Перегляд за Автор "Калашник Марія Павлівна"
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Засоби втілення образів споглядання у фортепіанних творах сучасних китайських композиторів(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Калашник Марія Павлівна ; Kalashnyk Mariia PavlivnaУ вітчизняному музикознавстві спостерігається підвищення інтересу до китайської музичної культури, зокрема фортепіанної музики. Остання досліджується в різноманітних аспектах: історико‐стильовому, жанровому, художньо‐образному, педагогічному, виконавському. Вивчення образів споглядання в різних видах мистецтва відбувається в контексті різноманітної проблематики, проте у відомих нам роботах ця проблема не мала проєкції на фортепіанну творчість китайських композиторів. Це зумовлює актуальність і новизну заявленої теми. Метою статті є дослідження засобів втілення споглядальних образів у фортепіанних творах сучасних китайських композиторів. У статті застосовано комплексний метод дослідження, в якому поєднані історичний, історико‐культурний, теоретичний, стильовий, жанровий, семантичний, функціональний методи. У висновках підкреслюється теза щодо особливостей китайського стилю фортепіанної музики, якому притаманна складна взаємодія традиційного художнього мислення і впливів західної фортепіанної культури. Ідея споглядання закладена в китайській культурі з давніх часів. Через творення мистецтва і його споглядання (рецепцію) людина здатна долучитися до світової гармонії. У фортепіанних творах образи споглядання втілюються за допомогою засобів, які були вироблені в тому числі і в європейській композиторській практиці. Складна взаємодія традиційного і іншокультурного вимагає від виконавців особливої чуйності у ставленні до нотного тексту, який приховує смислові підтексти. Програмні назви в такому випадку є першопоштовхом для виконавської інтерпретації.Документ М. Ф. Сумцов – першопроходець викладання українською мовою в Харківському імператорському університеті(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Хіріна Ганна Олександрівна; Khirina Hanna Oleksandrivna; Калашник Марія Павлівна; Kalashnyk Mariia PavlivnaУ статті розглядається історія підготовки і перша спроба впровадження української мови в навчальний процес в Харківському Імператорському університеті, яку здійснив професор історико-філологічного факультету Харківського університету Микола Федорович Сумцов у 1907 р. Проаналізовано творчий доробок і ініціативну діяльність М. Ф. Сумцова, Д. І. Багалія, М. Г. Халанського, М. С. Грушевського, О. С. Грушевського на початку ХХ ст. в справу переводу університетської освіти на теренах сучасної України на українську мову. Досліджені і вперше введені у науковий обіг нові історичні джерела – публікації газети «Рада» за 1906-1908 рр. Вперше відтворена історія підготовки М. Ф. Сумцовим викладання українською мовою курсу української народної словесності і проведення перших двох лекцій, їх змісту і реакції аудиторії. Наведені приклади схвальних відгуків на цю визначну подію широких кіл української громадськості і різко негативну реакцію міністерства освіти. Визначено непересічне значення самої події переходу у викладанні в університеті на українську мову і величезний внесок М. Ф. Сумцова у цю справу, яка сприяла подальшому формуванню національної самосвідомості українського народу і не втратила свого значення до сьогодення.Документ Музичний тезаурус як організаційно-координаційна система(Гельветика, 2024) Калашник Марія Павлівна; Kalashnyk Mariia Pavlivna; Савченко Ганна Сергіївна; Savchenko Hanna SerhiivnaУ статті обґрунтовується значення музичного тезауруса як складної організаційно-координаційної системи обробки інформації, перетворення її на знання та продукування нових художньо-естетичних і наукових цінностей у композиторській, виконавській і науковій діяльності сучасного музиканта. Зазначається, що проблема музичного тезауруса є частиною неви-черпної по своїй суті теми музичного мислення. Обраний ракурс дослідження зумовив опору на корпус наукових праць з питань музичного мислення та музичного тезауруса. Методологічною основою статті обрано системно-аналітичний, функціональ-ний, теоретичний методи. Наукова новизна статті полягає: 1) у проблематизації значущості музичного тезауруса як організаційно-координаційної системи в сучасній композиторській і виконавській практиці, у науковій діяльності; 2) у запровадженні до наукового обігу понять «тезаурусне мислення», «музичне тезаурусне мислення» і «тезаурусний стиль мислення», що є подальшим розвитком ідей М. Калашник і О. Самойленко. Запропоновано дефініцію понять «музичне тезаурусне мислення» і «тезаурусний стиль мислення». У висновках підкреслено, що: 1) тезаурусне мислення та сформований тезаурусний стиль мислення у професійних музи-кантів є вимогою всіх часів. Однак особливо гостро проблема їх формування постає на сучасному етапі розвитку музичної культури та музичного мистецтва у зв’язку із граничним розширенням інформаційного простору буття людини внаслідок тех-нологічних та інформаційних інновацій, появою нових форм буття музичного мистецтва, зміною парадигми композиторської творчості; 2) системність, обсяг і гнучкість музичного тезауруса є чинниками повноти розшифрування складноорганізованих з погляду закладених у них смислів музичних творів.Документ Синтез мистецтв у фокусі музичного тезауруса виконавця(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Калашник Марія Павлівна ; Kalashnyk Mariia Pavlivna ; Зав’ялова Ольга Костянтинівна; Zavialova Olha Kostiantynivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr HryhorovychУ сучасній культурній ситуації граничного розширення інформаційного простору нагальним постає питання систематизації і зберігання знань, що здійснюється у тезаурусі, котрий містить системні уявлення про світ у цілому та його окремі складові, про певну галузь знань і види діяльності. Вивчення музичного тезауруса у різноманітті відгалужень, зокрема, тезауруса виконавця є актуальним і новаційним в контексті музикознавчих досліджень сьогодення. Особливої гостроти тема музичного тезауруса набуває у зв’язку з інтерпретацією синтетичних творів, що розгортає її також у площину музичної педагогіки. Отже, метою статті є обґрунтування ролі музичного тезауруса, зокрема професійно‐творчого тезауруса виконавця як особливого фокусу сприйняття і трансляції музичних творів синтетичного типу;систематизування каналів формування професійно‐творчого тезауруса виконавця. У статті застосовано аналітичний, історичний, семантичний,жанровий, комплексний методи дослідження. У висновках наголошується, що проблематизація тезауруса виконавця зумовлена потенційною складністю репертуарного фонду, в якому можуть міститись синтетичні твори (на основі синтезу жанрів, синтезу мистецтв та ін. видів синтезу), що вимагають більшого обсягу знань для вибудовування виконавської інтерпретації. Разом з тим це зумовлює важливість системи підготовки грамотних фахівців, які мусять мати знання, вміння і навички, необхідні для здійснення професійної діяльності. Отримані результати можуть бути корисними для практиків‐виконавців, педагогів, науковців. Перспективами дослідження є вивчення музичного тезауруса в аспекті вузької спеціалізації.Документ Тезаурус піаніста: трансформаційні тенденції в контексті постсучасності(2025) Калашник Марія Павлівна; Kalashnyk Mariia PavlivnaУ статті акцентовано, що специфіка метамодерної художньої практики, позначеної тенденціями емансипації образу виконавця, індивідуалізованістю виконавських концепцій та стильовою багатовимірністю піанізму, є чинником актуалізаці питання щодо особливостей тезаурусу піаніста як інтелектуальної, технічної та артистичної основи образу творчої особистості. Метою статті є окреслення сучасних вимірів тезаурусу піаніста-виконавця у контексті новаційних звукових реалій метамодерну. Зазначено, що трансформації сучасного тезаурусу піаніста-виконавця пов’язані з потребою формування алгоритмів виконавської самореалізації в умовах значущості тенденцій «відкритого твору», дифузії культурних просторів, індивідуалізації жанрово-стильових настанов, асоціативності й інтертекстуальності сучасних програмних номінацій творів. Обґрунтовано умасштаблення інтелектуального виміру тезаурусу піаніста-виконавця як засобу виконавського окреслення-ви- значення змістових вимірів твору, розкодування концептуальних підтекстів і смислів, кодів різних культурних традицій, а також самоідентифікації виконавця у цілісному часо-просторі культури. Акцентовано тенденцію актуалізації віртуозного складника тезаурусу сучасного виконавця, зумовлену новаційністю палітри засобів виразності, а також прогностичних інтенцій виконавського тезаурусу, які інтенсифіковані сучасною специфікою графічної фіксації композиторського тексту, потребою дивергентного пошуку багатовимірних смислів та особистісних алгоритмів їх звукового опредметнення. У зв’язку з тяжінням до переосмислення меж академічної традиції, зумовленого піднесенням перформативності та актуалізацією кітчу, наголошено на інтенсифікації виконавського пошуку новаційних шляхів реалізації органологічного потенціалу інструмента. Як від- дзеркалення перформативних тенденцій у сучасному музичному мистецтві позиціоновано розширення виконавського тезаурусу піаніста театральним компонентом, що слугує розширенню місії виконавця функціями, нетрадиційними для академічної виконавської традиції, та втіленню метамодерної візуалізації художньої рефлексії.Документ Фортепіанна творчість Людмили Юріної: жанрові, стильові та виконавські виміри(2025) Калашник Марія Павлівна; Kalashnyk Mariia Pavlivna; Жукова Ольга Миколаївна; Zhukova Olha MykolaivnaМета роботи – виявлення жанрових, стильових та виконавських особливостей фортепіанної творчості Л. Юріної. Методологія роботи має основою компаративні настанови і базується на засадах культурологічного, герменевтичного, виконавського, жанрового та стильового підходів. Наукова новизна роботи полягає у визначенні специфіки неопанованих у сучасному музикологічному дискурсі фортепіанних творів «Ритурнелі», «Glass-елегія», «Тіні та примари», «Янгол білого дня» Л. Юріної.У статті обґрунтовано спрямованість фортепіанної творчості Л. Юріної на апробацію нових змістових та виразо-вих горизонтів фортепіанного мистецтва та репрезентацію міжпохального виміру метамодерного мультикультуралізму. Показано, що в «Ритурнелях» і «Glass-елегії» це виявлено в контексті homage-традиції відповідно в апеляціях до музичного мислення бароко, романтичного циклу фортепіанних мініатюр, серійної техніки та мінімалістичної та імпресіоністичної модифікації елегії, а також в емансипації звуку як носія сенсу. Специфіка жанрових, стильових та виразових обріїв тво-рів у виконавському вимірі детермінує необхідність формування емоційно наповненого, екзистенційного простору виконав-ської рефлексії, створення змістового мисленнєвого зв’язку між дискретними побудовами та безперервного перцептуального зв’язку. Виявлено, що історико-культурний синтез у «жанрово нейтральному» творі «Тіні та примари» зумовлюється поєднанням алюзій барокової контрастності, маркерів сакральної та світської традицій, апеляціями до концепту романтичного кола, позиціонуванням твору як відкритого. Апробація у творі екстремальних засобів виразності на виконавському рівні передбачає активізацію виконавської пластики та опанування «розширених» технік. Мініатюра «Янгол білого дня» демонструє модуляцію фортепіанного мистецтва у сакральну концептуальну царину. Як знаки вищих духовних цінностей, алюзії дзвоновості у творі постають у контексті історико-стильового синтезу – поєднанні стильових настанов мінімалізму та імпресіонізму. Виконавські виміри твору засвідчують значущість інтровертної рефлексії, спрямованої на інтенсифікацію осмислення вічної актуальності духовності.Документ Фортепіанні цикли мініатюр у творчості українських композиторів XX–XXI ст.(Гельветика, 2025) Калашник Марія Павлівна; Kalashnyk Mariia PavlivnaМетою статті є окреслення концептуальних та жанрово-стильових векторів інтерпретації жанрової моделі фортепі-анного циклу мініатюр у творчості митців України XX–XXI ст. Досягнення мети передбачає методологічну опору на компа-ративні настанови, які поєднують принципи історичного та культурологічного підходів, жанрового та стильового аналізу. Наукова новизна статті полягає у виявленні та обґрунтуванні провідних напрямів концептуального, стильового та жанро-вого модифікування жанрової моделі фортепіанного циклу мініатюр в художньому просторі України XX–XXI ст. Висновки. У статті жанрова модель фортепіанного циклу мініатюр позиціонована як така, що сягає витоками французького класи-цизму, бароко та актуалізується у просторі романтизму та художніх вимірах XX ст., резонуючи із стильовим різноманіт-тям, жанровою дифузійністю та суб’єктивізацією постcучасного мистецького світобачення. У різноманітті інтерпретацій фортепіанного циклу мініатюр у творчості митців України XX–XXI ст. окреслено такі модуси концептуальної, жанрової та стильової репрезентації, як: насичення виразними національними акцентами, апеляція до художнього досвіду романтизму, апробація новаційних стильових спрямувань у контексті моножанрового «прелюдійного» циклу; створення поліжанрових про-грамних циклів, позначених тяжінням до наскрізних форм, стильовим плюралізмом, новаційністю музичної мови та виразового комплексу; формування стильово-меморіального варіанту жанру, маркованого значущістю концепту історичної та націо-нальної пам’яті, стильових та жанрових апеляцій до національного та світового художнього доробку, різноманіттям типів програмності; синтез світового художнього досвіду на ґрунті неофольклоризму; значущість тенденції інтертектуальності, виявленої в синтезі музичного мистецтва та живопису; активне функціонування «дитячого» різновиду, позначеного внутріш-ньою стильовою та жанровою багатовимірністю, значущістю програмності та інтертекстуальних інтенцій; експеримен-талізм у сфері концепції, стилю та жанру, суголосний орієнтації сучасного митця на формування власного творчого світу.