Перегляд за Автор "Liu Tsin"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    Вокальний цикл як репрезентант сучасної поетики камерно-вокальної музики
    (Гельветика, 2025) Лю Цін; Liu Tsin
    Стаття є прецедентом музикознавчого опанування сучасних національних інтерпретації вокального циклу у вимірах поетики камерно-вокальної музики. Мета статті – виявлення основних тенденцій концептуальної, тематично-образної та мовно-виразової інтерпретації жанрової моделі вокального циклу як покажчиків сучасної поетики камерно-вокальної музики. У статті обґрунтована кореляція жанрової моделі вокального циклу у творчості сучасних українських композиторів із пошуками нових вимірів художньої рефлексії, суголосними настановам культурної парадигми постсучасності, активізації крос-культурної комунікації, осмисленню культури як цілісності та спрямованих на збереження атрибутивних основ поетики камерно-вокальної музики й багаторівневе модифікування означеного жанру. Показано, що на мета-рівні поетики камерно-вокальної музики сучасні національні версії жанрової моделі вокального циклу позначені: збереженням ліричної основи; активним уведенням пейзажних, громадянських, патріотичних образів; збереженням значущості «східної» лінії жанру; апробацією іронічної, сатиричної тематики; полімовністю тощо. Виявлено, що на макро-рівні поетики вокальний цикл демонструє: значущість принципів медитативності та рефлексивності; проєкцію в обрії масової культури, на мезо-рівні – різноспрямованість новаційних, індивідуальних, багаторівневих стильових і жанрових пошуків, стильову еклектичність, збереження атрибутив-ної багаточастинної циклічності та апробацію редукованих форм у зв’язку з орієнтацією на жанрові покажчики образотворчого мистецтва – триптих і диптих. У статті констатується, що на мікрорівні поетики вокальний цикл характеризується розширенням інтонаційного та тембрового тезаурусу, зрівнянням статусів вокального та інструментального начал, апробацією комплексу засобів відтворення комічного начала, що зумовлює формування нової метамови музичного мистецтва та нових шляхи виконавської самореалізації.
  • Документ
    Жанрові та стильові виміри поетики «Оut of Gravitation» Ю. Гомельської
    (Гельветика, 2025) Лю Цін; Liu Tsin
    У статті розглядаються особливості поетики кантати «Out of Gravitation» Ю.Гомельської. Акцентовано, що твір від-дзеркалює характерні для сучасної камерно-вокальної музики тяжіння до апробації нових концептуальних, жанрово-стильових та виразових конструктів, а також притаманні творчості композиторки тяжіння до постмодерної інтерсеміотичності, ризомності та всеохопної свободи художнього мислення та мовлення. Виявлено семантичну багаторівневість партій інстру-ментальних і вокальної партій у творі. Показано, що пошукові інтенції, закладені в концепції твору, відбиваються в дифузії царин академічного та естрадного вокалу, в порушенні меж академічної традиції інструментального виконавства задіянням новацій-них засобів виразності. Анормативність і нон-системності сучасної картини світу алюзійно відбивається в «Out of Gravitation» Ю.Г омельської у відсутності тональних, гармонічних, ритмічних опор. Багатовимірності концептуального виміру твору слугу-ють алюзії з естетичними конструктами романтизму (риси балади, відтворення концепту романтичного кола) експресіонізму (вихід за межі академічного вокалу, значущість декламаційного начала, мовного звуковидобування, мовлення, насичення вокальної партії глісандо, інтонаційно нейтральними інтонемами, граничні нюанси динаміки тощо) та джазу (надання пріоритетність ритму в палітрі засобів виразності, значущість алюзій свінгу та синкопованих ритмонем). Виявлено значущість логіки кон-трасту-єдності як однієї з основ поетики твору. Наголошено, що структурну цілісність номерної побудови «Out of Gravitation» забезпечують арки між розділами, що утворюються завдяки провідному значенню інтонем флейти та фортепіано (зокрема імпровізаційних побудов, терцових «хитань» флейти тощо). Акцентовано, що відсутність наочно вираженої фіналізації, роз-чинення звучання, розмивання хронотопічних меж створює ефект відкритого твору, який резонує із парадигмальними рисами культури постсучасності та відтворює образ Людини на маргінесі буття, позначеного втратою духовних опор.