Перегляд за Автор "Kravets Larysa Viktorivna"
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Поетика містичного в творчості Федора Потушняка(Гельветика, 2024) Кравець Лариса Вікторівна; Kravets Larysa ViktorivnaУ статті охарактеризовано феномен містичного та проаналізовано його вияв у поезії українського поета Ф. Потушняка. Мета статті полягала у визначенні специфіки вираження містичного у поетичних творах українського письменника. Акцентовано, що параметри вираження містичного в художніх творах за час тривалої історії не були сталими й залежали від соціокультурних чинників – епохи, стилю, напряму, а також особистості митця. У літературі нової доби найбільш сприятливими для вираження містичного виявилися романтизм і модернізм (зокрема, символізм), а згодом постмодернізм, які відкрили інші можливості для реалізації творчого потенціалу автора, ніж було доти, та спрямували на розширення інструментарію. Сучасні філософські концепції демонструють неодностайність у визначенні цього феномена, але водночас пропонують і розширене його розуміння. В українській науці накопичено значний досвід з вивчення містичного в художній літературі. З’ясовано, що поезія Ф. Потушняка виразно модерна, пройнята західноєвропейськими філософськими ідеями, позначена впливом символізму, імажинізму, сюрреалізму, неоромантизму. У ній часто ірреальне витісняє реальне, а містика поєднується з філософією. Містичне є однією із характерних ознак поетичної творчості Ф. Потушняка. У вираженні містичного переважають образи природи. Вираження містичного в поезії автора часто переплітається із вираженням піднесеного. За допомогою містичних образів автор передає широку гаму думок і переживань ліричного героя, глибину сприймання і відчуття реального світу. Через містичне митець також демонструє нерозривний зв’язок людини й природи та можливість розширення меж сприйняття світу, налаштовує на сприйняття ідеї про нескінченність. Для вираження містичного автор вживає численні символи, метафори, алюзії, порушений порядок слів, специфічне інтонування, ритм, творить асоціативно ускладнені образи, згущує образність. Загалом поезія Ф. Потушняка демонструє розширення виражальних можливостей мови, вона людиноцентрична і життєлюбна.Документ Семантична деривація в українському публічному дискурсі(2023) Кравець Лариса Вікторівна; Kravets Larysa ViktorivnaСтаття присвячена проблемі семантичної деривації, яка є одним із еволюційних чинників мови. Головною сферою появи нових слів, реалізації їх змістового й експресивного потенціалу, функційного призначення на сучасному етапі розвитку мови є публічний дискурс. Медійний, політичний та економічний дискурси розглядаємо як різновиди публічного. Для дослідження неосемантизмів застосовано комплекс загальнонаукових і лінгвістичних методів. Основними з них були поняттєво-лінгваль-ний, лексико-тематичного моделювання, структурно-типологійний, лексико-семантичний аналіз та описовий. Доведено, що семантична деривація – це складний багаторівневий процес творення нових значень, супроводжуваний змінами в семантичній структурі слова, вона виникає внаслідок дії внутрішньомовних і позамовних чинників та впливає на всю лексико-семантичну систему мови, робить її відкритою до змін, динамічною. Семантичні інновації розглядаємо як багатовимірні феномени, які постають у результаті концептуалізації світу в усіх сферах людської діяльності. Семантичні інновації є маркерами доби. Частина з них існує короткий час, а потім переходить до пасивного словника або зовсім зникає. Неосемантизми можуть бути контекстуально залежними й існувати тільки в межах конкретного тексту та контекстуально незалежними, широковжива-ними. Контекстуально залежні значення виявляють авторське бачення описуваного та акцентують певні його властивості. Основними результатами дослідження є стратифікація та детальний семантико-стилістичний аналіз зафіксованих семан-тичних інновацій, пояснення механізмів їх появи, особливостей вживання й функціонування в українському публічному дискурсі. Практичне значення дослідження полягає в тому, що зібраний фактичний матеріал може бути використаний для укладання словників неолексем, для детального вивчення способів утворення, каналів поширення та особливостей функціонування семан-тичних інновацій, а також для уточнення критеріїв семантико-стилістичного аналізу цієї лексики.Документ Текст у дослідницьких парадигмах: теорія і практика(СумДПУ імені А. C. Макаренка, 2022) Семеног Олена Миколаївна; Semenoh Olena Mykolaivna; Кравець Лариса Вікторівна ; Kravets Larysa Viktorivna; Статівка Валентина Іванівна; Stativka Valentyna Ivanivna; Вовк Мирослава Петрівна; Vovk Myroslava Petrivna; Кумеда Олена Павлівна; Kumeda Olena Pavlivna; Грона Наталія Вікторівна; Hrona Natalia Viktorivna; Герман Вікторія Василівна; Herman Viktoriia Vasylivna; Рудь Ольга Миколаївна; Rud Olga Mykolayivna; Широков Володимир Анатолійович; Shyrokov Volodymyr Anatoliyovych; Надутенко Максим Вікторович; Nadutenko Maksim Viktorovych; Надутенко Маргарита Володимирівна; Nadutenko Marharyta VolodymyrivnaУ колективній монографії віддзеркалено дослідницьку тему кафедри української мови і літератури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка «Текст у сучасних дослідницьких парадигмах». Тема наукової роботи передбачає вивчення специфіки текстових категорій у дослідницьких парадигмах сучасної філології та освітній парадигмі на основі міждисциплінарного підходу. Текст є вагомим змістовим компонентом, закладеним у теоретико-практичні курси, які читають викладачі кафедри. До співавторів книги долучилися українські дослідники, з якими кафедру пов’язує плідна і результативна наукова та викладацька взаємодія. Пропоновані розвідки укладені як статті монографічного видання за тематичними розділами. У першому розділі розкрито актуальність і перспективність дослідження проблеми тексту в антропоцентричній та освітній парадигмах. З’ясовано основні ознаки тексту, специфіку зв’язності тексту як передумову для цілісності тексту і результат інтелектуальної і творчої роботи автора і читача. Виокремлено та схарактеризовано основні принципи зв’язності. Доведено, що зв’язність забезпечує розуміння тексту читачем. Сприяють цьому змістова, комунікативна та стилістична єдність, а також спільність фонових знань адресанта і адресата. Другий розділ присвячено розгляду тексту в об’єктиві мовознавчих та літературознавчих досліджень. Вивчення мови Пантелеймона Куліша залишається актуальним завданням вітчизняного мовознавства. Слушно зауважує мовознавець Павло Гриценко, зіставлення тексту рукопису та його видань різного часу переконує в тому, що для вивчення, наприклад, фонетичних рис, як і пізнання ідіолекту письменника загалом, вибір тексту з-поміж можливих варіантів (рукописних і друкованих) є визначальним; тож важливою умовою одержання об’єктивних висновків у галузі ідіолектології є опертя дослідників на автентичні тексти як надійні джерела «реальної авторської мовотворчості». Дослідження ідіолекту Пантелеймона Куліша включає як текстологічний складник, так і цілеспрямоване спостереження над східнополіським оточенням письменника. І. Франко надавав провідного значення соборній мові. Дослідження допустових конструкцій, які функціонують у наукових і науково-популярних текстах І. Франка з різних галузей (історичні, культурологічні, літературознавчі, фольклористичні, етнографічні, театрознавчі, мистецтвознавчі праці тощо, написані українською мовою), засвідчує їх високу синтаксичну організацію й дає підстави стверджувати, що вони репрезентують сформований і викристалізуваний у кінці ХІХ ст. науковий стиль української літературної мови. Вивчення мови художньої літератури, зокрема поезії, є одним із важливих напрямків розвитку української лінгвістики. Метою дослідження є структурно-морфологічний, семантичний та функціональний аналізи складних слів, виявлених у поетичних текстах Ліни Костенко. Джерельною базою дослідження послужили збірки поетичних творів Ліни Костенко «Вибране» та «Триста поезій». Здійснено аналіз сутності феномену фольклоризму літератури з позиції структурно-семіотичної концепції культури, що дозволяє цілісно охарактеризувати це явище з урахуванням ідей, поглядів теоретиків означеної концепції культури в українському і зарубіжному дискурсі. Саме через словесний вид мистецтва, який втілює етико-естетичні особливості світовідчуття, характеру нації, зберігається стійкість механізму колективної пам’яті народу, його етнічного коду, культурної ідентичності. У третьому розділі розглянуто текст у контексті освітньої парадигми. Розкрито особливості вербалізації концепту освіта в українському і польському освітньому дискурсах, проаналізовано мовні та педагогічні словники, законодавчо-нормативні документі, визначено лексеми на позначення учасників освітнього процесу та нові поняття в освітньому дискурсі. Окреслено наукові засади роботи над текстом у курсі методики навчання української мови в закладах загальної середньої освіти. Поняття мовлення та мовленнєвої діяльності визначено як базові у методиці роботи над текстом та текстотворенням у шкільному курсі української мови. Закцентовано увагу на засвоєнні школярами мовленнєвих понять та способів дії як підґрунтя в роботі над текстотворенням. Запропоновано модель роботи над текстом на поняттєвій основі, яка передбачає єдність змістово-композиційного, типологічного та мовно-стильового аналізу тексту. Проаналізовано концептуальні засади комунікативного (тексто–твірного у його складі) підходу у лінгводидактичній підготовці майбутніх учителів до формування у здобувачів початкової освіти текстотвірних умінь. Обґрунтовано можливості кейсів або ситуаційних вправ, що допомагає глибше зрозуміти тему, розвинути уявлення; виявити закономірності, взаємозв’язки, активізувати мислення та дискусію, отримати додаткову інформацію, поглибити знання, розвинути й застосувати аналітичне та стратегічне мислення. У четвертому розділі представлено проєкт «Віртуальні лабораторії у професійній комунікації лінгвістів». Зроблено висновок, що у мережецентричному світі природна людська мова визначається і технологічним чинником. Технологічний статус мови значною мірою визначатиме характер розвитку цифрової мережецентричної цивілізації у найближчий період, а разом із цим – і ієрархію мов, яка демонструватиме спроможність тієї чи іншої національної мови до успішної конкуренції серед усього кола світових мов. Означено потребу створення сучасної системи національних лінгвістичних ресурсів та національної лінгвістичної інфраструктури як складову інформаційної безпеки держави. Практична цінність полягає в реалізації міждисциплінарного підходу до аналізу тексту у процесі викладання освітніх компонентів, у розробленні науково-методичного забезпечення формування у студентів філологічних та нефілологічних спеціальностей культури роботи із публіцистичним, медійним, науковим, художнім текстом на заняттях із культуромовних, медіа- та лінгводидактичних дисциплін. Сподіваємося, що книга стане в нагоді викладачам-мовознавцям, учителям-словесникам, аспірантам, студентам у відкритті багатьох феноменів тексту.Документ Українська мова в епоху цифрової комунікації: тенденції, зміни, перспективи(2025) Кравець Лариса Вікторівна; Kravets Larysa ViktorivnaУ статті представлено теоретико-аналітичне дослідження впливу цифровізації на структуру та функціонування української мови в сучасних комунікативних практиках. Увага зосереджена на визначенні спільних та розбіжних характеристик «друкарської» і «цифрової» епох як соціокультурних парадигм комунікації. Потверджено, що епоха друку сприяла централізації та стандартизації мовних практик, натомість цифрова епоха стимулює децентралізацію, відкритість та підвищену варіативність комунікативної поведінки. Дослідження окреслює вплив комп’ютерно-опосередкованої комунікації на лінгвістичні процеси в українській мові. Проаналізовано структурні, семантичні та стилістичні особливості використання мови в онлайн-середовищі, що дало змогу виявити домінантні тенденції розвитку. Найбільш динамічні трансформації зафіксовано на лексичному рівні, де простежено активні запозичення, формування семантичних та морфологічних неологізмів. Також схарактеризовано зміни в синтаксичній організації висловлювань, зумовлені насамперед комунікативним попитом на лінгвістичну економію та прискорений обмін інформацією. Нестандартні практики пунктуації, часте використання графічних маркерів та творче маніпулювання письмовими нормами інтерпретовано як вияв експресивності, емоційності, а також демократизації в цифровому дискурсі. Аналіз підкреслює мультимодальну природу електронних текстів, які інтегрують вербальні, візуальні та гіпертекстуальні компоненти в єдину комунікативну структуру. У дослідженні визначено та схарактеризовано ознаки, що сигналізують про формування цифрової мовної норми. Ця норма не витісняє кодифікований літературний стандарт; радше вона співіснує з ним у динамічному взаємозв’язку. Цифрова норма відображає швидкість, відкритість, емоційну насиченість та поліфонічний характер комунікації цифрової епохи. У висновках наголошено, що цифровізацію не слід розглядати як загрозу українській мові. Навпаки, вона розширює функційні сфери україн- ської мови, підвищує мовну обізнаність соціуму та демонструє високу адаптивність мови до технологічних і комунікативних трансформацій із збереженням національно-культурної самобутності.