Особливості прав дитини: загальноправовий аспект
Вантажиться...
Файли
Дата
2022
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю чіткого розуміння змісту прав дитини задля їх відмежування від суміжних правових понять. Відзначається, що за сучасних умов функціонування Української держави на порядку денному для вітчизняної правничої науки постало питання як забезпечення людських прав, так і забезпечення прав дитини. Метою роботи є висвітлення особливостей прав дитини. людські права
Акцентується увага на окремих положеннях, які мають важливе методологічне значення для сприйняття проблематики прав дитини. Права дитини тривалий час переважно не були предметом вітчизняного правничого дискурсу, зважаючи на усталене сприйняття дитини, зокрема, як об’єктів виховного впливу повнолітніх осіб (для подолання такого підходу в Україні запроваджена нова українська школа, основною ідеєю якої є забезпечити можливість вільного розвитку дитини).
Відзначається, що певна непослідовність сприйняття людських прав стала чинником розуміння прав дитини як категорії, що замінює своїм змістом людські права. Людські права є тими вимогами, що ставляться не до інших осіб (фізичних чи юридичних), а саме до держави. На державі лежить обов’язок забезпечувати ці природні, невід’ємні можливості людини. При цьому, це односторонній зв'язок: людина наділена тільки правами, а держава має тільки обов’язки. Людські права не передбачають (і не можуть передбачати) обов’язки людини; обов’язки покладаються на публічну владу. Натомість права дитини передбачають наявність у дитини і певних обов’язків та , відповідно, наявність обов’язків та прав у інших суб’єктів (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників та ін.).
Резюмується, що з метою уникнення неоднозначного сприйняття правового явища, позначуваного терміном «права людини», доцільно послуговуватися терміносполукою «людські права». Що дозволить, зокрема, чітко визначити відмінність прав дитини від людських прав. При цьому людські права є «базовими» можливостями будь-якої людської істоти (у тому числі й дитини), а права дитини є додатковими можливостями неповнолітніх людей, визнання і забезпечення яких пов’язані, зокрема, з психо-соматичними характеристиками. Основною особливість прав дитини (яка дозволяє відмежувати їх від людських прав) є двосторонній зв'язок суб’єктів та обумовленість наявності обов’язків
The topicality of the study is determined by the necessity to clearly understand the essence of the child’s rights in order to distinguish them from related legal concepts. It is noted that under the current conditions of the Ukrainian state functioning, the issue of ensuring human rights and ensuring the rights of the child has appeared on the agenda for domestic jurisprudence. The purpose of the paper is to cover the peculiarities of the rights of the child. Attention is focused on certain provisions that have important methodological significance for the perception of the issue of child’s rights. For a long time, the rights of the child were mostly not the subject of domestic legal discourse, given the established perception of the child, in particular, as an object of educational influence of adults (to overcome such an approach, a new Ukrainian school was introduced in Ukraine, the fundamental idea of which is to ensure the possibility of free development of the child). It is noted that a certain inconsistency in the perception of human rights has become a factor in understanding the rights of the child as a category that replaces human rights in its content. Human rights are those requirements that apply not to other persons (natural or legal), but to the state. The state has the duty to provide these natural, inalienable capabilities of a person. At the same time, this is a one-way relationship: a person has only rights, and the state has only duties. Human rights do not (and cannot) provide for human duties; duties rest with the public authorities. Instead, the rights of the child presuppose the presence of the child’s certain duties and, accordingly, the presence of duties and rights of other subjects (for example, parents, guardians, custodians, etc.). It is summarized that in order to avoid an ambiguous perception of the legal phenomenon denoted by the term “human rights”, it is advisable to use the term “human rights”. This will allow, in particular, to clearly determine the difference between the rights of the child and human rights. Herewith, human rights are the “basic” capabilities of any human being (including a child), and the child’s rights are additional capabilities of minors, the recognition and provision of which are related, in particular, to psychic and somatic characteristics. The main feature of the rights of the child (allowing distinguish them from human rights) is the two-way connection of subjects and the conditionality of the duties’ presence
The topicality of the study is determined by the necessity to clearly understand the essence of the child’s rights in order to distinguish them from related legal concepts. It is noted that under the current conditions of the Ukrainian state functioning, the issue of ensuring human rights and ensuring the rights of the child has appeared on the agenda for domestic jurisprudence. The purpose of the paper is to cover the peculiarities of the rights of the child. Attention is focused on certain provisions that have important methodological significance for the perception of the issue of child’s rights. For a long time, the rights of the child were mostly not the subject of domestic legal discourse, given the established perception of the child, in particular, as an object of educational influence of adults (to overcome such an approach, a new Ukrainian school was introduced in Ukraine, the fundamental idea of which is to ensure the possibility of free development of the child). It is noted that a certain inconsistency in the perception of human rights has become a factor in understanding the rights of the child as a category that replaces human rights in its content. Human rights are those requirements that apply not to other persons (natural or legal), but to the state. The state has the duty to provide these natural, inalienable capabilities of a person. At the same time, this is a one-way relationship: a person has only rights, and the state has only duties. Human rights do not (and cannot) provide for human duties; duties rest with the public authorities. Instead, the rights of the child presuppose the presence of the child’s certain duties and, accordingly, the presence of duties and rights of other subjects (for example, parents, guardians, custodians, etc.). It is summarized that in order to avoid an ambiguous perception of the legal phenomenon denoted by the term “human rights”, it is advisable to use the term “human rights”. This will allow, in particular, to clearly determine the difference between the rights of the child and human rights. Herewith, human rights are the “basic” capabilities of any human being (including a child), and the child’s rights are additional capabilities of minors, the recognition and provision of which are related, in particular, to psychic and somatic characteristics. The main feature of the rights of the child (allowing distinguish them from human rights) is the two-way connection of subjects and the conditionality of the duties’ presence
Опис
Ключові слова
право, вертикальність людських прав, дитина, права громадянина, права дитини, юридичний позитивізм, human lawrights verticality, child, human rights, citizen’s rights, legal positivism
Бібліографічний опис
Кучук, А. М. Особливості прав дитини: загальноправовий аспект [Текст] / А. М. Кучук, Ю. С. Завгородня // Науковий вісник публічного та приватного права. – 2022. – Вип. 4. – С. 3–7.