Перегляд за Автор "Makodrai Pavlo"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Житлова політика в Україні у 1920–1930-х роках: формування радянської моделі житлового забезпечення
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Макодрай Павло; Makodrai Pavlo
    У статті здійснено комплексний огляд формування та впровадження житлової політики в радянській Україні протягом 1920-1930-х рр. Обґрунтовано, що доступ до житлового простору в цей період перестав бути суто побутовим показником, перетворившись на стратегічний ресурс державного управління та інструмент соціальної інженерії. Розглянуто розвиток житлових відносин, від радикальної націоналізації часів воєнного комунізму до тактичного відступу в період НЕПу та остаточного підпорядкування житлової сфери потребам форсованої індустріалізації і радянської ідеології та формуванню «людини-гвинтика» системи. Висвітлено механізми соціальної стратифікації, де житло використовувалося як засіб маніпулятивного впливу, сегрегації населення на «своїх» і «чужих», а також як інструмент політичного терору через практику примусових виселень родин ворогів народу та класово ворожих елементів. Окрему увагу приділено архітектурно-планувальним дискусіям між урбаністами та дезурбаністами щодо концепції соціалістичного розселення. Проаналізовано утопічні проєкти соцміст, зокрема Нового Харкова та Великого Запоріжжя, які мали на меті радикальну перебудову повсякдення через усуспільнення побуту. Наголошено, що спроби впровадження будинків-комун і житлових комбінатів зіткнулися з жорсткими економічними реаліями та інфраструктурною непідготовленістю, що призвело до деградації побутових стандартів (відсутності кухонь, опалення пічками-буржуйками). Розглянуто специфіку сільського житлового будівництва, яке розвивалося за залишковим принципом фінансування, що призвело до консервації архаїчних форм забудови та поглиблення депресивного стану села. Визначено, що радянська постанова 1933 р. остаточно закріпила роль міст як обслуговуючих придатків до промислових гігантів. Резюмовано, що сформована у цей період модель житлової регламентації стала фундаментом радянської соціальної політики на наступні десятиліття, закріпивши тотальну залежність індивіда від держави у житловій сфері.