Перегляд за Автор "Romaniuk Viktoriia"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    Моніторинг стану сформованості соціокультурної компетентності майбутніх вчителів англійської мови (констатувальний етап педагогічного експерименту)
    (СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2024) Романюк Вікторія; Romaniuk Viktoriia
    У статті описано моніторинг стану сформованості соціокультурної компетентності майбутніх вчителів іноземної мови ЗВО України. Теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено ефективність діагностичних методик визначення стану сформованості соціокультурної компетентності майбутніх вчителів іноземних мов. Здійснено поділ соціокультурної компетентності вчителів іноземної мови за 12 показниками, які об’єднаємо в 3 групи: 1) мотиваційно-ціннісний критерій: рівень мотивації до здійснення соціокультурної діяльності; рівень внутрішньо особистісної потреби у формуванні соціокультурної компетентності; рівень ставлення до культурних реалій рідної й іншомовної країн; 2) інформаційно-когнітивний критерій: рівень знань майбутніх учителів іноземної мови про національно-культурні особливості іншомовної країни; рівень обізнаності щодо соціокультурної компетентності; рівень ознайомленості з нормами поведінки в іншомовному середовищі; рівень комунікабельності; рівень комунікативного контролю; 3) діяльнісно-поведінковий критерій: рівень міжособистісної взаємодії з представниками різних культур; рівень здібностей до рефлексії; рівень рефлексивності особистості; рівень розвитку соціальних навичок. Продемонстровано результати констатувального етапу діагностики сформованості соціокультурної компетентності майбутніх вчителів англійської мови на початку експерименту. Визначено ступені прояву рівня показників сформованості соціокультурної компетентності: високий, достатній, базовий та початковий.
  • Документ
    Професійна мовна підготовка військових фахівців як основа партнерства заради миру
    (СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Луценко Григорій; Lutsenko Hryhorii; Попроцький Ігор; Poprotskyi Ihor; Романюк Вікторія; Romaniuk Viktoriia; Терентьєва Наталія Олександрівна; Terentieva Nataliia Oleksandrivna
    У статі окреслено значущість професійної підготовки високоефективного військової фахівця у закладах вищої військової освіти України без конкретизації спеціальностей і спеціалізацій. Зазначено, що в умовах російсько‐українській війні українці ведуть бойові дії з окупаційними військами російської федерації як на суходолі, в повітрі, так і на воді і під водою. Військове керівництво веде чітку політику в галузі військової освіти, беручи до уваги актуальні вимоги системи національної безпеки. Успішне виконання бойових завдань бойовими підрозділами залежить від підготовки та злагодження самого підрозділу і професійного керівництва ним. Тому українському війську потрібні командири, які навчені та підготовлені за стандартами підготовки передових країн світу та країн‐членів НАТО. Мета статті ‒ схарактеризувати доцільність оволодіння іноземними мовами майбутніми військовими фахівцями задля забезпечення партнерства заради миру. Методологія дослідження. Для отримання результатів дослідження застосовано методи теоретичного аналізу, зіставлення,порівняння, систематизації та узагальнення та комплекст узаємодоповнюваних методологічних підходів. Наукова новизна полягає в окресленні доцільності опанування іноземними мовами військовими фахівцями задля забезпечення партнерства заради миру. Висновки. Військову освіту розглядаємо в контексті національної безпеки і оборони держави та як складову національної системи освіти, що спричинило виникнення нової парадигми військової освіти та наступне її удосконалення з урахуванням нової методології НАТО (DOTMLPF). Під час професійного навчання майбутніх військових фахівців варто усвідомлювати, що вони не лише здобувають знання, а працюють в умовах, які імітують майбутню професійну діяльність. Для формування моделей поведінки і навичок, необхідних для майбутнього професійного співробітництва в підтриманні миру і безпеки доцільно моделювати різні ситуаційні завдання, що дозволяють курсантам вивчати аспекти, пов’язані з культурною традицією, соціальними чинниками і специфікою мови конкретної культурно‐мовної спільності – мовні бар’єри, особливості невербального спілкування, аналіз сприйняття, стереотипи, обставини часу і місця, особливості руху інформації.