Наукові видання

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/196

Переглянути

Перегляд Наукові видання за Автор "Ткаченко Ірина Олександрівна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Розвиток вищої хореографічної освіти в Німеччині (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)
    (CумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Ткаченко Ірина Олександрівна; Tkachenko Iryna Oleksandrivna
    У дослідженні розглянуто розвиток вищої хореографічної освіти в Німеччині (друга половина ХХ–початок ХХІ століття). Схарактеризовано вищу хореографічну освіту в Німеччині як історико-педагогічний феномен. Окреслено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Систематизовано історіографічну базу дисертації за хронологічним і проблемним критеріями. Встановлено, що окремі аспекти проблеми дослідження висвітлені в культурологічній, мистецтвознавчій, психолого-педагогічній, арт-терапевтичній літературі, проте системні розвідки досліджуваного феномену практично відсутні як у міжнародному, так і у вітчизняному науковому просторі. З’ясовано витоки вищої хореографічної освіти в Німеччині, серед яких відкриття перших шкіл танцю у Дрездені та Ессені, інтенсивний розвиток танцю модерн, проведення трьох танцювальних конгресів, діяльність видатних німецьких педагогів-хореографів. Визначено критерії (суспільно-політичні зміни, оновлення нормативно-правової бази, еволюція структури та змісту), за якими виокремлено три етапи розвитку вищої хореографічної освіти в Німеччині, а саме: 1) контроверсійний (1950–1989 рр.) – поділ Німеччини після Другої світової війни на Німецьку Демократичну Республіку (НДР) та Федеративну Республіку Німеччину (ФРН), прийняття Конституції й Рамкового закону «Про вищу освіту» (ФРН) та Закону «Про єдину соціалістичну систему освіти» (НДР), що детермінували розбіжності в структурі та змісті вищої хореографічної освіти; 2) об’єднувальний (1990–1999 рр.) – утворення єдиної держави Федеративна Республіка Німеччина, запровадження спільної системи освіти, що регламентується правовими актами колишньої Західної Німеччини й активно трансформує структуру й зміст вищої хореографічної освіти згідно з вектором її розвитку в федеральних землях; 3) модернізаційний (2000 – 2010 рр.) – входження ФРН до Болонського процесу і запровадження «Танцювального плану Німеччини», що зумовило кардинальні зміни в структурі й змісті вищої хореографічної освіти в країні. Висвітлено нормативно-правові та організаційні аспекти розвитку вищої хореографічної освіти в Німеччині (1950–2010 рр.). Аргументовано їх різновекторність на контроверсійному етапі, що було зумовлено культурно-освітньою політикою урядів НДР та ФРН. Доведено, що нормативно-правова база вищої хореографічної освіти в Західній Німеччині містила основоположні правові акти, які стали фундаментом для створення єдиної системи вищої хореографічної освіти на об’єднувальному етапі. Визначено, що на модернізаційному етапі її розвитку в Німеччині нормативно-правові та організаційні зміни були зумовлені євроінтеграційними процесами. Виокремлено рівні управління вищою хореографічною освітою в Німеччині: федеральний, регіональний, муніципальний, інституційний. Визначено структурно-змістові зміни у вищій хореографічній освіті Німеччини. Аргументовано, що на контроверсійному етапі відновлюється робота двох професійних шкіл танцю у Дрездені й Ессені з наданням їм статусу закладів вищої освіти (ЗВО) та відкриваються нові мистецькі виші з хореографічними відділами в Східному Берліні й Лейпцигу і профільні ЗВО в Кельні та Мангеймі. З’ясовано, що зміст вищої хореографічної освіти в НДР був зорієнтований на танцювальні традиції російської школи класичного танцю та народного фольклору, а у ФРН – на опанування танцю модерн. Доведено, що у 90-ті роки ХХ ст. у структурі вищої хореографічної освіти об’єднаної Німеччини відбувалися незначні зміни: підготовка фахівців-хореографів здійснювалась у шести профільних закладах вищої освіти, які раніше функціонували в двох республіках. Перелік спеціальностей і змістове наповнення освітнього процесу змінюється на користь сучасного танцювального мистецтва за зразком профільних закладів вищої освіти Західної Німеччини. Встановлено, що на модернізаційному етапі структурно-змістові трансофрмації вищої хореографічної освіти в Німеччині були зумовлені Болонським процесом і «Танцювальним планом Німеччини». Обґрунтовано типологію профільних закладів вищої освіти і з’ясовано, що в сучасній Німеччині бакалаврів (В.А.) і магістрів (М.А.) у сфері хореографічного мистецтва готують у двох вищих школах танцю, шести вищих мистецьких школах, трьох університетах мистецтв і спорту, двох класичних університетах. Зміст вищої хореографічної освіти в Німеччині вдосконалюється відповідно до запитів соціуму та вимог ринку праці: розширюється спектр магістерських програм та спеціальностей та доповнюється перелік фахових дисциплін. Виявлено сучасні моделі підготовки фахівців-хореографів у закладах вищої освіти Німеччини: виконавську (підготовка танцівників, артистів балету і театрів танцю), балетмейстерську (підготовка хореографів-балетмейстерів, постановників театральних вистав, творців сучасного театру танцю), модернову (передбачає опанування сучасних танцювальних жанрів), хореологічну (підготовка істориків, теоретиків і критиків танцювального мистецтва), педагогічну (передбачає навчання викладачів танцю), евритмічну (підготовка фахівців-хореографів в межах танц-терапії). Окреслено перспективи використання позитивного німецького досвіду у практиці вдосконалення вищої хореографічної освіти в Україні на європейському, національному та інституційному рівнях. Аргументовано, що серед поданих найбільш перспективними для реалізації на сучасному етапі визначено такі рекомендації: на європейському рівні –спрямування діяльності закладів вищої освіти у сфері хореографії на міжкультурне виховання, сприяння розвитку міжнародних зв’язків шляхом участі студентських виконавських колективів в міжнародних танцювальних конкурсах і фестивалях; на національному рівні –запровадження інноваційних моделей хореографічної підготовки (балетмейстерської, модернової, хореологічної, евритмічної) та формулювання сучасних вимог щодо фахових компетенцій майбутніх викладачів хореографії навчальними закладами спільно з роботодавцями; на інституційному рівні – запровадження у вітчизняних вишах нових спеціальностей (танцювальна педагогіка, перформанс, евритмія, танцювальна культура, хореотерапія) та інноваційних дисциплін (медицина танцю, анатомія танцю, контактна імпровізація, естетична гімнастика), проведення семінарів і майстер-класів як обов’язкової частини хореографічної підготовки.