Перегляд за Автор "Li Khuasin"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Європейський вплив та стильові конотації у китайській фортепіанній музиці ХХ – початку ХХІ ст.
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Лі Хуасінь; Li Khuasin
    Дисертація присвячена комплексному висвітленню західних, зокрема європейських, впливів та похідних від цього процесів стильових конотацій у китайській фортепіанній музиці кінця XX – початку XXI ст. Творчість провідних композиторів Китаю розглядається у контексті естетичного ландшафту стильових змін, що відбувалися у Західній культурі та імпліцитно входили до азійської музичної культури через. У роботі розглянуто історію входження західної музичної культури до Китаю та проаналізовано соціальні та політичні аспекти. Висвітлено, що фортепіанна музика китайських композиторів відзначається актуальністю як об'єкт дослідження з ряду об'єктивних причин. Зазначене пояснюється значним обсягом музичних творів, які накопичилися протягом столітньої історії розвитку фортепіанної музики у Китаї, що обумовило проведення детального аналізу та виявити спільні стилістичні риси. Розглянуто фортепіанні композиції китайських композиторів, що дозволило вивчити особливості творчого підходу китайських композиторів до роботи з національним та міжнаціональним музичним матеріалом. Дослідження стилістичних напрямків у фортепіанній музиці трактовано з позицією потенційної популяризації китайської музичної культури як вагомої складової шляхів популяризації музичного спадку китайських композиторів і сприяє розвитку інтересу до цього виду мистецтва. Розглянуто генезу музичного комунікативного простору між сходом і заходом, яке стало підґрунтям для конотації музичних стилів, що виявилося результатом взаємодії декількох важливих чинників. Акцентовано, щодо місця та ролі місіонерській діяльності, як провідного вектору інтеграції західної культури в китайську музику. Виявлено, що процес впливу китайської культури на західний світ мав більш емоційно-виразний репрезентативний характер, що залежало від конкретних представників західної культури, які вносили елементи китайської музики у західну культуру, зокрема в європейську, розглядаючи її з позицій екзотичного феномену. Висвітлено, основні механізми взаємодії східної та західної культур, а саме впровадження основ вищої музичної освіти, орієнтованої на провідні європейські консерваторії, отримання освіти у європейських закладах освіти. Цей підхід дозволив впроваджувати європейські музичний інструментарій та сприяв створенню перших національних симфонічних оркестрів у містах Шанхай, Пекін та Харбін. Інтерес до європейської музики, полягав у вивченні історичного досвіду та сучасних підходів з їх подальшою імплементацією у фортепіанне мистецтво Китаю. Значущим аспектом є діяльність німецьких музикантів Вольфганга Френкеля і Юргена Шлосса, які працювали в Шанхайській консерваторії. їхній внесок у музичну освіту в Китаї став важливим фактором у знайомстві китайських студентів з атональними та серійними техніками та творами майстрів Нової віденської школи. Цей етап розглядається як ключовий у встановленні стильових основ китайської музичної культури. Він відзначився акцентом на балансу між збереженням традицій, вивченням старовинної музики та сучасної західної композиторської творчості з метою синтезування національних і східних музичних елементів з західними композиційними техніками. Ця спрямованість саме на стилістичний синтез обумовила потенційні процеси стильової взаємодії в китайській музичній культурі. Виявлено, що період від 1915 до 1970-х років відзначався важливою роллю романтизму як основи для стильової взаємодії в китайській фортепіанній музиці. У контексті еволюції стилістичного розвитку китайської фортепіанної музики були виділені основні тенденції у композиторській творчості, що включали адаптацію романтичного стилю та змістовність імпресіонізму. Висвітлено, що перша половина XX століття в музичній культурі Китаю являє собою період балансування на межі «свого» та «чужого». Зазначене обумовлено необхідністю встановлення контакту між принципово новими, незвичними для китайської культури ідеями Заходу та власними традиційними цінностями. Цей процес призвів до синтезу на більш глибинних рівнях, включаючи ідейно-змістовний і композиційний, при цьому в пріоритеті стояло створення китайського музичного стилю. У контексті розгляду романтизму в музиці були проаналізовані два підходи до сприйняття та відбиття реальності - конкретно-достовірний та аксіологічний, ціннісно-утворюючий. Отримані результати свідчать про те, що аксіологічний підхід був переважаючим у романтичному мистецтві. Охарактеризовано основні стилістичні напрямки та композиційні техніки у фортепіанній музиці другої половини ХХ-початку XXI ст., серед яких авангард, сонорність, серійність, серіальність, алеаторику та постмодерністські тенденції. Активізація китайського авангарду розпочалася з 1980-х років і була безпосереднім наслідком західних впливів, отриманих завдяки навчанню китайських музикантів за кордоном та освітнім ініціативам в самому Китаї. Визначено, що неофольклорні тенденції відзначаються у творах таких композиторів, як Чень І та Чжоу Лун, які використовують елементи національної музики архаїчного періоду та фольклорні мотиви.Творчість деяких композиторів, зокрема Чень Циган, відзначається поставангардними явищами у своїй творчості. Серійну та серіальну техніки виявлено у творчості Чень І, Пан Чжиміня та Чень Мінчжі, що також вказує на вплив авангардних течій. Сонорика - у творі Ло Чжунжуна, а алеаторика в музиці Гао Піна, Тан Дуна та Цао Гуанпіна. Деякі композитори, такі як Чу Ванхуа, намагаються зберегти національну своєрідність у своїх творах, поєднуючи елементи китайської музики архаїчного періоду з техніками імпресіонізму та мінімалізму, що є характерними для європейських музичних течій. Раціональність мислення в авангардній творчості китайських композиторів проявляється у багатьох аспектах, включаючи застосування нумерологічного методу та дотримання суворої симетрії у побудові музичних форм. Один з прикладів цього підходу можна побачити у творчості композитора Яо Хенлу. Визначено, що однією з основних характеристик сучасної китайської музики є поєднання різних стилів та технік в одному творі. Проаналізовано твори композитора Лян Лея та виявлено використання серійної, серіальної та сонорної технік в одному музичному творі, що обумовило багатогранну структуру та насичені звукові текстури. Композитори як Тан Дун, Лян Лей та Чень Сяоюн вивчають та розробляють нові тембральні можливості фортепіано та впроваджують їх у свої твори, що є генезисом нового стилю та сприяє розвитку сонористичного напрямку в китайській музиці, де важливий акцент робиться на звуковій структурі та виразності Алеаторні техніки, тобто випадкові або стохастичні елементи в музиці, використовуються менш інтенсивно та достатньо обмежено, переважно в окремих фрагментах музичних творів, які використовують авангардні техніки. Зазначене надає додаткової експериментальності та несподіваності деяким частинам композицій. Визначено особливе місце постмодернізм як потужної складової у творчості китайських композиторів, де він слугує як спосіб відкриття нових інтерпретаційних можливостей та експериментів. Філософська складова постмодернізму проявляється у творчості Чжао Сяошена через використання авторського методу тайцзи, що базується на давньокитайській філософсько- естетичній системі. Ці різноманітні стилістичні напрямки та композиційні техніки свідчать про багатогранність та еволюцію китайської фортепіанної музики у відповідь на глобальні музичні впливи. Проаналізовано фортепіанні твори китайських композиторів з позиції конотації стилів у контексті розвитку китайської фортепіанної музики та поєднання у ній різних музичних традицій. Серед проаналізованих творів, сонатина для фортепіано Ван Лісана (1957), яка розглядається з позицій твору, що визначив магістральний вектор розвитку китайської фортепіанної музики. В цьому творі відбувається злиття традицій фольклорного музикування та європейської академічної спадщини. Китайський національний колорит тут представлений через імітацію звучання народних інструментів та використання традиційних китайських ладів. Європейські впливи визначено у побудові циклу, формі окремих частин, поліфонізації фактури у розробці, що також є достатньо типовий для цього розділу у типовому форматі. Проаналізовано твір Ло Чжунжуна, «Три п'єси для фортепіано» (1986), де результатом поєднання західних музичних традицій з китайськими визначено застосування додекафонної техніки. Наголошено на використанні вчення Й. М. Хауера про «тропи», що також трактовано з позиції конотації європейських та китайських музичних підходів. Використання серійної техніки у фортепіанних творах китайських композиторів, таких як Чень Мінчжі, Яо Хенлу і Цао Гуанпін, визначено як результат злиття символічного значення природного простору та сучасних європейських композиційних технік. Розглянуто сонатну творчість Чу Ванхуа, Джан Чао і Тан Дуна з позицій постмодернізму та проаналізовано еклектичні риси у руйнуванні традиційних жанрово-смислових цінностей європейського циклу та відмову від традиційних діалектичних підходів. Найбільш складним різновидом синтезу національних традицій та європейської системи композиції став авторський метод творення тайцзи, розроблений композитором Чжао Сяошеном на основі однойменної давньокитайської філософсько-естетичної системи. Процес конотації різних музичних стилів у фортепіанній музиці Китаю виник завдяки ряду чинників. По-перше, історичні та культурні зміни, такі як період революційних змін та спроби асиміляції західних цінностей у початковому XX столітті, створили умови для знайомства з західною музикою та її впливу на місцеву творчість. Політичні фактори, зокрема Культурна революція, тимчасово обмежували доступ до західної музики, але пізніше лібералізація відкрила нові можливості для її вивчення та впливу. Китайські композитори виявили інноваційний підхід, спрямований на адаптацію західної музичної культури до китайського контексту. Вони поєднували свою національну ідентичність та музичні традиції з ідеями та техніками західної музики, створюючи унікальні стильові зразки, які відзначалися конотаційними процесами елементів обох культур. Поєднання традицій та інновацій виявилися основною особливістю їх творчого підходу. Зростаючий культурний обмін та зростаюча роль Китаю на світовій сцені також сприяли контамінації різних музичних стилів, що стали невід'ємною частиною соціо-історичного контексту.