Перегляд за Автор "Halela Khrystyna Vasylivna"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Український вокально-естрадний репертуар в «інтерʼєрі» постмодерну
    (Гельветика, 2024) Галела Христина Василівна; Halela Khrystyna Vasylivna; Щур Людмила Богданівна; Shchur Liudmyla Bohdanivna
    У статті проаналізовано «образи» українського вокально-естрадного репертуару, яким засвідчено основні мистецькі амбіції постмодерного ґатунку у фазах «першої» (90 рр. ХХ ст.) та «другої» (20 рр. ХХІ ст. постмодерності. Спеціальний акцент зроблено на інтенціях вокально-естрадного репертуару в ситуації воєнного часу як продовження його буття в «інтерʼєрі» постмодерну, коли є певні пріоритетні установки, що сформувалися на межі ХХ–ХХІ століть й донині продовжують існувати вже в нових координатах сучасного світовідчуття. Передовсім – це щире прагнення у доведенні власної національної культурної ідентичності; і поряд з тим – доволі успішна асиміляція з найсучаснішими естрадними стилями світового ґатунку. У звʼязку з цим проводиться диференційована оцінка перших паростків постмодерну в українському естрадно-вокальному репертуарі зразка «мʼякого» та «жорсткого / героїчного» кітчу, що стосуються її зразків 60–90 років ХХ століття (наприклад: «Брати Гадюкіни і їхня сестричка Віка») і мали своє продовження до 20-х років ХХІ століття (наприклад, клоунада «Дзідзьо» та «український рок»). Зроблено висновок, що фактично «образи» української вокально-естрадного репертуару «першої» постмодерності буквально переродилися із моделі «кітчу» як «шаржу» у достеменно врозумливого сенсу пісенний репертуар, що сповнений щиросердним ліризмом та потужною патріотичною модальністю (наприклад, проєкт Артема Пивоварова «Твої вірші, мої ноти»). Осібним чином поставлено питання особливостей постмодерного вокально-естрадного репертуару у його симбіозі із джазовою та «рок»-стилістикою – в моделі вокально-інструментальних імпровізацій, що потребує від виконавців неабиякої вправності співочої техніки. Остаточний результат проведеного дослідження формулюється як висока міра стильової інтегрованості постмодерного українського вокально-естрадного репертуару, що беззаперечно входить до числа світового рівня естрадної культури.