Бойченко АртемBoichenko Artem2026-06-022026-06-022026Бойченко, А. Методологія інтеграції здоров'язбережувальних технологій у процес викладання спортивно-педагогічних дисциплін у ЗВО: теоретичний аспект [Текст] / А. Бойченко // Освіта. Інноватика. Практика : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; редкол.: М. Г. Друшляк (гол. ред.), Francis Kwadwo Awuah, Natalia Demeshkant, Artur Fabi [та ін.]. – Суми : [СумДПУ ім. А. С. Макаренка], 2026. – Том 14, № 5. – С. 8–15. – DOI: https://doi.org/10.31110/2616-650X-vol14i5-001https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/18365У статті теоретично обґрунтовано методологічні засади інтеграції здоров’язбережувальних технологій у викладання спортивно-педагогічних дисциплін як чинника формування відповідного середовища в закладах вищої освіти (педагогічного профілю). Виявлено протиріччя між суспільним запитом на фахівців-носіїв валеологічної культури та фрагментарним впровадженням оздоровчих практик в освітній процес. Застосування сучасних методів дослідження дозволило уточнити категоріальний апарат і розкрити середовищетворчий потенціал дисциплін. Систематизовано чотири домінуючі методологічні засади: системно-інтегративну єдність, особистісно-суб’єктну спрямованість, контекстуально-професійну орієнтацію та рефлексивно-діагностичну відкритість. На їх підставі сконструйовано структурно-функціональну модель, що інтегрує ціннісно-мотиваційний, змістово-технологічний, організаційно-діяльнісний та оцінювально-рефлексивний блоки в адаптивний механізм. Обґрунтовано, що переорієнтація з уніфікованих нормативних підходів на індивідуалізовані освітні траєкторії, формування стійкої ціннісної орієнтації на здоров’язбереження як професійний пріоритет, а також імплементація формувального оцінювання забезпечують синергетичний ефект, що сприяє підвищенню психоемоційної стійкості здобувачів вищої освіти та позитивно модифікує загальний соціально-психологічний клімат закладу вищої освіти. Теоретична новизна дослідження полягає у переосмисленні традиційних підходів до здоров’язбережувальної діяльності у закладах вищої освіти (педагогічного профілю) через перехід від локальних і епізодичних оздоровчих практик до цілісної теоретико-методологічної системи. У межах запропонованого підходу фізичне виховання розглядається не лише як функціональний компонент професійної освіти, а як системоутворювальне ядро середовищної трансформації, здатне інтегрувати аксіологічні, організаційно-педагогічні та здоров’язбережувальні вектори освітнього процесу. Самостійне теоретичне значення має виокремлення комплексу механізмів, які забезпечують інституційні зміни в освітньому середовищі. До таких механізмів віднесено нормативне переформатування змісту та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, професійну ідентифікацію здоров’язбереження як ціннісного орієнтира педагогічної діяльності, а також механізми соціальної трансляції відповідних практик через міжсуб’єктну взаємодію учасників освітнього процесу. Отримані результати формують теоретико-прикладне підґрунтя для подальшого оновлення освітньо-професійних програм, розроблення валідного діагностичного інструментарію для оцінювання сформованості здоров’язбережувальної компетентності, а також для проведення наступної емпіричної апробації запропонованої моделі в умовах змішаного та цифрово-підтримуваного навчання.This article theoretically substantiates methodological principles for integrating health-saving technologies into teaching sports and pedagogical disciplines as a factor in shaping health-promoting environments in pedagogical higher education institutions. The study identifies a contradiction between societal demand for specialists embodying health-preservation culture and the fragmented implementation of wellness practices in educational processes. Applying contemporary research methods, the categorical apparatus is refined and the environment-forming potential of these disciplines elucidated. Four core methodological principles are systematized: systemic-integrative unity, person-subject orientation, contextual-professional focus, and reflexive-diagnostic openness. Based on these, a structural-functional model is developed, integrating value-motivational, content-technological, organizational-activity, and evaluative-reflexive components into an adaptive mechanism. Findings demonstrate that transitioning from standardized norms to individualized trajectories, fostering professional health-preservation values, and implementing formative assessment generate synergistic effects that strengthen students' psycho-emotional resilience and positively transform institutional socio-psychological climate. The theoretical novelty lies in reconceptualizing traditional health-promotion approaches through shifting from episodic interventions to a holistic theoretical-methodological system. Physical education is positioned not merely as a functional training component but as a system-forming core of environmental transformation, harmonizing value-based, organizational-pedagogical, and health-saving curriculum dimensions. Key mechanisms driving institutional change are identified: normative restructuring of content and assessment criteria, professional internalization of health preservation as a pedagogical priority, and social transmission of health-promoting practices through collaborative stakeholder interaction. These findings establish a theoretical-applied foundation for updating educational programmes, designing valid diagnostic instruments for assessing health-saving competence, and conducting empirical validation of the proposed model in blended and digitally enhanced learning environments.ukзаклад вищої освітиздоров'язбережувальне середовищездоров'язбережувальні технологіїметодикаосвітній процесфізичне вихованняhigher education institutionhealth-saving environmenthealth-saving technologiesteaching methodseducational processphysical educationArticlehttps://orcid.org/0000-0002-3143-7008https://doi.org/10.31110/2616-650X-vol14i5-001