Перегляд за Автор "Abramov Volodymyr Volodymyrovych"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Проективне малювання як простір репрезентації емоційного досвіду особистості
    (Видавничий дім «Гельветика», 2026) Іваненко Богдана Борисівна; Абрамов Володимир Володимирович; Ivanenko Bohdana Borysivna; Abramov Volodymyr Volodymyrovych
    У статті здійснено теоретичний огляд проективного малювання як різновиду арт-терапевтичних практик і простору репрезентації емоційного досвіду особистості. Узагальнено підходи, що пояснюють, яким чином образотворча активність запускає механізми спонтанної символізації, емоційного вивільнення та саморегуляції. Проективне малювання розглядається як засіб об’єктивації психологічного досвіду через механізми символізації, емоційного вивільнення, саморегуляції, когнітивної переоцінки та нейропсихологічної активації мереж внутрішньої образності. Показано, що в американській школі арт-терапії (М. Наумбург) ключовою умовою терапевтичної дії є спонтанність: створення образів виступає “динамічним діалогом” між свідомим і несвідомим та виявляє конфлікти, які складно вербалізувати. У європейській традиції (Е. Крамер) акцент перенесено на лікувальну цінність процесу: “вплив на матеріал” і створення форми з хаосу відновлюють відчуття контролю та забезпечують “емоційне скидання” почуттів у символічний простір. Окреслено внесок психодинамічного підходу у розуміння символізації: проекція як захисний процес (З. та А. Фрейд) розглядається як винесення внутрішніх імпульсів у зовнішній образ; у К. Юнга підкреслено роль образів несвідомого та інтеграційний потенціал творчого акту; у Д. Віннікотта малювання віднесено до перехідних феноменів і “перехідного простору”, де можливе безпечне експериментування з переживаннями; у В. Біона символізація пов’язується з α-функцією, що перетворює “сирі” афекти на символи, придатні для осмислення. Додатково згадано культурно-історичний ракурс Л. Виготського та уявлення С. Лангер про мистецтво як символічну форму афекту. Подано нейропсихологічні дані, які демонструють, що під час малювання активується мережа внутрішньої образності (default mode network), знижується тривожна реактивність і посилюється роль префронтальної кори в когнітивному контролі. Показано зв’язок малювання з інтероцепцією та з сенсомоторною інтеграцією, що підтримує “заземлення” у станах тривоги, перевантаження й ПТСР. У межах теорії подвійного кодування А. Паівіо обґрунтовано, що малювання активує невербальну систему обробки, завдяки чому переживання можуть бути виражені точніше, ніж у слові. Окремо представлено когнітивно-поведінковий погляд: проективний малюнок розглядається як інструмент об’єктивації автоматичних думок, візуалізації дезадаптив- них схем, розвитку когнітивної гнучкості та переоцінки (J. Gross), а також як ресурс у реконструкції травматичного досвіду. У підсумку підкреслюється універсальність проективного малювання для роботи з емоціями, травмою, стресом і труднощами символізації завдяки поєднанню психодинамічних, когнітивних і нейропсихологічних механізмів.