Перегляд за Автор "Omelianenko Kateryna Anatoliivna"
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Значення класичного танцю у розвитку сучасної хореографії(2023) Омельяненко Катерина Анатоліївна; Omelianenko Kateryna AnatoliivnaУ статті висвітлено теоретичні аспекти значення класичного танцю у розвитку сучасної хореографії. Узагальнення матеріалів наукового пошуку засвідчили, що серед основних характеристик класичного танцю, таких як досконалість, художність, закінченість форми, класичний танець передбачає досконалу систему навчання та тренування. Застосування історико-генетичного та ретроспективного аналізу дало змогу з’ясувати та висвітлити становлення та розвиток системи класичного танцю, а також ґенезу сучасної хореографії. Узагальнення матеріалів наукового пошуку засвідчили, що класичний танець орієнтований на розвиток фізичних даних танцівників-виконавців, на формування необхідних технічних навичок і дає змогу вдосконалити рухи, пластику, розтяжку танцівників. Порівняльно-зіставний аналіз, котрий забезпечив детальний розгляд проблеми, надав можливість з’ясувати, що на основі запозичень та трансформації деяких елементів, рухів класичного танцю виникла велика частина комбінацій сучасного танцю. Установлено, що для сучасного танцю притаманні рухи, які не зустрічаються у класичному, це пояснюється тісним взаємозв’язком сучасної хореографії зі спортивними напрямами. Вагомою ознакою сучасного танцю є зближення з реальною дійсністю. Для нього не досить вагомими є витягнуті ноги чи виворітність. Натомість широко застосовується у сучасному танці запозичений із класичного танцю рух – plie.Документ Синхронізація музичного ритму та хореографічних рухів у європейській та латиноамериканській програмах спортивно-бального танцю(Гельветика, 2024) Омельяненко Захар Валерійович; Омельяненко Катерина Анатоліївна; Omelianenko Zakhar Valeriiovych; Omelianenko Kateryna AnatoliivnaУ дослідженні зосереджено увагу на синхронізації музичного ритму та хореографічних рухів, зокрема в контексті танцювальної музикальності у програмах спортивно-бального танцю європейської та латиноамериканської програм. Розглянуті спільні та відмінні особливості музики і танцю в контексті танцювальної музикальності, на яких ґрунтується успішне поєднання цих двох мистецтв. Розкрито важливі аспекти танцювальної музикальності, що сприяє не лише розвитку самого мистецтва, а й поглибленню розуміння взаємозв’язку між музикою та танцювальним рухом у широкому контексті сучасної культури.Використано комплекс методів, зокрема загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) і конкретно-нау-кові (порівняльно-зіставний аналіз), для висвітлення цих питань. Досліджено взаємодію музичного ритму та хореографічних рухів як унікального явища, що є основою для створення цілісної композиції спортивно-бального танцю.Визначено спільні властивості музики і танцю, як-от ритм, мелодія, гармонія та структура, які є основними компонен-тами як музичного, так і танцювального мистецтва і відіграють важливу роль у створенні вражаючих виступів танцівників спортивно-бального танцю. Окреслено різні чинники, які впливають на синтез музики та танцю, включаючи культурний кон-текст, художнє бачення та технічні обмеження.Аналізуються переваги та недоліки синхронізації музичного ритму та хореографічних рухів, зокрема їхня виразність, залу-чення аудиторії та можливості для мистецьких інновацій, поруч із викликами, як-от необхідність у балансуванні та дотри-манні технічних вимог елементів танців європейської та латиноамериканської програм. Доведено, що формування музикаль-ності в танці охоплює не лише технічні аспекти, але й розвиток відчуття ритму та сприйняття музичної композиції, що є важливим для підвищення професійного рівня виконання. Тому, разом із технічними вправами, навички музикальності та від-чуття ритму відіграють найголовнішу роль у формуванні успішного виступу танцівників спортивно-бального танцю.Документ Танець як мистецький код української опери: емоційні, драматургічні та національні виміри(Гельветика, 2025) Омельяненко Катерина Анатоліївна; Omelianenko Kateryna AnatoliivnaУ статті розглянуто танець як мистецький код української опери, що інтегрує емоційні, драматургічні та національні виміри. Сконцентровано увагу на ролі танцю в структурі оперного твору як засобу вираження національної ідентичності, посилення емоційного впливу та побудови сценічної драматургії. Для реалізації поставленої мети використано комплекс загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) і конкретно-наукових підходів, таких як порівняль-но-зіставний аналіз, що дозволили виявити ключові особливості використання танцю в оперному мистецтві. Наголошено на тому, що танець в українській опері є важливим елементом, який поєднує музичну та хореографічну складові в цілісному художньому творі. Особливу увагу приділено вивченню ритмічних і пластичних форм, що базуються на народних традиціях, але водночас адаптуються до оперної сцени. Конкретизовано й охарактеризовано ключові фактори, які впливають на фор-мування танцювальних елементів, зокрема культурне підґрунтя, музичну драматургію, художнє бачення постановників, а також виконавську специфіку.Доведено, що танець у контексті української опери виконує кілька функцій: підсилює емоційне наповнення сценічної дії, відображає національні традиції, підкреслює етнічну ідентичність і створює додатковий рівень естетичної виразності. Разом із тим автор аналізує виклики, що виникають у процесі інтеграції танцю в оперу, серед яких збереження автентичності танцювальних форм, адаптація народного матеріалу до вимог сценічної постановки та забезпечення балансу між музичною й хореографічною драматургією.Таким чином, танець у структурі української опери розглядається як багатогранний мистецький код, який поєднує традиції та інновації, забезпечує цілісність сценічної форми й сприяє розкриттю національної самобутності у світовому оперному мистецтві.Документ Хореографічна підготовка в художній гімнастиці: інтеграція технічних і художніх аспектів для розвитку спортивної майстерності(2025) Омельяненко Катерина Анатоліївна; Omelianenko Kateryna AnatoliivnaСтаття присвячена всебічному аналізу хореографічної підготовки в художній гімнастиці, зокрема дослідженню вза- ємозв’язку технічних і художніх аспектів, що сприяють розвитку спортивної майстерності. Теоретичний аналіз наукової та методичної літератури показав важливість хореографії як основи для формування виразної техніки виконання спортивних елементів і гармонійного взаємодії з предметами, що є невід’ємною частиною тренувального процесу в художній гімнастиці. Було встановлено, що ключові компоненти хореографічної підготовки: класичний екзерсис, народно-характерні танці, сучасна хореографія завдають потужного впливу на розвиток фізичних якостей, таких як гнучкість, координація, пластичність і сила. Крім того, слід звернути увагу на роль творчого підходу у створенні танцювальних композицій, які не тільки допомагають спортсменкам покращити технічну майстерність, але й значно підвищують рівень емоційної виразності на виступах. Важли- вим аспектом є здатність виразити характер і настрій через рух, що стає основою для створення яскравих образів, особлива увага акцентується на розвитку хореографічної виразності, що є критично важливим для командної майстерності. Узагаль- нення результатів наукових досліджень свідчать про те, що хореографічна підготовка в художній гімнастиці є багатогран- ним процесом, що охоплює не лише технічний, але й творчий розвиток спортсменок. Взаємодія технічних і художніх аспектів дозволяє значно покращити рівень майстерності, виразності та емоційної насиченості виступів. Важливість системного підходу до тренувань, поєднання фізичних і психологічних аспектів, а також творчого розвитку у співпраці з хореографом робить підготовку спортсменок більш комплексною та ефективною, що веде до високих досягнень у художній гімнастиці. Ці висновки фокусуються на фізичних тренуваннях, що інтегруються з художнім виконанням. Вагомим є вдосконалення техніки спортивних елементів, таких як обертання, стрибки, акробатичні вправи, у поєднанні з вмінням тримати рівновагу і підтри- мувати естетичний вигляд руху. Система тренувань повинна поєднувати фізичні й психологічні навантаження, що дозволяють досягти максимальних результатів у виступах, зберігаючи при цьому індивідуальність кожної спортсменки.