Перегляд за Автор "Hrytsenko Pavlo"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Управління узгодженістю регіональних та секторальних складових розвитку економічних систем
    (Видавничий дім «Гельветика», 2025) Мельник Леонід; Карінцева Олександра; Калініченко Людмила; Гриценко Павло; Melnyk Leonid; Karintseva Oleksandra; Kalinichenko Liudmyla; Hrytsenko Pavlo
    У статті узгодженість, як властивість компонентів системи (підсистем) досягати взаємної відповідності параметрів своїх дій у просторі та часі, розглядається як ключова подія у фазовому переході до сестейнової економіки (sustainable economy) та трансформації технологічної основи виробничої системи. На місце субтрактивних технологічних процесів мають прийти їх адитивні аналоги. Принципова різниця зазначених технологічних основ витікає з різного ставлення до використання природних факторів. Субтрактивні підходи побудовані на надлишковому залученні у виробничі процеси природних факторів (матеріальних ресурсів і компонентів довкілля). У статті виділено три ключові групи параметрів, за якими відбувається узгодження дії підсистем для їх об’єднання в системну сутність: просторові параметри, параметри часу, функціональні параметри. Так до параметрів простору відносяться кількість підсистем; кількість зв’язків; інтенсивність дії підсистем; характер внутрішніх зв’язків; характер зовнішніх зв’язків. До параметрів часу відносяться: послідовність дій; тривалість дій; темп процесів; швидкість подій; рівень синхронності процесів; час перемикання. До функціональних параметрів відносяться: відповідність матеріально-енергетичних субстанцій функціонування підсистем; відповідність інформаційної основи взаємодії субстанцій; взаємна відповідність драйверів (інтересів) дії підсистем. Організаційна узгодженість передбачає гармонізацію бізнес-моделей, технологічних змін та економічних процесів, що дозволяє створювати стійкі та адаптивні економічні системи. В умовах четвертої промислової революції Industry 4.0 економічні структури зазнають трансформацій, які вимагають синхронізації інноваційних стратегій, нормативно-правових умов та секторальних змін для забезпечення сталого розвитку. У статті зазначено, що цифрова трансформація сприяє підвищенню стійкості економічних систем через розвиток циркулярної економіки, застосування сталих виробничих практик і створення нових форматів співпраці між бізнесом, державою та суспільством.