Перегляд за Автор "Shcherbakova Olha Kostiantynivna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    «Слов’янські танці» Антоніна Дворжака в інструментальних аранжуваннях
    (Гельветика, 2025) Щербакова Ольга Костянтинівна; Shcherbakova Olha Kostiantynivna
    У статті досліджуються тенденції щодо оновлення композиторського оригінального тексту шляхом його аранжувань для різних інструментальних складів. Матеріалом роботи вибрано цикл «Слов’янських танців» Антоніна Дворжака, який був напи-саний композитором для клавірного дуету та в сучасній концертній практиці використовується в нових тембральних варіантах. Прослідковуються чинники, котрі сприяли популяризації цього циклу, пов’язані з допомогою Й.Брамса опублікувати його у виданні Фріца Зімрока. Окрім відомих варіантів самого автора циклу для оркестру, надана інформація про аранжування танців для скрипки і фортепіано Ф.Крейслером, Ріхардом Бартом, Фрідріхом Херманом та українським композитором Вадимом Журавицьким; для оркестру з народними українськими інструментами – С.Г.Омельченко; для фортепіанного тріо – Гастоном Борча; для струнного оркестру – Дорісом Прейсіл; для флейти зі струнними інструментами – Майком Магатагама; для ансамблю кларнетів – Нестором Янссенсом; для саксофонів, фортепіано і віолончелі – Катериною Павліковою. Зроблено висновок, що художньо-виразні особливості музики «Слов’янських танців» Антоніна Дворжака завдяки неповторності мелодійних зворотів і поетичності, які беруть імпульс від фольклорних джерел, значно підіймають змістовність танцювального жанру над розважальною музикою. Під впливом різно-манітних за ритмікою та музичними інтонаціями «Угорських танців» зрілого романтика Йоганнеса Брамса Дворжаку вдалося створити експресивно-ліричні мініатюри, ефектні засоби виразності у яких (контрастність між масивністю фактурного звучання та тонкою лірикою), багатство барв і краса мелодій відзначені винахідливістю автора, що сприяло появі різноманітних аранжу-вань «Слов’янських танців» (як окремих танців, так і всього опусу) від камерного дуету до оркестру.
  • Документ
    Фортепіанні дуети Вольганга Амадея Моцарта: погляд з XXI століття
    (2026) Щербакова Ольга Костянтинівна; Shcherbakova Olha Kostiantynivna
    У статті аналізується оновлення науково-творчої інформації щодо значення фортепіанних дуетів Вольфганга Амадея Моцарта як комунікативної складової сучасного музичного контексту з акцентом на розвиток жанрової сфери фортепіанного ансамблю та на активність процесів пізнання творчості геніального композитора. У дослідженні висвітлена роль фортепіанних дуетів В. Моцарта в культурно-суспільній діяльності сучасників – представників різних професій (музикантів, видавців, організаторів культурних заходів, медиків, психологів) на основі поєднання інформації про функціювання цих творів у виконавській, видавничій, науковій та інших сферах діяльності. Підкреслено, що серед інших жанрів, Моцарт значне місце відводив жанру фортепіанного ансамблю, в якому він охопив різні інструментальні склади: ансамбль піаністів за одним та двома інструментами; дует та терцет піаністів з оркестром. Визначено, що, враховуючи постійний інтерес виконавців до інтерпретації фортепіанно-дуетних творів композитора, видавництва нотної літератури продовжують випускати нові збірки. Значення фортепіанно-дуетних Моцарта в оцінці професійної майстерності піаністів – ансамблістів підтверджується введенням цих творів як обов’язкових в програмні вимоги відомих міжнародних конкурсів фортепіанних дуетів. У результаті аналізу з’ясовано, що спостерігається тенденція, яка пов’язана з аранжуваннями клавірно-дуетних сонат Моцарта на різноманітні кількісні (з 4 рук на 2 руки) та якісні (з фортепіано на 2 гітари, 4 кларнети та клавірного дуету з квінтетом духових) типи виконання. Дослідження клавірних дуетів В. А. Моцарта дозволяє виявити їх вплив на культурні та соціально- значущі процеси сьогодення. Зазначено, що саме двоклавірна соната D-dur K. 448 композитора має значну популярність завдяки медичним експериментам під назвою «Ефект Моцарта».