Перегляд за Автор "Ляшенко Валентина Петрівна"
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Аналіз психофізіологічних показників осіб, які перехворіли на COVID-19(Гельветика, 2024) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Кофан Ірина Миколаївна; Kofan Iryna Mykolaivna; Дзюба Тетяна Вячеславівна; Dziuba Tetiana ViacheslavivnaДослідження присвячене вивченню психофізіологічних аспектів в осіб, які перехворіли на COVID-19, і тих, хто отримав вакцину Pfizer. В обстеженні брали участь жінки, середній вік яких становив 47,34 ± 0,66 років. Комплексне дослідження вклю-чало аналіз рівня депресії в зазначених вище осіб за методикою «Шкала депресії Бека», виявлення ступеня денної сонливості за діагностичним опитувальником «Шкала сонливості Епворта» й оцінку якості сну протягом останнього місяця за Пітсбурзь-ким опитувальником якості сну.Результати анкетування та спостережень обстежених щодо їхнього психічного стану, зокрема й рівень депресії та показники якості сну, показали, що захворювання COVID-19 чинить суттєвий вплив на психофізіологічні параметри жінок. Показано, що постковідний синдром спричиняє депресію, втрату інтересу або задоволення, зниження енергії, пору-шення концентрації уваги, апетиту, якості та кількості сну. Спричинене вірусом порушення імунної системи може сприяти розвитку психопатології через посилення психологічного стресу внаслідок перенесення потенційно смертельної хвороби та стрес-зумовленого запалення. Взаємодія між вродженою й адаптивною імунними системами та нейромедіаторами є механізмом, який лежить в основі розладів настрою, психозів і тривожних розладів. Стрес, який супроводжує хворобу, може призводити до змін у сні та бадьорості під час дня. Зайва енергія в умовах відсутності фізичної активності може поглибити метаболічні порушення, що внаслідок цього підвищує ризик виникнення різних хронічних захворювань. Кишковий мікробіом є потенційно ключовим чинником у розвитку психічних розладів, як-от депресія та тривога, особливо в умовах пандемії. Також наявний взаємозв’язок, де мікробні метаболіти й ендотоксини можуть впливати на легені через кров, запа-лення в легенях може взаємодіяти з мікробіотою кишечника. Особи, які отримали вакцину, можуть мати більше відчуття безпеки щодо можливості уникнути тяжкого перебігу COVID-19 або передачі вірусу іншим особам. Це може позитивно вплинути на їхній психологічний стан.Результати дослідження можуть бути корисними для лікарів і психологів, щоб покращити підтримку та лікування осіб, які перехворіли на COVID-19, та допомогти їм відновитися після цього захворювання.Документ Модуляція показників варіабельності серцевого ритму у жінок старших вікових груп(Гельветика, 2025) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Дуванов Дмитро Сергійович; Duvanov Dmytro SerhiiovychУ статті представлено результати дослідження модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у жінок середнього та похилого віку. Участь в дослідженні взяли 57 умовно здорових жінок віком від 44 до 80 років, поділених за класифікацією ВООЗ на дві групи: 44–60 років (n=21, середній вік 47,62 ± 2,13 роки) та 61–80 років (n=36, середній вік 66,13 ± 5,02 роки). Суточне холтерівське моніторування ЕКГ проводилося в медичному центрі ТОВ «МЕД-СОЮЗ» (м. Суми, Україна) з використанням системи «КардіоСенс CS» (ТОВ «ХАІ-МЕДІКА», м. Харків, Україна). Аналізувалися часові показники ВСР, такі як середній інтервал RR (mRR: 858,50 (750,37; 957,79) мс у групі середнього віку вдень проти 813,05 (683,36; 893,81) мс у групі похилого віку), SDNNi (80,28 (76,17; 145,18) мс проти 61,07 (47,31; 104,56) мс), RMSSD (118,79 (84,85; 195,87) мс проти 117,13 (63,59; 127,94) мс), а також частотні показники: LF, HF, LF/HF та Amo%. Дані оброблялися з розділенням на денний (08:00–22:00) і нічний (22:00–08:00) періоди. Статистична обробка включала критерій Шапіро-Вілка для перевірки нормальності (ненормальний розподіл, p < 0,05) і U-тест Манна-Вітні для порівняння груп (p < 0,05). Результати показали значне зниження LF (1453,59 (266,57; 3427,03) мс² проти 748,24 (589,76; 2381,27) мс², p < 0,05) і HF (1291,27 (565,96; 5034,61) мс² проти 1452,58 (895,42; 2944,44) мс², p < 0,05) у групі похилого віку, що свідчить про зменшення загальної варіабельності та парасимпатичної активності з віком. Водночас Amo% суттєво зростає (38,57 (35,90; 41,84)% проти 68,46 (66,42; 70,59)%, p < 0,001), вказуючи на посилення автономної регуляції, ймовірно, через постменопаузальний дефіцит естрогенів, який впливає на баланс АНС. LF/HF залишався стабільним (0,70 (0,51; 0,90) проти 0,70 (0,60; 0,80), p > 0,05) демонструючи збереження симпато-парасимпатичного балансу для денного періоду, а для нічного періоду також не виявлено значних відмінностей після видалення викидів (0,49 (0,21; 0,57) проти 0,57 (0,23; 0,80), p > 0,05). Нічні зміни показали зростання HF (6363,06 (3908,87; 11896,74) мс² проти 887,14 (425,23; 5580,90) мс²) і зниження LF/HF (0,49 (0,21; 0,57) проти 0,57 (0,23; 0,80), p < 0,05), однак менші значення HF у старших жінок підкреслюють зниження парасимпатичних резервів. Висновки вказують на суттєвий вплив віку та гормональних змін на ВСР, а також на потенційну роль Amo% як маркера серцево-судинного ризику, що потребує подальших досліджень для розробки профілактичних стратегій у жінок старших вікових груп.Документ Модуляція порушень сну та показників варіабельності серцевого ритму у жінок середнього віку в умовах воєнних дій в Україні(Гельветика, 2025) Стеценко Сергій Миколайович; Stetsenko Serhii Mykolaiovych; Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna PetrivnaУ статті розглянуто вплив порушень сну на варіабельність серцевого ритму (ВСР) у жінок середнього віку в умовах воєнних дій в Україні. Стресові події, пов’язані з війною, підвищують рівень тривоги, що призводить до дисрегуляції вегетативної нервової системи та змін архітектури сну. Основні симптоми порушень сну включають труднощі із засинанням, часті пробудження, фрагментований сон. Порушення балансу ВСР відображають напруження адаптаційних механізмів організму та є чутливими маркерами негативних змін. Проведено аналіз частотно-часових показників ВСР та визначено особливості прояву порушень сну, спричиненими стресовими подіями. Встановлено, що значна частина (68,5%) жінок середнього віку має порушення сну, а саме: скорочення тривалості сну (63% сплять ≤6 годин, 33,7% – <5 годин); часті нічні пробудження (76,1% мають епізоди нічних пробуджень, з них 43,5% – ≥3 разів на тиждень); збільшена латентність сну (у 47,8% час засинання перевищує 30 хв, у 25% – більше 60 хв); денна дисфункція (71,7% мають помірну денну сонливість, 19,6% – високу) та виражене відчуття втоми вранці (57,6% оцінили ефективність свого сну нижче 85%), що свідчить про недостатню ефективність та відновлюваність сну. Не зважаючи на наявні проблеми зі сном, більшість жінок-учасниць (77 осіб; 83,7%) не вживають снодійні препарати. Частоту прийому медикаментів для сну у 2-3 рази на тиждень відзначили лише 9 опитаних (9,8%). У переважної більшості обстежених жінок (91,3%) активність протягом дня супроводжується підвищеною сонли-вість різного ступеня вираженості. Виражені проблеми зі сном можуть мати системний вплив на організм вказує на потребу додаткової діагностики та втручання. Жінки з порушеннями сну демонструють виражену активацію симпатичної нервової системи та пригнічення парасимпатичної регуляції (зниження відносно норми SDNN та RMSSD, зростання AMo та індексу LF/HF). Результати свідчать про зниження адаптаційних можливостей організму через активацію симпатичної нервової системи, що посилюється в умовах підвищеного стресу. Отримані дані можуть бути корисними для розробки профілактичних та терапевтичних програм.Документ Особливості варіабельності серцевого ритму на фоні порушення сну та стресових факторів: теоретичний аспект(Гельветика, 2024) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Стеценко Сергій Миколайович; Stetsenko Serhii MykolaiovychСтаття розкриває теоретичні аспекти взаємозв’язку варіабельності серцевого ритму (ВСР), стресу та порушень сну, їхнього впливу на фізичне та психічне здоров’я людини. Окремий акцент робиться на ролі варіабельності серцевого ритму як індикатора нормальності регуляторних механізмів нервової системи (зокрема, балансу симпатичної та парасимпатич-ної складових частин автономної нервової системи), що відображається у змінах серцевого ритму. Досліджується, яким чином зміни в цих показниках можуть вказувати на ризик розвитку різних захворювань і порушення функцій. Виокремлюються можливості використання варіабельності серцевого ритму як неінвазивного методу для прогнозування ризику серцево-судин-них захворювань та інших патологій, зокрема і психоемоційного генезу. Підкреслено, що підвищена варіабельність серцевого ритму вказує на злагоджене функціонування різних систем організму та досить добрий загальний стан здоров’я, тому може бути асоційованою зі здатністю людини ефективно впоратися зі стресом і збереженням психофізіологічного балансу. Зав-дяки проведеному аналізу фізіологічних аспектів варіабельності серцевого ритму у статті поглиблено розуміння механізмів, за допомогою яких організм реагує на стресові впливи. Зокрема, аналізується взаємодія між активністю нервової системи та ритмічними змінами в серцевому ритмі. Окрема увага приділяється питанням впливу стресових чинників на якість сну, що сприяє розвитку його різноманітних порушень, та їх відображенню в характері варіабельності серцевого ритму. Загалом, у статті розкрито патогенетичні зв’язки варіабельності серцевого ритму, стресу та сну, що мають велике значення для розуміння механізмів забезпечення здоров’я та нормального функціонування організму загалом. Розкриття гли-бинних аспектів даних механізмів має сприяти пошуку та розробленню ефективних стратегій впливу на цей зв’язок для поліп-шення фізичного (шляхом нормалізації діяльності нервової системи через варіабельність серцевого ритму) та психічного здо-ров’я (шляхом оптимізації якості сну та підвищення стресостійкості), оптимізації адаптаційних властивостей людського організму.Документ Показники якості сну у працівників Національної поліції(2023) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Кофан Ірина Миколаївна; Kofan Iryna MykolaivnaУ статті визначено якість сну працівників поліції, що безпосередньо впливає на якість виконання ними своїх функціональних обов’язків, на стан психічного та фізичного здоров’я. У дослідженні взяли участь 60 осіб віком від 34 до 39 років, із них 25 жінок та 35 чоловіків з різним стажем служби в поліції (від 13 до 18 років). Методами дослідження виступали: шкала сонливості Епворта для оцінки ступеня сонливості людини; Пітсбурзький опитувальник на визначення індексу якості сну (PSQI), який використовується для оцінки проблем зі сном; методи математичної статистики. Встановлено незадовільну якість сну у працівників такої сфери, пов’язану з характером праці. Середній ступінь денної сонливості спостерігався у 68% чоловіків і 80% жінок, а денна сонливість понад норму притаманна 31% чоловіків та 20% жінок. 48% жінок та 31% чоловіків не задоволені якістю свого сну. «Наявність проблем зі сном» відзначали 56% жінок проти 27% чоловіків. Аналіз скарг обстежуваних показав статистично значуще переважання у чоловіків частоти виникнення скарг на хропіння (23% проти 4% жінок). Причину проблем зі сном і чоловіки, і жінки вбачають у «фізичній перевтомі» без статистично значущих ґендерних відмінностей. Серед можливих побутових чинників, що відіграють роль у розвитку порушень сну, у чоловіків і жінок на першому місці превалювали такі: вживання чаю у 42% чоловіків проти 48% у жінок; вживання кави у 40% чоловіків проти 32% у жінок; куріння сигарет у 40% чоловіків проти 16% у жінок. Результати нашого дослідження за компонентом латентності сну свідчать про те, що у більшості жінок і чоловіків спостерігалася затримка настання сну в інтервалі від 0 до 15 хвилин, що може свідчити про нестачу сну. Порівняльна оцінка тривалості сну свідчить про те, що тільки 36% чоловіків і 48% жінок мають достатній (більше 8 годин за добу) сон. Проведені дослідження дозволили виявити незначне порушення якості та кількості сну, яке впливає на працездатність і якість життя працівників Національної поліції.Документ Сучасні дослідження вікових особливостей варіабельності серцевого ритму: теоретичні аспекти(Гельветика, 2024) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Дуванов Дмитро Сергійович; Duvanov Dmytro SerhiiovychУ статті представлено результати аналізу сучасних наукових досліджень, присвячених вивченню модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) під час онтогенетичного розвитку людини. Дослідження розглядає важливість показ-ників варіабельності серцевого ритму як майже єдиного інструменту оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи, а також можливість використання цих даних у різних галузях наукового та практичного досвіду. Натепер вимірювання показників варіабельності серцевого ритму стає все більш доступним і застосовується в різних галузях. Важливо відзначити, що стандартизація методів вимірювання й аналізу даних варіабельності серцевого ритму ще не досягла завершення, норми чи референтні значення для показників варіабельності серцевого ритму в дорослого здорового населення залишаються неостаточними. Отже, перед дослідниками вікових особливостей варіабельності серцевого ритму стоїть низка завдань, як-от визначення референтних значень для всіх індексів варіабельності серцевого ритму різних вікових груп, з урахуванням статевих відмінностей. Важливо враховувати, що такі чинники, як генетика, етнічні та культурні осо-бливості, соціальні умови та спосіб життя, можуть впливати на варіабельності серцевого ритму.Результати досліджень свідчать про те, що параметри варіабельності серцевого ритму у здорових осіб, починаючи із пренатального періоду розвитку людини, загалом зростають, досягають піку приблизно у 12–14 років. Найвищий рівень варі-абельності серцевого ритму зазвичай спостерігається у віці від 20 до 25 років. Проте вже між другим і третім десятиліт-тями життя фіксується зниження варіабельності серцевого ритму. Приблизно до 50 років показники варіабельності серце-вого ритму людини можуть залишатися стабільними або зменшуватися повільно і досягати мінімальних значень упродовж 7-го десятиліття. Підкреслено необхідність індивідуалізованого підходу до оцінки серцевого ритму в різних вікових групах. Проте деякі дослідження надають основу для припущення, що зниження варіабельності серцевого ритму з віком не є немину-чим процесом, що потребує подальших наукових досліджень.Подальші дослідження проблематики змін у характеристиках варіабельності серцевого ритму, пов’язаних із віком та іншими чинниками, мають велике значення в кардіології, особливо в неврології, що сприяє розвитку знань у медицині та фізі-ології людини.