Перегляд за Автор "Kyselova Oktiabryna Oleksandrivna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Документ
    Значення екотонів у ландшафтній структурі поверхні суходолу
    (2023) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych; Сонько Сергій Петрович; Sonko Serhii Petrovych; Шлапак Володимир Петрович; Shlapak Volodymyr Petrovych; Кисельова Октябрина Олександрівна; Kyselova Oktiabryna Oleksandrivna; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych
    У статті акцентовано увагу на тому, що екотон як конструктивно-географічне поняття набирає популярності серед географів не тільки України, але і світу. Тому метою цієї статті є обґрунтування значення екотону як основної форми ландшафтної організації поверхні суходолу. Встановлено, що безперервні зміни ландшафтного середовища, зумовлені в наш час як природними, так і антропогенними чинниками, неминуче викликають переміщення фізико-географічних меж. Крім того, більшість ландшафтних систем не є однорідними за своїми типологічними характеристиками, а переходи між ними досить розмиті. Це ще більше ускладнює проведення меж і наводить на думку про провідне значення в ландшафтній організації земної поверхні широких межових смуг – екотонів. У пропонованому визначенні екотону наголошено на його ролі як основної форми ландшафтної організації земної поверхні. Запропоновано шість типів екотонів у межах південно-західної частини Східно-Європейської рівнини: 1 – мішані ліси – широколисті ліси; 2 – широколисті ліси – лісостеп; 3 – мішані ліси – лісостеп; 4 – лісостеп – степ; 5 – степ – сухий степ; 6 – сухий степ – напівпустеля. Оскільки явище перехідності є просторово й часово континуальним, то більшу частину суходолу (особливо в помірному поясі) займають екотони, або «екотонні» ландшафти. Протиставленням їм є «граничні» ландшафти, локалізовані в реґіонах з екстремальними природними умовами. Співвідношення «екотонних» і «граничних» ландшафтів на земній поверхні проілюстроване за допомогою ландшафтно-екотонного тетраедра. Формування екотонів у антропогенних ландшафтах (у різному ступені трансформованих людиною) відбувається з часу виникнення відтворювального господарства, а наші дослідження взаємопроникнення природного і людського початків у формуванні, зокрема агроландшафтів, вказують на те, що за рівнем географічності це майже неосяжна сфера наукових досліджень. Отже, дослідження екотонів може стати змістом особливої гілки ландшафтознавства – екотоністики, що мала б зосередитися саме на вивченні природних меж у різних типах ландшафтів.
  • Документ
    Обґрунтування поняттєво-термінологічної системи геохоричної реґіоналізації земного простору
    (Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства, 2023) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych; Кисельова Октябрина Олександрівна; Kyselova Oktiabryna Oleksandrivna
    Вважаємо, що свого загальногеографічного, геохоричного відповідника має кожна територіальна структура й на суперландшафтному рівні. Зокрема, для фізико-географічної області таким є мікрогеохоріон, для фізико-географічного краю - мезогеохоріон. Для вищих таксономічних структур фізико-географічного районування, що об’єднуються в зональний і азональний ряди, ми пропонуємо хоричні відповідники, що складаються з родового й видового понять, а саме - «зональний макрогеохоріон» (аналогічний фізико-географічній підзоні), «азональний макрогеохоріон» (відповідає фізико-географічній країні), «зональний мегагеохоріон» (виступає аналогом фізико-географічній зоні), «азональний мегагеохоріон» (є відповідником субконтинентові), «зональний гігагеохоріон» (відповідає фізико-географічному поясу) та «азональний гігагеохоріон» (аналогічний континентові або океанічній западині). Нарешті, хоричним відповідником ландшафтної оболонки Землі (з якою він просторово збігається) ми вважаємо Пангеохоріон (згаданий хоронім ми пропонуємо зазначати з великої літери як поняття, що виражає унікальний, принципово неповторний об’єкт).