Перегляд за Автор "Zhukova Olha Mykolaivna"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Фортепіанна творчість Людмили Юріної: жанрові, стильові та виконавські виміри
    (2025) Калашник Марія Павлівна; Kalashnyk Mariia Pavlivna; Жукова Ольга Миколаївна; Zhukova Olha Mykolaivna
    Мета роботи – виявлення жанрових, стильових та виконавських особливостей фортепіанної творчості Л. Юріної. Методологія роботи має основою компаративні настанови і базується на засадах культурологічного, герменевтичного, виконавського, жанрового та стильового підходів. Наукова новизна роботи полягає у визначенні специфіки неопанованих у сучасному музикологічному дискурсі фортепіанних творів «Ритурнелі», «Glass-елегія», «Тіні та примари», «Янгол білого дня» Л. Юріної.У статті обґрунтовано спрямованість фортепіанної творчості Л. Юріної на апробацію нових змістових та виразо-вих горизонтів фортепіанного мистецтва та репрезентацію міжпохального виміру метамодерного мультикультуралізму. Показано, що в «Ритурнелях» і «Glass-елегії» це виявлено в контексті homage-традиції відповідно в апеляціях до музичного мислення бароко, романтичного циклу фортепіанних мініатюр, серійної техніки та мінімалістичної та імпресіоністичної модифікації елегії, а також в емансипації звуку як носія сенсу. Специфіка жанрових, стильових та виразових обріїв тво-рів у виконавському вимірі детермінує необхідність формування емоційно наповненого, екзистенційного простору виконав-ської рефлексії, створення змістового мисленнєвого зв’язку між дискретними побудовами та безперервного перцептуального зв’язку. Виявлено, що історико-культурний синтез у «жанрово нейтральному» творі «Тіні та примари» зумовлюється поєднанням алюзій барокової контрастності, маркерів сакральної та світської традицій, апеляціями до концепту романтичного кола, позиціонуванням твору як відкритого. Апробація у творі екстремальних засобів виразності на виконавському рівні передбачає активізацію виконавської пластики та опанування «розширених» технік. Мініатюра «Янгол білого дня» демонструє модуляцію фортепіанного мистецтва у сакральну концептуальну царину. Як знаки вищих духовних цінностей, алюзії дзвоновості у творі постають у контексті історико-стильового синтезу – поєднанні стильових настанов мінімалізму та імпресіонізму. Виконавські виміри твору засвідчують значущість інтровертної рефлексії, спрямованої на інтенсифікацію осмислення вічної актуальності духовності.