Перегляд за Автор "Tan Chzhun"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Тан Чжун; Tan ChzhunУ дисертації представлено результати дослідження процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично- виконавській діяльності. У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «емоційна стійкість», «тривожність», «самовладання», «самоконтроль». Базуючись на здійсненому аналізі дефініцій, представлених у роботі, доведено, що одиниці авторів, які порушують дану проблему, розглядають емоційну стійкість при публічному виступі в студентів консерваторій, віком від 17-19 років. В педагогічній поняттєвій базі немає досліджень, присвячених даній проблемі у виконавській діяльності учнів дитячих музичних шкіл. З метою уникнення наукових розбіжностей щодо тлумачення ключового поняття, в роботі запропоновано його авторське визначення. Емоційна стійкість учнів дитячої музичної школи – це динамічна цілісна властивість, що передбачає здатність до ефективного вирішення емотивних ситуацій у музично-виконавській діяльності, зменшує негативний вплив сильного емоційного напруження, попереджає крайній стрес, сприяє виявленню готовності до дій у ситуації публічного виступу. Розроблено структуру емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи у єдності мотиваційно-вольового, інформаційно-діяльнісного та емоційно-персонального компонентів. Доведено, що процес формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності забезпечують групи принципів, що відповідають структурним компонентам досліджуваного феномену: мотиваційно-вольовий компонент (природовідповідності, культуровідповідності); інформаційно-діяльнісний компонент (науковості, проблемності, самостійності, цілісного сприйняття музичного твору, діалогізації, креативності); емоційно-персональний компонент (психологічної комфортності, гуманізації, довіри суб’єкту навчання). Принцип природовідповідності передбачає, що процес формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності має базуватися на науковому осмисленні природних і соціальних процесів, відповідно до загальних законів природи і людини. Принцип культуровідповідності полягає в тому, що освіта повинна відкривати учневі світову культуру через осягнення її цінностей. У системі музичної підготовки учнів ДМШ це знаходить свій прояв у поєднанні навчання з продуктивною працею, що відображатиме відношення до виробництва, соціуму, людей, самого себе. Важливою умовою принципу науковості є формування пізнавальних інтересів в учнів, стимулювання їх прагнення оволодівати необхідними музично-теоретичними знаннями, систематичне залучення до різних форм пошуку та стимулювання інтересу до музично-виконавської діяльності. Принцип проблемності відображає наслідки логічних і пізнавальних протиріч як основи навчальної проблеми та рушійної сили процесу навчання, визначає шляхи навчальної взаємодії, проблемні ситуації, формулювання та розв’язання проблем. Основними дидактичними прийомами реалізації принципу проблемності є створення проблемних ситуацій, постановка та розв’язування навчальних задач. Принцип самостійності ґрунтується на вмінні учнів-музикантів організовувати власну розумову діяльність, поведінку, яка передбачає її ефективну організацію. Принцип цілісного сприйняття музичного твору є провідним у процесі забезпечення герменевтичного підходу в роботі з музичними творами: ознайомлювального, інтерпретаційного та кінцевого. Основне завдання даного принципу - допомогти учням «схоплювати» сутність будь-якого музичного твору, знаходити в музичному тексті основні структурні принципи і сприймати закладений у ньому зміст як високоорганізоване ціле, що сприяє ефективному здійсненню учнем музично-виконавської діяльності. Діалогізація процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності передбачає наступні різновидності діалогічного типу взаємодії: «виконавець - автор», «студент (виконавець) - викладач (виконавець)», «виконавець-слухач». Означені види спілкування забезпечують смислову роботу учнів над музичним твором, що веде до ефективного засвоєння музично-виконавських знань, умінь та навичок, сприяє емоційній стійкості в музично-виконавській діяльності. Головне завдання принципу креативності у процесі формування емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів ДМШ полягає у створенні оптимальних умов для реалізації їхнього творчого потенціалу. Відповідно до цього, педагогічний процес спрямовується на розкриття потенційних можливостей особистості кожного учня-музиканта. Принцип психологічної комфортності передбачає створення комфортної психологічної атмосфери та зниження стресогенних факторів у процесі музичного навчання. Принцип гуманізації полягає в спрямуванні музично-виконавської підготовки учнів на їх розвиток і самовдосконалення в даному напрямку, визнання власної цінності, створення умов для формування емоційної стійкості у зазначеному виді діяльності, соціалізації та самореалізації. Обираючи принцип довіри суб’єкту навчання ми враховували, щоб останній спирався на принципи «гуманної педагогіки», яка полягає в організації навчально-виховного процесу на основі підходу, орієнтованого на особистість учня з проголошенням його активним, свідомим, рівноправним учасником навчально-виховного процесу, та такого, що сприяє розвитку особистості учня з урахуванням його індивідуальних здібностей. Визначено педагогічні умови, які покликані сприяти ефективному процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності: впровадження у навчально-виховний процес музичної школи інтенсивної концертної практики; використання герменевтичного підходу в роботі з музичними творами; застосування корекційно-розвивальних програм у роботі з учнями. Перша педагогічна умова спрямована на пошук шляхів розвитку сценічної стійкості, розкутості, емоційності, витримки та самовладання, гармонійного виховання музиканта-виконавця шкільного віку в процесі підготовки до виступів та під час концертної практики. Обираючи другу педагогічну умову враховувалось, що використання герменевтичного підходу в процесі роботи учнів над музичним твором скорочує час, відведений на засвоєння тексту, його розуміння стає глибоким і всебічним, незалежно від складності; учні впевнені у своїх вміннях, самостійності, активно оволодівають змістом музичних творів і набувають особистісного значення під час творчого пошуку, духовно розвиваються, здатні пояснювати свою позицію в інтерпретації музичного тексту. Це сприяє їхньому саморозвитку, формуванню виконавських навичок, що є важливо умовою формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності. Комплексні корекційно-розвивальні програми представлені колективними та індивідуальними формами роботи, спрямованими на підвищення рівня емоційної стійкості під час музично-виконавської діяльності в учнів дитячих музичних шкіл шляхом розвитку емпатії, зниження рівня тривожності, розвитку адекватної самооцінки, рівня домагань, оптимізації мотиваційного комплексу. У процесі реалізації означених педагогічних умов було використано: методи та техніки психолого-педагогічного впливу (техніки оволодіння оптимальним концертним станом (аутогенне занурення, самонавіювання); методи художньої творчості (асоціацій, емпатії, вербалізації); нетрадиційні методи («підмайстра», діалогічні); методи на розвиток адекватної самооцінки (самоаналіз якостей, як музиканта-виконавця; самоаналіз виступів, причин успіху та неуспіху у виконавській діяльності); методи на розвиток позитивної мотивації (вибору цілей, знаходження причин невдалих виступів, побудова кроків зростання). Форми: групові корекційно-розвивальні заняття, індивідуальні корекційно-розвивальні заняття, вправи, рольові ігри, казкотерапія, завдання на підвищення емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності, тренінги підвищення самооцінки, концертна діяльність, конкурси, фестивалі, виступи на публічних майстер-класах. Засоби: програма групових корекційно-розвивальних занять, програма індивідуальних корекційно-розвивальних занять. Розроблено схематичну модель процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності, яка включає: постановку мети дослідження та його завдання (цільовий блок); компоненти емоційної стійкості (мотиваційно-вольовий, інформаційно- діяльнісний, емоційно-персональний) та відповідні їм принципи (змістовний блок); методи та техніки психолого-педагогічного впливу, форми, засоби, спрямовані на підвищення емоційної стійкості учнів, розвиток їхнього уміння на високому рівні здійснювати музично-виконавську діяльність (організаційно-методичний блок); педагогічні умови, на яких базується експериментальна методика формування досліджуваного утворення в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи; очікуваний результат дослідження. Експериментальне дослідження формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності здійснювалося в умовах констатуючого та формуючого експериментів. Для проведення констатуючого експерименту методом теоретичного моделювання розроблено критеріальний апарат, який складався з наступних критеріїв та показників: мотиваційний критерій з показниками: потреба у виконавській діяльності та наявність сценічного досвіду; розуміння смислу концертного виступу; наявність ідеалу виконавця-інструменталіста; операційний критерій, що виражався через показники: наявність музично-виконавських умінь та навичок; наявність культурологічних та музично-теоретичних знань; здатність до відтворення музичного образу в сценічних умовах; регулятивно- особистісний критерій з показниками: самооцінка в музично-виконавській діяльності; здатність до рефлексії власної музично-виконавської діяльності; вміння здійснювати корекцію власного психолого-емоційного стану в сценічних умовах. Визначено рівні сформованості емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи (високий, достатній, середній, низький). Запровадження формуючого експерименту, кількісна та якісна обробка його результатів дали можливість підтвердити ефективність запропонованої експериментальної методики формування досліджуваного утворення в учнів дитячої музичної школи. Таким чином, вперше в українській педагогічній науці здійснено цілісне дослідження формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності, а саме: досліджено стан розробленості означеної проблеми; розроблено структуру досліджуваного утворення у єдності мотиваційно-вольового, інформаційно-діяльнісного та емоційно-персонального компонентів; обґрунтовано методику формування досліджуваного цілісного феномену у складі принципів, педагогічних умов, методів, технік психолого-педагогічного впливу, форм та засобів. Здійснена експериментальна перевірка ефективності запропонованої методики формування означеного процесу.