Кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/8463

Переглянути

Перегляд Кваліфікаційні випускні роботи здобувачів вищої освіти за Автор "Antonets Olena Anatoliivna"

Зараз показуємо 1 - 6 з 6
  • Документ
    Виконавська робота над варіаційними циклами для фортепіано українських композиторів
    (2021) Крамаренко Віта Павлівна; Kramarenko Vita Pavlivna; Антонець Олена Анатоліївна; Antonets Olena Anatoliivna
    Магістерська робота присвячена розгляду варіаційних циклів для фортепіано українських композиторів в історичному та виконавському аспектах. Об’єктом дослідження стає феномен жанру варіацій у музичному мистецтві. Предметом – особливості історичного розвитку та становлення жанру варіацій для фортепіано та їх характеристика у творчості українських композиторів. Метою роботи стало дослідження історичних передумов становлення жанру варіації та аналіз особливості виконавської роботи над варіаційними циклами для фортепіано українських композиторів. У першому Розділі розглянуто історичні передумови виникнення та становлення жанру варіацій в професійній музичній літературі. Охарактеризовано стан проблематики і вивченості жанру варіацій. Другий Розділ присвячено узагальненню відомостей про варіаційні цикли для фортепіано у творчості українських композиторів та вивченню специфічних рис виконавської роботи над джазовими варіаційними циклами Н. Лагодюк. У Розділі проаналізовано специфіку виконання варіаційних циклів, надана характеристика технічних труднощів. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (75) та додатків (3). Загальний обсяг роботи становить 78 сторінок, з них основного тексту 67 сторінок. За результатами роботи виявлено особливості виконання варіаційних циклів українських композиторів та узагальнено інформацію про жанр варіацій у фортепіанній музиці.
  • Документ
    Жіночі постаті у європейському фортепіанному мистецтві
    (2020) Порошина Катерина Олександрівна; Poroshyna Kateryna Oleksandrivna; Антонець Олена Анатоліївна; Antonets Olena Anatoliivna
    Актуальність теми. Дипломна робота присвячена діяльності жінок у музичному мистецтві. Висвітлено призначення жінки в історії європейської філософської думки. Розглянуто життєвий та творчий шлях відомих постатей жінок професіоналів у музичному мистецтві. З’ясовано вплив виконавської та композиторської творчості видатних жінок-митців. Мета дослідження – з'ясувати світосприйняття жінки-музиканта, як митця у європейському фортепіанному мистецтві.
  • Документ
    Особливості українських фортепіанних циклів для дітей межі ХХ-ХХІ століть (на прикладі творчості композиторів Сумщини)
    (2021) Литвиненко Яна Володимирівна; Lytvynenko Yana Volodymyrivna; Антонець Олена Анатоліївна; Antonets Olena Anatoliivna
    Магістерська робота присвячена дослідженню жанру фортепіанного циклу межі ХХ-ХХІ століть. Об’єктом розгляду є фортепіанна музика для дітей. Предмет дослідження – фортепіанні цикли для дітей композиторів Сумщини. Метою роботи стає виявлення особливостей виконання сучасних дитячих фортепіанних циклів композиторів Сумщини. У першому розділі представлено аналіз процесів створення дитячої музики крізь шлях становлення фортепіано як універсального інструменту, узагальнено історичні відомості щодо появи та розвитку музики для дітей українських композиторів, досліджено музику дитячих циклів Р. Глієра, С. Борткевича та О. Яковчука. У другому розділі з’ясовано особливості виконання сучасних фортепіанних циклів для дітей Г. Ілларіонової, Л. Карпенко та Р. Лісової. За результатами роботи зроблено висновки про новизну даного дослідження, значну педагогічну вартість циклів, що представляють яскраву палітру стилів, жанрів, форми, образів та характерів, є зручними в охопленні при виконанні на концертній сцені. Матеріали даної роботи можуть бути використані для подальшого музикознавчого дослідження особливостей виконання дитячих фортепіанних циклів. Робота стане доповненням, як науковотеоретичне джерело в курсах з історії зарубіжної та української музики, фортепіанного мистецтва та методики викладання фортепіано, а також під час творчої та виконавської діяльності. Введення циклів та застосування в навчальних програмах учбових закладів різних рівнів може поглибити виховний і пізнавальний процес музично-естетичного виховання дітей та молоді. Магістерська робота викладена на 62 сторінках, вона містить 2 розділи, 6 одиниць додатків, 34 джерел в переліку посилань.
  • Документ
    Теодор Лешетицький та українська фортепіанна школа
    (2020) Логвинова Катерина Ігорівна; Lohvynova Kateryna Іhorivna; Антонець Олена Анатоліївна; Antonets Olena Anatoliivna
    Дипломна робота присвячена відомому педагогу, концертному піаністу Т. Лешетицькому. Проаналізовані методи його фортепіанної школи. Висвітлена спадкоємність принципів у педагогічній діяльності його послідовників – українських піаністів-викладачів. Мета дослідження – узагальнити педагогічні принципи Т. Лешетицького та виявити його вплив на розвиток української фортепіанної школи.
  • Документ
    Фортепіанна та камерно-вокальна творчість Всеволода Задерацького: історико-виконавський аспект
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Якимова Світлана Вадимівна; Yakymova Svitlana Vadymivna; Антонець Олена Анатоліївна; Antonets Olena Anatoliivna
    Актуальність дослідження. Всеволод Петрович Задерацький (1891- 1953). Блискучий піаніст, самобутній композитор, талановитий поет і письменник, диригент оркестру, режисер, який пройшов школу К.С.Станіславського, неповторний лектор і педагог – такий далеко не повний перелік аспектів діяльності В.П.Задерацького. Парадоксальним чином, навіть не публікуючи своїх творів і рідко з'являючись на великій концертній сцені, він справляв величезне враження на своє оточення в Ярославлі, Рязані, Магадані, Львові. За відгуками сучасників, Задерацький був не тільки чудовим піаністом, але і універсально освіченим музикантом. Наприклад, у роки роботи в Ярославському музичному училищі він одночасно викладав безліч навчальних дисциплін: історію музики, гармонію, аналіз форм, інструментовку, спеціальне фортепіано, фортепіанний ансамбль, вів диригентський клас, оперний клас, курси підвищення кваліфікації педагогівпіаністів, до того ж був диригентом симфонічного оркестру. Власне його композиторська творчість була відома досить вузькому колу людей, але його широкий кругозір, обдарованість в різних областях мистецтва привертали загальну увагу, висуваючи його в ряди найбільших діячів культури свого часу. Мабуть, ця популярність зіграла негативну роль в житті композитора, але, тим не менш, через півстоліття забуття саме вона спровокувала відродження інтересу до його творчості. Ініціатором процесу відновлення спадщини Задерацького виступив його син – Всеволод Всеволодович Задерацький (доктор мистецтвознавства, професор Московської державної консерваторії ім.П.І.Чайковського), який опублікував у 2005-2006 роках у журналі «Музична академія» три нариси про життя і творчість свого батька. Також, за його ініціативи та за його сприяння2 декількома роками раніше відбувся ряд концертів у Львівській та Московській консерваторіях (з якими безпосередньо був пов'язаний життєвий шлях композитора), присвячених музиці В.П.Задерацького. Всеволод Всеволодович провів величезну роботу по відновленню деяких рукописів свого батька, наприклад, двох перших фортепіанних сонат і циклу 24 Прелюдій і фуг, завдяки чому стало можливим їх виконання. У даний час він бере активну участь у підготовці до видання в Москві ще ряду творів В.П.Задерацького. Ним же складена перша детальна біографія композитора, що включає фрагменти листування й особисті спогади про В.П.Задерацького, спогад членів його сім'ї. Існуванням повного списку творів композитора ми зобов'язані його дружині – В.В.Перловій-Задерацькій. Центром дослідження творчості В.П.Задерацького спочатку стала Львівська національна музична академія ім.М.Лисенка, з якою пов'язані останні роки життя композитора. Завдяки ентузіазму професорів фортепіано Х.Блажкевич-Чаплін, а також М.Крих та О.Криштальського (який особисто знав В.П.Задерацького і був його учнем) стали можливі концертні виконання і запис музики Всеволода Петровича. З їхньої ініціативи було здійснено запис на компакт-диску перших виконань ряду творів піаністкою О.Журко (ученицею Х.Б.Блажкевич-Чаплін), зокрема – «Повернення з небуття» (у нього включені сонати № 1 і № 3, сюїта «Батьківщина», цикл «Зошит мініатюр», окремі п'єси і п'єси з різних циклів). За участю львівських музикантів в інтернеті був відкритий і продовжує поповнюватися сайт, присвячений творчості Всеволода Петровича. Необхідно відзначити, що в Україні творчість В.П.Задерацького була оцінена і отримала широку популярність набагато раніше, ніж у Росії. Вже три десятиліття в Києві і Львові видаються його твори, а фортепіанна і скрипкова музика міцно увійшла в навчальний репертуар Київської та Львівської консерваторій. Перші дослідницькі праці стали з'являтися також в Україні. У даному контексті цікаво зрозуміти в яких умовах формувавс стилістичний смак одного з перших українських авангардистів, що так яскраво3і самобутньо втілився у багатьох фортепіанних і камерно-вокальних опусах. Актуально підняти питання які життєві обставини вплинули на кристалізацію його композиторської манери в один із самих складних і неоднозначних історичних періодів ХХ століття. В даній роботі визначення стилістичного підходу Задерацького розглядається в історичному контексті з опорою на виконавський аналіз зокрема камерно-вокальної творчості композитора, що стає актуальним напрямком даного дослідження. Об’єкт дослідження – творча спадщина В.П.Задерацького у фокусі історичних подій XX століття. Предмет дослідження – особливості виконання фортепіанних та камерно-вокальних творів В.Задерацького. Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у висвітленні відомостей впливу історичних подій на формування стилю В.Задерацького та виявленні особливостей виконавських завдань у фортепіанних та камерновокальних творах композитора. Відповідно обраній меті, у дослідженні було вирішено наступні завдання: - розглянути соціально-історичні процеси в українській музиці першої половини ХХ століття; - окреслити життєвий та творчий шлях українських та російських композиторів-сучасників В.Задерацького; - дослідити біографічні чинники формування В.Задерацького як композитора; - надати характеристику основних етапів формування та розвитку стилю композитора; - здійснити аналіз зразків фортепіанного та вокально-фортепіанного доробку В.Задерацького та виявити особливості їх виконання. Методи дослідження проблематики здійснено на основі аналізу літературних, культурологічних, історичних та музикознавчих праць. У4 дослідженні було використано методи опрацювання, систематизації та узагальнення емпіричних знань. За результатами підготовки магістерської сформульовані такі основні висновки. Український композитор Всеволод Задерацький був навмисно видалений з історії від самого початку радянської державності. Будучи членом Асоціації сучасних композиторів з дня її заснування, він жодного разу не отримав можливості публічно презентувати свою творчість як рівний серед рівних. На відміну від інших «навмисно забутих» свого часу митців, таких я Б.Лятошинський, П.Сениця, В.Флис, М.Рославець, О.Мосолов, Л.Ревуцький, В.П.Задерацький ніколи не фіксувався суспільною свідомістю у ролі композиторської фігури і вже тим більше у ролі значного явища вітчизняної музичної культури. Однак, життєвий шлях Задерацького можна за правом вважати прикладом незламної людської волі та жаги до творчості всупереч несправедливості режиму.У галузі фортепіанної музики приналежність Всеволода Задерацького українській культурі відобразилася, мабуть, менш сильно, ніж в інших сферах творчості. Однак, навіть у таких прикладах, як фінал Другого фортепіанного концерту, вражає певна генетична приналежність, що зумовила органічне входження композитора в українське національне інтонаційне поле. Серед аналогічних творів можна назвати хорову Сюїту на українські народні теми, а також Концерт-рапсодію для домри, в основу якої також лягли українські народні теми-мелодії. Риси українського національного стилю відобразились, зокрема, у низці вокальних творів В.П.Задерацького на тексти українських поетів. Всеволод Задерацький написав понад сто камерно-вокальних творів, у тому числі п’ять вокальних циклів. Він звертався як до поетів-сучасників, так і до поетів Срібного віку. Загалом еволюцію стилю у вокально-камерних творах В.Задерацького можна визначити як перехід від гротеску ранніх творів, крізь «нову простоту» музичних віршів та жанрових замальовок середнього періоду творчості, до виразної багатоплановості «зустрічних сенсів» у творах 1940-х5 років. Можна зробити висновок, що, безумовно, зовні продовжуючи розвиток лінії класичної романсної лірики, В.Задерацький вносить у розвиток цього напрямку багато нового та самобутнього. Його вокальні твори цілком належать ХХ століттю. Подальше дослідження контекстуальних умов, факторів творчості Всеволода Петровича Задерацького, у тому числі, його камерно-вокальної спадщини, є теоретично та практично необхідним, якщо взяти до уваг унікальний характер, внутрішні та зовнішні суперечності творчої долі композитора, а також глибину стильових перетворень музичного мислення та музичної мови у першій половині ХХ століття. Композитор живе і працює в епоху найактивніших перетворень майже всіх параметрів музичного стилю. Це збігається з періодом розквіту авангардистських тенденцій у радянському мистецькому просторі. Але є й інші аспекти, поза якими відродження «забутих» аб «загублених» у вирі часу сторінок творчості Всеволода Петровича Задерацького є необхідним. До них відносяться такі першочергові якості, як своєрідність авторського почерку та багатогранність композиторського таланту, особливо актуальні у сучасних умовах, коли постмодерністська свідомість слухача розмиває критерії справжнього мистецтва. Глибина, серйозність думки, самобутність, властиві кращим зразкам творчості Задерацького, здатні привернути увагу як професійної спільноти, так і широкої аудиторії слухачів. Не почута свого часу, музика Всеволода Задерацького починає своє життя у ХХI столітті, долучаючи нас до художнього світу одного з найяскравіших композиторів минулого століття. Композитора «з біографією унікальною, але можливою лише у контексті тоталітаризму, відображаючи типові його тенденції». Багато сучасників композитора, слідом за представниками «французької шістки», декларували незалежність свого художнього стилю від мистецтв безпосередніх попередників, висуваючи його, як гасло, зречення ві естетичних норм епохи романтизму, докладаючи масу зусиль до6 індивідуалізації свого почерку та створення нових технік композиторського письма. В.П.Задерацький не залишився осторонь цього новаторського процесу, але після неминучого періоду авангардистських пошуків композитор, зрештою, повернувся до наслідування «золотої середини» між традицією та радикальним новаторством. Причиною для формування нового бачення сучасної музики для Задерацького стало глибоко вкорінене відчуття історизму музичної традиції. Тісне сплетення романтичних традицій, авангардистських тенденцій і «віянь» соціалістичного реалізму, при всій парадоксальності цього стильового синтезу, надає творам Задерацького той рівень достовірності, що дозволяє розглядати їх як правдиві художні документи епохи. І у цьому сенсі назва незакінченого роману Задерацького «Людина крокує епохою…» є символічним уособленням усієї його музичної творчості. Формування його музикантського слуху відбувалося під впливом як мінімум трьох художніх традицій – української, польської та російської, а точніше, московської. А згодом, у роки мандрівок, композиторський арсенал Задерацького збагатився ще й за рахунок дотику до східної музичної традиції та спілкування з представниками петербурзької школи. Якщо спробувати виділити головну особливість індивідуального стилю Задерацького, то, у першу чергу, необхідно назвати стильову багатогранність певного типу. Так, у той чи інший період життя та творчості Всеволода Задерацького на перший план виходив один із тих музичних стилів, якими композитор володів досконало. Творча доля В.Задерацького могла б окреслити нову сторінку у відносинах митця та суспільства: жоден із великих композиторів, певно, не стикався з такою кількістю перешкод, які випали на життя Всеволода Петровича. Війни, арешти, ув'язнення, ГУЛАГ, ссилка, знищення архіву, заборона на виконання та публікацію творів, остракізм з боку «колег». І всупереч усьому – створення величезного творчого багажу, який був би ще більшим, якби збереглись його ранні твори. Дивовижна доля Всеволода7 Петровича Задерацького – це справжнє підтвердження думки М.Бахтіна про те, що «кожен сенс має своє свято відродження». Сьогодні зміст творів В.П.Задерацького виявляється дивовижно співзвучним основним тенденціям сучасної музичної культури та композиторської творчості. Структура роботи. Магістерська робота складається зі Вступу, двох Розділів, шести Підрозділів, Висновків, Списку використаних джерел, Додатків. Загальний обсяг роботи складає 65 сторінок. Список використаних джерел налічує 47 позиції.
  • Документ
    Фортепіанний етюд у творчості українських композиторів: історія та виконавство
    (СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Клочко Анастасія Сергіївна; Klochko Anastasiia Serhiivna; Антонець Олена Анатоліївна; Antonets Olena Anatoliivna
    Актуальність теми. Етюд — один із популярних жанрів. На відміну від інших музичних жанрів, термін етюд має своє розповсюдження в різноманітних сферах інтелектуальної та художньої діяльності. В музичному мистецтві етюд з’явився в ХVІІІ столітті, як суто технічна вправа, позбавлена власного жанрового визначення. В середовищі європейської музичної традиції, фортепіанний етюд пройшов довгий та якісний шлях еволюції від вправи технічного призначення до набуття статусу самостійного концертного сценічного жанру. Еволюція жанру етюду як і розвиток музичного мистецтва в цілому в Україні відбувався дещо пізніше, на початку XX століття. Культура України, з одного боку, продовжувала розвивати народні національні традиції XIX століття, а з іншого — використовувала та збагачувала досягнення інши національних культур орієнтуючись на західноєвропейське мистецтво. Етюд у творчості українських композиторів поступово досягає високого рівня майстерності, і на ряду з зразками європейської культури перетворювався у концертний жанр. Етюди І. Берковича, Ф. Блуменфельда, С. Борткевича, А. Коломійця, В. Косенка, В. Птушкіна, В. Пухальського, М. Сильванського, П. Сокальського, В. Стеценка, Б. Фільца, А. Штогаренка, Ф. Якименка є прикладом романтичного тлумачення жанру та вирізняєтьс такими рисами, як ствердження самостійного статусу концертного жанру при збереженні віртуозності, тенденції до вокалізації та ліризації, значимість програмності та тяжіння до циклічності, значне розширення художньовиразової та технічної палітри.Усе більший інтерес до дослідження та популяризації спадщини українських композиторів пов’язаний з широкою пропагандою національного мистецтва та відродженням «забутих» та прихованих нотних матеріалів. Фортепіанний етюд у їх творчості виявляється малодослідженим явищем музикознавчого та виконавського аналізу, що і обумовило актуальність теми дослідження. Об’єкт дослідження: етюд у музичному мистецтві. Предмет дослідження: особливості виконання фортепіанних етюдів українських композиторів. Мета дослідження — виявлення особливостей жанра етюду фортепіанній творчості українських композиторів в контексті еволюції жанру та в паралелі з західноєвропейською традицією у виконавстві. Поставлена мета зумовила наступні завдання: - дати тлумачення поняття етюду в різних сферах художньої та інтелектуальної практики; - узагальнити відомості про еволюцію етюду в музично-історичній традиції XVIII-XX століття;- проаналізувати стан українського музичного мистецтва кінця XIX – першої половини XX століття; - висвітлити виконавські завдання в романтичних етюдах С. Борткевича; - репрезентувати цикли етюдів-картин А. Коломійця та А. Штогаренка у практику піаністам-виконавцям. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві у науковий обіг задіяні цикли етюдів-картин А. Коломійця та А. Штогаренка, а також з точки зору власного виконавського досвіду розширено уявлення про фортепіанні етюди в творчості С. Борткевича. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання положень, висновків, фактологічного матеріалу у навчальних курсах з «Історії української музики», «Виконавської інтерпретації», «Історіїфортепіанного мистецтва», роботі в класі фортепіано та слугуват матеріалом для подальших досліджень з даної тематики. Апробація матеріалів дослідження. Матеріали дослідження були апробовані під час виступу в студентській науковій онлайн-конференції (м. Суми, 2020 рік). Публікації. За матеріалами проведеного дослідження були опубліковані тези «Особливості жанру етюду у фортепіанній спадщині Віктора Косенка» у збірнику матеріалів студентської наукової онлайнконференції «Дні науки — 2020» (22 жовтня 2020 року) Суми: ФОП Цьома С.П., 2020. 212 с. С. 82, та стаття «Віртуозні традиції у програмних етюдах для фортепіано українських композиторів (на прикладі «Заметілі» В. Сильванського) у збірнику статей за матеріалами IV всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Ювілейна палітра 2020: до пам’ятних дат видатних українських музичних діячів і композиторів» (4-5 грудня 2020 року) Суми: ФОП Цьома С.П., 2020. 190 с. С. 62. Структура роботи. Магістерська робота складається зі Вступу, двох Розділів, п’яти Підрозділів, Висновків, Списку використаних джерел (43 позиції) та нотного Додатку. Загальний обсяг магістерської роботи — 63 сторінки, з них основного тексту — 55 сторінок.