysical, cognitive-motivational, sociocultural and environmental dimensions. When writing the article, the conceptual framework of the theory of self-determination (Deci & Ryan), models of behavioral regulation of physical activity (Brehm, Bandura, Fishbein-Ajzen) was used, which allowed to reveal the mechanisms of formation of internal motivation for movement and the role of external stimuli in its support. This article examines in detail the determinants of physical activity: accessibility of infrastructure, gender and age characteristics of students, the role of school as a mechanism for the formation of norms and values, the influence of digital platforms and the media environment. In particular, it is proven that age periods (junior, middle, senior school age) require different approaches to the organization of movement: from playful spontaneity to purposeful self-regulation. Gender differences are manifested not only in preferences for certain types of physical activity, but also in the level of self-esteem and fear of social evaluation, which affects involvement in physical activity. The authors of the article found that an effective increase in the level of physical activity of students in extracurricular time is impossible without systematic interaction between school, family, local authorities and sports organizations; it is the institutional integration of physical activity into the structure of extracurricular activities, rather than its fragmentary implementation, that provides a long-term positive effect. Movement in extracurricular time should become an integral, measurable, pedagogically supported component of the educational process focused on the formation of a health-preserving personality. The results of the study have high practical significance: they form the basis for developing recommendations for organizing extracurricular movement space, standardizing monitoring procedures, and modernizing professional training programs for physical education teachers.
Опис
Ключові слова
рухова активність, фізичне виховання, позанавчальний час, здоровий спосіб життя, мотивація, спортивні секції, танцювальні гуртки, учні, physical activity, physical education, extracurricular time, healthy lifestyle, motivation, sports clubs, dance groups, students
Бібліографічний опис
Томенко О. Теоретичні основи дослідження особливостей рухової активності учнів у позанавчальний час [Текст] / О. Томенко, Р. Галицький // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал / МОН України, Сумський державний педагогічний ун-т ім. А. С. Макаренка ; [редкол.: А. А. Сбруєва, М. А. Бойченко, О. А. Біда та ін.]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2025. – № 5 (145). – С. 142–155. – DOI: 10.24139/2312-5993/2025.05/142-155