Постнекласичні основи нелінійного світорозуміння

Abstract

У статті через призму теорії самоорганізації та нелінійного підходу здійснюється аналіз основоположних принципів постнекласичної науки та їх екстраполяції на системи різної природи. Особлива увага авторів акцентується на принциповій нелінійності і стохастичности біфуркаційних переходів як у соціальних, так і природних структурах. Розкривається спеціфіка співвідношення детермінізму і індетермінізму в ці періоди. Автори доводять тезу, відповідно до якої формування нелінійного стилю мислення не означає кінець колишньої наукової парадигми і межу розвитку класичної картини світу, а мова йде про деякий методологічний синтез в рамках сучасної картини світу, який здійснюється в нелінійному світорозумінні.

The article through the prism of self-organization theory and nonlinear approach is carried out analysis of the basic principles of science postnonclassical and their extrapolation of a different nature. Particular attention is paid to the principle of non-linearity and stochastic bifurcation transitions in the social and natural structures. Specificity of determinism and indeterminism ratio in these periods. The author proves the thesis that the formation of a non-linear way of thinking does not mean the end of the old scientific paradigm and the limits of the classical picture of the world, and we are talking about some methodological synthesis within the modern picture of the world, which is carried out in a non-linear worldview.