Перегляд за Автор "Mamalyha Viktoriia"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    Гуманізм у кримінальному праві України: історико-правові аспекти
    (2022) Щербак Світлана Володимирівна; Shcherbak Svitlana Volodymyrivna; Мамалига Вікторія; Mamalyha Viktoriia
    Стаття присвячена дослідженню правового змісту та прояву гуманізму у кримінальному праві України. Висвітлено історичний шлях категорії гуманізму у кримінальному праві, починаючи з прийняття КК УРСР 1960 року, в період незалежної України, а також на сучасному етапі розвитку в умовах рекодифікації кримінального законодавства. Доведено, що найбільш значним досягненням принципу гуманізму у кримінальному праві є відмова від смертної кари як виду покарання за вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що розвиток принципу верховенства права зумовлює необхідність повністю змінити підхід до стандартів, засадничих положень, ідеології та методологічних засад у праві, які використовувалися раніше. Принцип гуманізму випливає із положень Конституції України, у якій проголошується пріоритет людської особистості. Визначено, що правовий зміст принципу гуманізму у кримінальному праві виражається у переважній кримінально-правовій охороні прав і свобод людини відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, увідновленні порушених кримінально-протиправними діяннями прав і свобод потерпілих, у заохоченні громадян до добровільного виконання кримінально-правового обов’язку та охорони суспільних відносин, а також в обмеженні суворості покарання мінімумом, необхідним для гідної охорони особи, суспільства та держави, та застосування до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, найбільш гуманних заходів кримінально-правового впливу, достатніх для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Доведено, що гуманізм кримінального права полягає у захисті суспільства, підтримці правопорядку та оптимальному регулюванні суспільних відносин з метою забезпечення сприятливого існування та розвитку суспільства, а також, зрештою, кожної особи в ньому.
  • Документ
    Право людини на життя vs. право на розпорядження власним тілом у аспекті заборони абортів (європейський контекст)
    (2022) Кучук Андрій Миколайович; Kuchuk Andrii Mykolaiovych; Мамалига Вікторія; Mamalyha Viktoriia
    Стаття присвячена висвітленню окремих аспектів репродуктивних прав, проблема забезпечення яких актуалізувалась через заборону абортів (спроби окремих держав прийняти відповідне законодавство). Метою дослідження є висвітлення проблематики абортів через призму права на життя ненародженої дитини та права жінки на розпорядження власним тілом у європейському контексті. Відзначається, що пропедевтичними положеннями розв’язання питання співвідношення репродуктивних прав та права на життя ненародженої дитини є приписи Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також зміст права на приватність (право розпоряджатися своїм тілом (фізична або ж тілесна приватність) є елементом права на приватність). Вказується, що право на життя ненародженої дитини і право на особисту недоторканність жінки є природними людськими правами, а тому не можуть бути скасовані чи свавільно обмежені. Акцентується увага на окремих аспектах сприйняття права на життя ненародженої дитини у правовій системі Польщі, наводяться відповідні ідеї французьких та німецьких фахівців. Відзначається, що законодавча заборона абортів не стане фактором викорінення цього явища. Проблема є більш складною і не може бути вирішена суто юридичними засобами. Заходи, які можуть зменшити кількість абортів – це: доступ до засобів контрацепції (безкоштовних, платних); статеве виховання; доступ до медичних послуг; соціальне забезпечення населення; фінансування освіти та підтримка дітей з вадами розвитку. Детально аналізується рішення Європейського суду з прав людини у справі, яка стосувалась заборони здійснювати діяльність двом організаціям, які надавали консультаційні послуги жінкам щодо можливості здійснення абортів закордоном (через законодавчу заборону абортів законодавством Ірландії). Резюмується, що в умовах подальшої євроінтеграції України одним з важливих завдань нашої системи права є гармонізація національного законодавства до європейських стандартів у царині людських прав. Що обумовлює необхідність вивчення окремих прав, зокрема й співвідношення права на життя ненародженої дитини та права жінки на розпорядження власним тілом. Визначення критеріїв віднаходження балансу між забезпеченням цих прав є подальшим напрямом наукових досліджень