Перегляд за Автор "Stepanova Olesia Yuriivna"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Піанізм лондонської і віденської фортепіанних шкіл: компаративний аналіз
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2018) Степанова Олеся Юріївна; Stepanova Olesia Yuriivna
    Робота присвячена осмисленню категорії піанізму, її основних функціональних елементів (прийом; техніка; стиль; майстерність; артистизм; школа; мистецтво), розробці наукового тлумачення як універсальної метасистеми. Проаналізовано дослідницьку літературу, присвячену визначенню піанізму, що дозволила класифікувати і систематизувати типові наукові тлумачення поняття. Досліджено історію розвитку піанізму, задля обґрунтування його історичної та практичної цінності в музичній науці. Аргументується, що в умовах розвитку сучасного музикознавства виникає потреба у системному підході до тлумачення поняття піанізму. На основі компаративного аналізу диференційовано специфіку лондонського та віденського піанізму в аспекті прояву дії закону історичної синхронізації. У результаті узагальнення наукових праць щодо осмислення процесу виникнення фортепіано, на основі дії методу порівняльного аналізу вивчено історико-художнє значення фортепіанного спадку М. Клементі як основоположника лондонської піаністичної школи і Й. Н. Гуммеля – завершувача історії віденської фортепіанної школи у процесі формування та узагальнення функцій класицистичного піанізму останньої третини ХVIII – першої чверті ХІХ століть. Спираючись на діалектику необхідності та свободи в музичному мистецтві, установлене співвідношення цих категорій у художньому бутті фортепіанних творів минулого та сучасності, де під свободою розуміється така міра «виконавських вольностей», яку може, згідно з еталонами та ідеалами історико-художньої епохи, дозволити собі інтерпретатор, а під необхідністю – той ступінь заданості, який закладений композитором. На основі детального аналізу концертно-виконавської, теоретико- педагогічної та композиторської діяльності М. Клементі та Й. Н. Гуммеля виявлено творчий універсалізм особистостей, що відіграли провідну роль у формуванні категорії піанізму як метасистеми, та настанови яких і дотепер актуальні у вітчизняній виконавській практиці (концертній та навчальній).