Перегляд за Автор "Tsehelnyk Tetiana"
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Використання ігор у розвитку вербально-логічного мислення у дітей молодшого шкільного віку з порушеннями мовлення(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Цегельник Тетяна; Tsehelnyk Tetiana; Поліщук Віра; Polishchuk ViraПсихолого-педагогічне підґрунтя організації навчально-виховного процесу в межах молодшої школи має акцентувати зусилля на активному розвитку дітей, забезпеченні сприятливих умов для комунікації, опанування дітьми стійких навичок вербально-логічного мислення. Особливої ваги зазначене набуває в контексті психолого-педагогічного супроводу дітей із особливими освітніми потребами. Метою дослідження є аналіз потенціалу ігрових педагогічних технологій для розвиту вербально-логічного мислення у межах корекційно-розвивальної роботи з дітьми молодшого шкільного віку з порушеннями мовлення. У дослідженні обґрунтовано, що феномен мислення позиціонується важливою психічною компонентою, що володіє тісним взаємозв’язком з усіма пізнавальними процесами та формує основу не лише інтелектуальному потенціалу дитини, але й її загального розвитку. Встановлено, що на відміну від дітей із нормотиповим психофізичним розвитком, для дітей із порушеннями мовлення характерними є зниження продуктивності мисленнєвих процесів у ході виконання вербальних завдань та безпосередня залежність процесів мисленнєвої діяльності від специфічних мовленнєвих порушень. Досліджено аспекти впливу психологічних чинників на мовленнєвий розвиток та логічне мислення дітей молодшого шкільного віку. У дослідженні проведено теоретичний аналіз сучасних наукових джерел із досліджуваної проблематики. Окреслено основні параметри та методи дослідження, що ідентифікують рівень розвитку вербально-логічного мислення у дітей. Встановлено, що розвиток вербальнологічного мислення спрямований на опанування дітьми вмінь класифікації, узагальнення слів за типовими ознаками предметів, а також відповідної аналітики та формування висновків. Досліджено роль ігор у розвитку вербально-логічного мислення. Доведено, що гейміфікація володіє значним потенціалом в контексті формування сприятливого психологічного середовища у процесі навчання, сприяє розвитку не лише вербально-логічних мисленнєвих процесів, але й комунікаційної компетентності дітей з порушеннями мовлення, що гарантує більш успішну їх соціалізацію.Документ Особливості організації дистанційної професійної підготовки майбутніх вихователів у сучасних реаліях(СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2024) Цегельник Тетяна; Tsehelnyk Tetiana; Станіченко Оксана; Stanichenko Oksana; Гончар Наталія; Honchar NataliiaУ статті постає питання організації якісної дистанційно-професійної підготовки майбутніх вихователів. Авторами встановлено, що успішна реалізація дистанційного формату навчання в Україні обумовлена низкою нормативноправових актів. Відтак, вагомість проблеми встановлена метою дослідження – здійснити аналіз наявних наукових розвідок в аспекті особливостей організації дистанційної професійної підготовки майбутніх вихователів та зазначити наявні особливості навчання в ЗВО України. Авторами ґрунтовно розглянуто вітчизняний та закордонний досвід вагомості формування такого інформаційного середовища у ЗВО, де б реалізація дистанційної форми навчання була б на основі інформатизації, цифровізації та інтелектуалізації освітнього процесу. Авторами наголошується, що дистанційний формат професійної підготовки майбутніх вихователів неможливо без врахування принципу індивідуальності та використанню спектра технологій індивідуалізації. Під поняттям «дистанційна професійна підготовка майбутнього вихователя» авторами розуміється цілеспрямований процес навчання, який здійснюється на основі застосування інформаційно-комунікаційних технологій та спрямований на формування професійно значущих компетентностей у здобувачів, що готуються працювати у закладах дошкільної освіти. Розглянуто особливості організації професійної підготовки майбутніх вихователів в умовах дистанційного формату навчання: 1) врахування технологічного забезпечення та доступу до ресурсів як здобувачів освіти, так і викладачів (наприклад за допомогою Moodle, Google Classroom, Microsoft Teams); 2) врахування адаптації освітніх програм до дистанційного формату навчання (проведення відеолекцій, відеоуроків, організацію інтерактивних лекцій у вигляді, наприклад, вебінарів чи онлайн-дискусій (наприклад за допомогою WebinarJam або Google Meet); курси на Coursera чи EdX); 3) організація практичної підготовки у вигляді віртуальних педагогічних практикумів (дозволяють створити імітацію вихованого процесу на основі взаємодії з дітьми, батьками та колегами (наприклад за допомогою Mursion)); організацію спостереження за реальними заняттями через онлайн-трансляції занять у закладах дошкільної освіти чи з записаними відео (наприклад на YouTube); 4) стимулювання розвитку комунікативних та рефлексивних навичок (створення віртуальних групових проєктів (наприклад за допомогою інтерактивних інструментів, як Miro або Padlet), організовувати рефлексивні онлайн-сесії, менторські програми чи коуч-сесії для індивідуальної підтримки студентів у їх професійному розвитку); 5) організація оцінювання знань і навичок у дистанційній формі у різних форматах – онлайн-тестів (Google Forms, Quizlet або Kahoot!), контрольних робіт, підготовкою та захисту проєктних робіт (Miro, Padlet, Canva), створенню електронних портфоліо (за допомогою Mahara) тощо; 6) стимулювання формування та розвитку цифрової грамотності та цифрової компетентності. Авторами підсумовано, що дистанційна професійна підготовка майбутніх вихователів має великий потенціал для розвитку, якщо враховуються всі особливості організації навчання в умовах сучасних реалій. Перспективами подальших досліджень є глибший аналіз впливу дистанційного навчання на якість підготовки педагогів, зокрема дослідження його впливу на розвиток професійних компетентностей вихователів та їхню готовність до роботи в сучасних умовах.Документ Переосмислення інноваційної компетентності педагога у дискурсі сучасних реалій(СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2024) Цегельник Тетяна; Tsehelnyk Tetiana; Мізюк Вікторія; Miziuk Viktoriia; Драгієва Людмила; Drahiieva LiudmylaУ статті досліджується обґрунтування та переосмислення поняття інноваційної компетентності педагога в контексті сучасних соціально-економічних, технологічних та педагогічних змін, визначається її структура, складові та шляхи формування для забезпечення якісного професійного розвитку педагогів і підвищення ефективності освітнього процесу, що і зумовлено метою дослідження. Ґрунтовно розглянуто вітчизняний та закордонний досвід особливостей трактування, формування, складових та теоретичного обґрунтування інноваційної компетентності педагога. Авторами уточнено зміст поняття «інноваційна компетентність педагога» як інтегративну здатність педагога ефективно використовувати новітні освітні технології, методи та інструменти для оптимізації навчального процесу, створення інноваційних підходів до викладання та виховання, що враховують актуальні потреби суспільства та освітніх установ. Вона включає готовність до постійного професійного розвитку, творчого підходу до вирішення навчально-виховних завдань, здатність до адаптації в умовах швидких змін та інтеграції інновацій у власну педагогічну практику, що сприяє підвищенню якості освіти та розвитку здобувачів освіти. Визначено структуру інноваційної компетентності педагога як кореляцію таких компонентів: 1) теоретичні знання; 2) практичні навички; 3) аналіз та рефлексія; 4) мотивація та творчо-креативний підхід. Авторами запропоновані шляхи формування інноваційної компетентності педагога в умовах освітньої нестабільності з урахуванням комплексного підходу: 1) організація безперервного професійного навчання у вигляді курсів підвищення кваліфікації та створення модульних програм навчання, які дозволяють педагогам здобувати нові знання у зручному для них форматі; 2) розвиток цифрових навичок, що зумовлює оволодіння цифровими технологіями та інтеграцією цифрових платформ для навчання, які дозволяють адаптувати навчальний процес до змінних умов і забезпечують доступ до ресурсів у будь-який час; 3) оперативна підтримка інноваційної діяльності педагога шляхом впровадження педагогічних проєктів, які включають впровадження нових технологій та методик у навчальний процес, створенню платформ для обміну досвідом, створенню інноваційних середовищ (класів, лабораторій, навчальних просторів); 4) розвиток рефлексії та критичного мислення, що включає здійснення рефлексивних практик у педагогічний процес, розвиток м’яких навичок та навичок критичного аналізу нових педагогічних ідей, організація програм менторства, супроводу та коучингу для підтримки педагогів у впровадженні нових технологій та методик. Застосовано такі методи дослідження: аналіз та синтез науково-методичної літератури з проблеми дослідження, що дозволили вивчити, об’єднати та узагальнити інформацію з наукових джерел; порівняння різних поглядів вітчизняних та закордонних дослідників; систематизація та узагальнення отриманих результатів теоретичного дослідження. Перспективами подальших досліджень визначено вивчення впливу інноваційної компетентності на навчальні результати здобувачів освіти.Документ Інклюзивне навчання дітей з порушеннями слуху: зарубіжний та український досвід(СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2025) Поліщук Віра; Polishchuk Vira; Цегельник Тетяна; Tsehelnyk Tetiana; Пришляк Володимир; Pryshliak Volodymyr; Станько Ірина; Stanko IrynaУ статті розглядається зарубіжний та український досвід організації інклюзивного навчання дітей з порушеннями слуху. Показано, що інклюзивне навчання є сучасним підходом до забезпечення рівного доступу до якісної освіти для дітей із особливими освітніми потребами, зокрема з порушеннями слуху. Інклюзивне навчання сприяє соціалізації, адаптації, самореалізації цих дітей та формуванню толерантного суспільства. У статті здійснено аналіз змін в організації навчання дітей із порушеннями слуху в європейських країнах, де значний вплив на реформування мали заходи, спрямовані на розвиток слухового скринінгу, раннього втручання, педагогічної корекції та соціальної реабілітації. Розглянуто три основні моделі організації інклюзивного навчання дітей із порушеннями слуху: модель one-track, орієнтовану на інтеграцію дітей із порушеннями слуху в масові школи за умов створення спеціальних освітніх можливостей і залучення підготовлених педагогів; модель two-track, яка базується на існуванні окремих систем освіти для дітей із порушеннями слуху з акцентом на індивідуальний підхід і спеціалізовану підготовку; модель multi-track, яка передбачає взаємопов’язаність і доповнюваність звичайної та спеціальної систем освіти, що дає можливість батькам обирати навчальний заклад для дитини відповідно до її потреб і можливостей. Охарактеризовано різні підходи до впровадження інклюзивного навчання дітей з порушеннями слуху. Доведено, що інтеграція їх в загальноосвітні заклади за умов адаптованих програм та підтримки фахівців є важливим кроком до створення інклюзивного суспільства. Констатовано, що інклюзивна освіта у провідних європейських країнах є ефективною альтернативою спеціальним класам і закладам освіти, адже для дітей з порушеннями слуху та їх батьків відкриваються нові можливості пізнавального, соціального та особистісного розвитку. З метою удосконалення інклюзивного навчання дітей з порушеннями слуху в Україні на основі зарубіжного досвіду, запропоновано пропозиції та рекомендації для їх реалізації.