Перегляд за Автор "Minhalov Pavlo Viacheslavovych"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Цикли фортепіанних мініатюр в українській музиці початку ХХ століття у контексті тенденцій європейського модернізму
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Мінгальов Павло В’ячеславович; Minhalov Pavlo Viacheslavovych
    У дисертації проведено дослідження формування циклу фортепіанних мініатюр як найважливішого жанру української музики початку ХХ століття. Процес становлення цього жанру розглядається в ракурсі філософських, естетичних та стильових концепцій 1900 - 1920-х років, що зумовило його винятковість за умов того часу, а також сильний вплив на фортепіанне мистецтво усього ХХ століття аж до сьогодення. Актуальність теми дисертації ґрунтується на комплексному дослідженні змістовних, жанрово-стильових та інноваційних особливостей циклу фортепіанних мініатюр початку ХХ століття в українській музиці зазначеного періоду. Цикл фортепіанних мініатюр у цей час постає однією з основних форм у творчості багатьох видатних українських композиторів початку ХХ століття. Існуючі стильові координати цієї форми опрацьовували С. Людкевич та С. Борткевич. Поряд з тим, В. Барвінський Н. Нижанківський та Л. Ревуцький йшли далі, збагачуючи свою музичну мову сучасними їм засобами композиції. Творчий шлях низки інших митців був взірцем пошуку найновіших принципів і прийомів збагачення музичного висловлювання. Тенденції, закладені цими композиторами у циклах фортепіанних мініатюр, багато в чому передували аналогічним знахідкам у світовому фортепіанному мистецтві або впроваджувались водночас із зарубіжними сучасниками. Фортепіанна творчість цих композиторів - В. Ребікова, Ф. Якименка, М. Рославця - стала підґрунтям дисертаційного дослідження. Отже, актуальність пропонованого дослідження зумовлена викликами сучасної виконавчої практики та музичної науки, зокрема: 1) Значимістю циклу фортепіанних мініатюр в еволюційних процесах музичного мистецтва минулого та сьогодення. 2) Художньо-стильовою вагомістю цієї форми у створенні нових засобів фортепіанної виразності початку ХХ століття. 3) Необхідністю подальшого вивчення фортепіанної мініатюри як найважливішого жанру у творчості українських композиторів 1900-1920-х років. 4) Потребою в чіткому обґрунтуванні витоків, стилів і концепцій сучасної музики XXI століття у процесі її історичного поступу. Об'єкт дослідження - цикли фортепіанних мініатюр у творчості українських композиторів початку XX ст. Предмет дослідження - жанрові та стильові особливості циклів фортепіанних мініатюр в українській музиці у ракурсі розвитку європейського мистецтва початку ХХ століття. Мета дослідження - розкрити специфіку циклічних форм української фортепіанної музики початку ХХ століття, виявити та обґрунтувати особливості модерністичних проявів у фортепіанній мініатюрі вітчизняних авторів цього періоду в контексті європейських тенденцій розвитку жанру. Відповідно до мети сформульовано основні завдання дослідження. Перше завдання - висвітлити стан розробки української фортепіанної музики як важливої складової європейської музичної культури у мистецтвознавчих дослідженнях та виявити важливі риси її розвитку наприкінці XIX - на початку ХХ століття. Для вирішення поставленого завдання було: проаналізовано базу джерел та відзначено досягнення фортепіанної європейської та української музики початку ХХ століття; розглянуто стильові пошуки цього періоду, загальне та особливе у творчості композиторів, які прагнули модернізації музичної мови та виходу за межі традиційної гармонії та форми; акцентовано увагу на особливостях творчості окремих композиторів цього періоду, проаналізовано шляхи їх подальшого втілення. Друге завдання - проаналізувати становлення фортепіанного циклу мініатюр як одної з найважливіших форм початку ХХ століття, а також розкрити причини його високої затребуваності серед вітчизняних композиторів. Для вирішення цього завдання було необхідно: позначити особливості вивчення циклів фортепіанних мініатюр як найважливішої форми музичного мистецтва зламу століть; розглянути його витоки та джерела популярності, а також розвиток в Україні до початку ХХ століття; дослідити певні унікальні риси жанру, завдяки яким він став одним із головних підґрунть українського та європейського модернізму. Третє завдання полягало в розробці періодизації розвитку циклів фортепіанних мініатюр на теренах українського музичного простору на прикладі творчості композиторів, які відзначились найсуттєвішим та різновекторним внеском у модернізацію музичної мови. Відповідно до цього, проаналізовано стильову різноманітність творчості українських композиторів початку ХХ століття; виявлено шлях усталення важливих тенденцій в українській музиці на зламі століть. У дисертації констатовано, що одними з перших творів, в яких впроваджено та закріплено найцінніші знахідки європейської музичної практики, були фортепіанні мініатюри В. Ребікова, Ф. Якименка та М. Рославця. Четверте завдання - проаналізувати найважливіші в контексті тематики даної роботи твори зазначених митців, а також виділити фундаментальні стильові тенденції, на яких засновуються концепції цих мініатюр. Конкретизувати часові та історичні рамки, які пов'язують твори В. Ребікова, Ф. Якименка та М. Рославця з музикою їх європейських та американських колег (Ч. Айвз та Г. Коуелл). Встановлено важливі напрямки у музичному мистецтві, відображені у циклах фортепіанних мініатюр українських композиторів; визначено їх специфічні риси, позначено взаємозв’язок європейської та української музики у контексті модернізації музичної мови та відображення цих трансформацій у жанрі фортепіанної мініатюри. Виявлено специфіку процесів стильових змін під впливом соціальних та політичних умов, які прямо чи опосередковано впливали на процеси пошуку новітніх виразних засобів тощо. П’яте завдання - це спроба позначити взаємозв’язок стильових пошуків композиторів початку ХХ століття з новітніми тенденціями у літературі, живописі, театрі та архітектурі, окреслити взаємини між пріоритетними напрямами культури України та її музичним простором, у тому числі й фортепіанного мистецтва, а також охарактеризувати передумови виходу фортепіанної творчості за межі традиційних засобів виразності кінця ХІХ - початку ХХ століття, розглянути результат цього процесу, як один із чинників відродження вітчизняного музичного мистецтва. Отже, наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві: - розглянуто нові музикознавчо-теоретичні підходи до вивчення циклів фортепіанних мініатюр в українському музичному доробку початку ХХ століття; - вперше у науковий обіг введено знання про великий корпус творів циклів фортепіанних мініатюр, у яких найяскравіше виявилися тенденції модернізації музичної мови; - крізь призму мініатюри проаналізовано змістовні та жанрово-стильові особливості, характерні фортепіанній музиці зазначеного періоду; - виявлено нові тенденції щодо синтезу мистецтв та взаємозв’язку / взаємовпливах новітніх стильових зрушень в українському та європейському музичному просторі; Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання основних положень, матеріалів і висновків дисертації при написанні наукових праць на відповідну тематику; вони представляють інтерес для професійних музикантів (музикознавців, композиторів, виконавців), мистецтвознавців, культурологів та можуть збагатити концертний і педагогічний репертуар всіх рівнів музичного навчання. Матеріали дисертації також можуть бути використані в навчальних курсах вищої професійної музичної освіти («Історія фортепіанного виконавства», «Виконавська інтерпретація», «Аналіз музичних творів» та ін.). Запропонована методика вивчення музичних творів, як і загальні висновки можуть сприяти розробці та вдосконаленню методології музичної критики, а також стимулювати подальші дослідження проблем розвитку історичних та сучасних національних композиторських шкіл.