Статтю присвячено розгляду становлення й розвитку європейських «нових шкіл» як альтернативних навчально-виховних закладів, у яких апробовувались нововведення реформаторської педагогіки. Приділено увагу визначенню загальних характеристик щодо інноваційних особливостей шкіл «нового виховання».