Personality as an Explanatory Basis in the Analysis of Victim Behavior
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Видавничий дім «Гельветика»
Анотація
The article examines the problem of explaining the phenomenon of victim behavior through the prism of the personality approach. The authors substantiate the thesis that victim behavior cannot be explained solely by situational factors, since its prerequisites are rooted in the system of individual psychological traits of a person. It is shown that the long-standing "person-situation" debate in psychological science has not only methodological but also conceptual significance: the discovery of the fundamental attribution error does not negate the existence of stable dispositions that determine consistent behavioral patterns across various life contexts. The victim personality is viewed as an integral, hierarchically organized self-regulating system that integrates psychodynamic, socially conditioned, and reflexive-semantic (self-concept) components. Such a systemic structure ensures the stability and recurrence of behavioral reactions that, in critical situations, may manifest as victim-like. It is established that personal characteristics emotional vulnerability, low self-regulation, distorted self-perception, and inadequate situation assessment are key factors contributing to the formation of victim tendencies, while situational factors serve as catalysts that activate existing personality dispositions. The article analyzes major theoretical approaches to the study of personality as well as positions of domestic psychological schools that interpret personality as an active subject of activity, a system of attitudes, or a socio-historically determined integrity. Generalization of these approaches allowed the authors to define personality as a dynamic self-regulating system that ensures behavioral consistency and stability and forms cognitive-emotional prerequisites for victim activity. The feasibility of the systemic approach in studying the phenomenon of the victim personality is substantiated, as it enables the integration of the micro-level of psychodynamic processes with the macro-level of sociobehavioral structures. The authors emphasize that adequate understanding of the victim’s personality is possible only when it is analyzed as an integral system in which traits, states, attitudes, values, and self-regulation mechanisms are interrelated.
У статті розглянуто проблему пояснення феномену віктимної поведінки крізь призму особистісного підходу. Автори обґрунтовують тезу про те, що віктимна поведінка не може бути пояснена виключно ситуативними чинниками, оскільки її передумови закладені в системі індивідуально-психологічних властивостей людини. Показано, що дискусія «особистість – ситуація», яка триває у психологічній науці понад півстоліття, має не лише методологічний, а й концептуальний характер, адже виявлення фундаментальної помилки атрибуції не скасовує існування стабільних диспозицій, які зумовлюють стійкі моделі поведінки індивіда в різних життєвих контекстах. Віктимна особистість розглядається як цілісна, ієрархічно організована саморегульована система, що інтегрує психодинамічні, соціально обумовлені та рефлексивно-смислові (Я-концептуальні) компоненти. Така системна структура забезпечує сталість і повторюваність поведінкових реакцій, які в критичних ситуаціях можуть виявлятися як віктимні. Визначено, що саме особистісні характеристики емоційна вразливість, низький рівень саморегуляції, спотворене самосприйняття, неадекватна оцінка ситуації виступають ключовими чинниками, які сприяють формуванню віктимних схильностей. Ситуативні фактори, у свою чергу, виконують роль каталізаторів, які актуалізують наявні особистісні диспозиції. Проаналізовано основні наукові підходи до вивчення особистості, а також позиції вітчизняних психологічних шкіл, що трактують особистість як суб’єкта діяльності, систему ставлень або соціально-історично детерміновану цілісність. Узагальнення цих підходів дозволило авторам визначити особистість як динамічну саморегульовану систему, що забезпечує послідовність і стійкість поведінки, а також формує когнітивно-емоційні передумови віктимної активності. Обґрунтовано доцільність системного підходу у вивченні феномену віктимної особистості, який дозволяє поєднати мікрорівень психодинамічних процесів із макрорівнем соціально-поведінкових структур. Автори підкреслюють, що адекватне розуміння особистості жертви можливе лише за умови її аналізу як цілісної системи, в якій взаємопов’язані властивості, стани, установки, цінності та способи саморегуляції.
У статті розглянуто проблему пояснення феномену віктимної поведінки крізь призму особистісного підходу. Автори обґрунтовують тезу про те, що віктимна поведінка не може бути пояснена виключно ситуативними чинниками, оскільки її передумови закладені в системі індивідуально-психологічних властивостей людини. Показано, що дискусія «особистість – ситуація», яка триває у психологічній науці понад півстоліття, має не лише методологічний, а й концептуальний характер, адже виявлення фундаментальної помилки атрибуції не скасовує існування стабільних диспозицій, які зумовлюють стійкі моделі поведінки індивіда в різних життєвих контекстах. Віктимна особистість розглядається як цілісна, ієрархічно організована саморегульована система, що інтегрує психодинамічні, соціально обумовлені та рефлексивно-смислові (Я-концептуальні) компоненти. Така системна структура забезпечує сталість і повторюваність поведінкових реакцій, які в критичних ситуаціях можуть виявлятися як віктимні. Визначено, що саме особистісні характеристики емоційна вразливість, низький рівень саморегуляції, спотворене самосприйняття, неадекватна оцінка ситуації виступають ключовими чинниками, які сприяють формуванню віктимних схильностей. Ситуативні фактори, у свою чергу, виконують роль каталізаторів, які актуалізують наявні особистісні диспозиції. Проаналізовано основні наукові підходи до вивчення особистості, а також позиції вітчизняних психологічних шкіл, що трактують особистість як суб’єкта діяльності, систему ставлень або соціально-історично детерміновану цілісність. Узагальнення цих підходів дозволило авторам визначити особистість як динамічну саморегульовану систему, що забезпечує послідовність і стійкість поведінки, а також формує когнітивно-емоційні передумови віктимної активності. Обґрунтовано доцільність системного підходу у вивченні феномену віктимної особистості, який дозволяє поєднати мікрорівень психодинамічних процесів із макрорівнем соціально-поведінкових структур. Автори підкреслюють, що адекватне розуміння особистості жертви можливе лише за умови її аналізу як цілісної системи, в якій взаємопов’язані властивості, стани, установки, цінності та способи саморегуляції.
Опис
Ключові слова
personality, victim behavior, victim personality, dispositional factors, self-regulation, cognitive representations, systemic approach, adaptation, emotional stability, особистість, віктимна поведінка, віктимна особистість, диспозиційні чинники, саморегуляція, когнітивні репрезентації, системний підхід, адаптація, емоційна стійкість
Бібліографічний опис
Velichko, H. V. Personality as an Explanatory Basis in the Analysis of Victim Behavior [Text] / H. V. Velichko // Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол: С. Б. Кузікова (гол. ред.), А. В. Вертель, А. Н. Гірняк, І. А. Гуляс та ін.]. – Суми : ВД «Гельветика», 2025. – Вип. 2. – С. 26–30. – DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2025.2.4