Алексенко Світлана ФедорівнаAleksenko Svitlana Fedorivna2022-07-012022-07-012022Алексенко, С. Ф. Ономастична і сенсорна лексика як засіб створення художнього портрета персонажа в романі Джоан Харріс «Шоколад» [Текст] / С. Ф. Алексенко // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. – 2022. – № 54. – С. 11–14. – DOI: https://doi.org/10.32841/2409-1154.2022.54.2https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/12305Статтю присвячено з’ясуванню та опису ролі ономастичної та сенсорної лексики у формуванні художнього портрета головного персонажа романа Джоан Харріс «Шоколад». Обґрунтовано актуальність проведення розвідки з огляду на універсальність концептуально-змістової категорії персонажа у художньому творі. На основі аналізу наукових підходів до вивчення структури та змісту художнього портрету, а також засобів його формування художній портрет розглядається як опис зовнішності та внутрішнього стану персонажа твору, який розкривається у його діях та взаємовідносинах з іншими персонажами, а також у комунікативній поведінці, способі мислення, характері. Потенціал ономастичної лексики створювати художній портрет вбачаємо у процесах апелятивації та трансонімізації, а також в таких основних та другорядних функціях власних імен: ідентифікуючій, соціальній, експресивній, естетичній. Визначено, що до системи засобів номінації головної героїні роману Віанн Роше входять власні назви – ім’я героїні та низка псевдонімів, апелятиви – іншомовні запозичення з французької мови, іменники на позначення національної та територіальної приналежності та сімейного статусу. Описано вмотивованість та функціональність ономастичної лексики як засобу творення художнього автопортрету головної героїні та перспектив її сприйняття іншими персонажами. Сенсорна лексика розглядається як така, що в межах мовної картини світу індивіда систематизує та категоризує його чуттєвий досвід за допомогою колоронімів, ґлютонімів, ольфакторної лексики. Сенсорна лексика у досліджуваному романі формує політематичність психологічного портрета головної героїні, а саме: лексичні одиниці на позначення червоного кольору та його похідних створюють яскравість, карнавальність та небезпечність образу героїні; ґлютонічні одиниці на позначення різних видів та форм шоколаду, тістечок, солодощів підсилюють карнавальний мотив свободи та непокори як домінанту характеру героїні.The article focuses on the pinpointing and description of the role of onomastic and sensory lexis in the creation of a protagonist’s literary portrait in Joanne Harris’s novel “Chocolat”. The topicality of the study in question has been substantiated relying on the universality of the conceptual content of the category of a personage in a literary work. Based on the analysis of current scientific approaches to the structure and content of a literary portrait as well as the means of its formation, a literary portrait is deemed as not only the description of appearance and inner state of a personage (being unveiled through his / her actions and interaction with other characters) but also as his / her communicative behavior, mentality, character traits. The potential of onomastic lexis to outline a literary portrait dwells in the processes of appellativization and transonymization along with major and minor functions of proper names: identifying, social, expressive, aesthetic. The system of nomination means of the novel’s protagonist Vianne Rocher has been determined: here belong proper names (the protagonist’s names and a variety of pseudonyms) and appellatives – French loanwords, nouns denoting national and regional affiliation and marital status. It has been set out motivation and functionality of onomastic lexis as a means of creation of a literary self-portrait of the protagonist alongside other characters’ perspectives of her perception. Sensory lexis is viewed as a vocabulary bulk which, within an individual’s linguistic picture of the world, systematizes and categorizes their sensory experience owing to colouronyms, gluttonyms, olfactory words. Sensory lexis of the novel in question forms polythematicality of the protagonist’s psychological portrait, namely: lexical units denoting red colour and its derivatives make for lustre, pageantry and shades of danger in the heroine’s image; gluttonic units denoting various kinds and forms of chocolate, pastry, sweets enhance a carnival motif of freedom and defiance as a dominant of the protagonist’s character.ukхудожній портретономастична лексикатрансонімізаціясенсорна лексикаколоронімиґлютонімиliterary portraitonomastic lexistransonymizationsensory lexiscolouronymsgluttonymsArticlehttps://doi.org/10.32841/2409-1154.2022.54.2